Рішення

від 30.10.2019 по справі 713/1342/19

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/1342/19

Провадження №2/713/539/19

РІШЕННЯ

іменем України

30.10.2019 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Мірчева О.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вижницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, Долішньошепітської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, про встановлення факту визнання батьківства, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності на спадкове майно за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка ОСОБА_1 , звернулась в суд з позовом про встановлення факту визнання батьківства, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності на спадкове майно за законом до відповідачів Вижницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, Долішньошепітської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області.

Просить встановити факт визнання батьківства, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Банилів-Підгірний, Сторожинецького району Чернівецької області, громадянин України, українець, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Долішній Шепіт, визнавав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 своєю дочкою. Зобов`язати Вижницький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області внести відповідні зміни в актовий запис №53 від 18 жовтня 1966 року про народження ОСОБА_4 . Визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , який раніше належав ОСОБА_2 .

Свої позовні вимоги обґрунтувала наступним.

Народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт.Берегомет, Вижницького району Чернівецької області, її дівоче прізвище - ОСОБА_5 . 12 червня 1987 року вступила до шлюбу з ОСОБА_6 , і прийняла його прізвище. Її батьки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько та мати, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживали у фактичних шлюбних відносинах, але шлюб між ними не був зареєстрований. Вони проживали разом в одному будинку в с.Долішній Шепіт, Вижницького району, вели спільне господарство. Вона народилась під час того, як батько з матір`ю перебували у фактичних шлюбних відносинах. При реєстрації її народження, ОСОБА_2 , не був вказаний як її батько, запис про батька в актовому записі був зроблений зі слів матері. Вона вказала по-батькові ОСОБА_1 , що співпадає з фактичним ім`ям її батька. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . Спадкоємців першої черги за законом, крім неї нікого немає.

Вона, як єдиний спадкоємець першої черги за законом звернулась до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу, щоб оформити спадщину, отримати свідоцтво про право на спадщину. Не дивлячись на те, що вона постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто прийняла спадщину, спору відносно спадкового майна немає, однак нотаріус своєю постановою від 07.08.2019 року відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину з двох причин: у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та не підтверджений факт родинних стосунків із спадкодавцем ОСОБА_2 .

У неї немає підстав оскаржувати дану постанову, оскільки ОСОБА_2 дійсно за життя не зареєстрував своє право власності на житловий будинок і свідоцтво про право власності на нього не отримав. Враховуючи, що при реєстрації її народження ОСОБА_2 не був вказаний як її батько, тому виникла потреба в даному позові, тобто встановити факт визнання батьківства та визнати за нею право власності на дане спадкове майно. Той факт, що ОСОБА_2 визнавав себе її батьком підтверджується виписками з погосподарських книг за 1977-1979 р.р та за 1980-1982 роки на їхнє господарство, в яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 значиться як голова двору, а вона ОСОБА_1 на той час ОСОБА_4 як його дочка. Запис членів двору здійснювався з відома його голови, отже очевидно, що ОСОБА_2 вказував та визнавав, що вона є його дочка. В даних особових рахунках спадкодавець значиться як голова господарства, тобто власник житлового будинку.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце підготовчого засідання. До початку засідання представник позивача ОСОБА_9 подав заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивачки ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

В підготовче засідання представник відповідача Долішньошепітської сільської ради не з`явився, належним чином повідомлені про час та місце засідання, про що є відомості в матеріалах справи. До початку засідання від представника відповідача Долішньошепітської сільської ради надійшла заява, в якій вони позовні вимоги визнають та просять справу розглядати без участі представника сільської ради.

В підготовче засідання представник відповідача Вижницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області не з`явився, належним чином повідомлені про час та місце засідання, про що є відомості в матеріалах справи. До початку засідання від представника відповідача Вижницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області надійшла заява, в якій вони позовні вимоги визнають та просять справу розглядати без участі їх представника.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, врахувавши визнання позову відповідачами, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню в повному об`ємі.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого 03.07.2001 року виконкомом Долішньошепітської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №19.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

На даний час позивачка оформляє спадщину після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим виникла необхідність встановлення факту визнання батьківства по відношенню до неї, оскільки у її свідоцтві про народження запис про батька зроблений за вказівкою матері ОСОБА_7 , яка на час народження позивачки не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

На підтвердження позивачкою ОСОБА_1 позовних вимог про встановлення факту визнання батьківства, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності на спадкове майно за законом, надано наступні докази:

Копія свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданого 27 жовтня 1966 року Долішньошепітською сільською радою, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №53 з даних якого вбачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 записано: ОСОБА_7 - мати, ОСОБА_10 - батько .

Копія свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_3 , виданого 12.06.1987 року в м.Чернівці, актовий запис №1035 з даних якого вбачається, що 12 червня 1987 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 .

Копії виписок з по господарських книг за 1977-1979 роки та за 1980-1982 роки з даних якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 значиться як голова двору, ОСОБА_7 - дружина, ОСОБА_13 - дочка.

Копія технічного паспорту на житловий будинок, з даних якого вбачається, що житловий будинок під літ. А з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , до 30-х років побудови, вартістю 41634,00 грн.

Довідка Долішньошепітської сільської ради №414/02-10 від 05.08.2019 року з даних якої вбачається, що згідно запису в по господарській книзі №08 за 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_4 , в графі 2 відношення до члена господарства записаного першим зазначено, що ОСОБА_14 - голова господарства та дійсно був зареєстрованим і проживав по день смерті за адресою АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_14 свідоцтва про право власності на нерухоме майно не отримував.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту визнання батьківства суд застосовує норми права.

У п.15 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення вказано, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 01 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 КпШС запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Статтею 53 КпШС встановлено, що походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану.

В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

У п.1 постанови Пленуму Верховного суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів №3 від 05.05.2006 року звернуто увагу судів на те, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Пунктом 3 вказаної постанови роз`яснено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

З досліджених у судовому засіданні належних та допустимих доказів судом встановлено, що:

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , запис про батька дитини у актовому записі про народження позивача проведено за вказівкою матері - ОСОБА_10 ;

батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , не перебували у зареєстрованому шлюбі, фактично проживали як сім`я;

спільної заяви, передбаченої ст.53 КпШС, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , в державні органи реєстрації актів громадянського стану не подавали;

за життя, ОСОБА_2 визнавав себе батьком ОСОБА_1 , оскільки спільно проживав та вів спільне господарство з матір`ю позивачки ОСОБА_7 , як до, так і після народження позивачки, вони спільно виховували та утримували її.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про встановлення факту визнання батьківства обґрунтований та підлягає задоволенню.

Позовна вимога про зобов`язання Вижницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області внести відповідні зміни в актовий запис №53 від 18 жовтня 1966 року про народження ОСОБА_4 , є похідною від позовної вимоги про встановлення факту визнання батьківства, а тому також підлягає задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 . Інших спадкоємців за законом чи за заповітом та осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_2 немає., що підтверджується матеріалами наданими приватним нотаріусом на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 28.10.2019 року.

Постановою приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. №295/02-31 від 07.08.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що нею не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на дане майно та підтвердження факту родинних стосунків з ним.

При вирішенні справи судом застосовано наступні норми права.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2007 року п.1 у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні норми ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Згідно ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) "Спадкування здійснюється за законом і за заповітом".

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час спірних правовідносин, встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) позивачка ОСОБА_1 , вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки вступила в управління спадковим майном.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як видно з представлених доказів, житловий будинок по плану забудови під літ. А - до 1930 року побудови, інші особи на володіння та користування даним житловим будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність житлового будинку для проживання ніким не оспорюється.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за законом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому судом не встановлено порушення нічиїх прав.

Керуючись ст.ст.53, 55 КпШС, п.15 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , п.1 та п.3 постанови Пленуму Верховного суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів №3 від 05.05.2006 року, ст.ст.524, 529, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), ст.ст.1, 27, 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст.4, 13, ст.76, 77, 200, 206, 247, 258-265, 354 ЦПК України, Суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити, що за життя померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вижницькому районному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області внести зміни до:

- актового запису про народження №53 від 18 жовтня 1966 року, складеного Долішньошепітською сільською радою, Вижницького району Чернівецької області в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, а саме в графі відомості про батька - змінити з ОСОБА_10 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець , інші відомості в актовому записі залишити без змін і видати нове свідоцтво про її народження.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме, на житловий будинок по плану забудови під літ. А , з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Долішньошепітська сільська рада, Вижницького району Чернівецької області, Код ЄДРПОУ: 04418222, місцезнаходження юридичної особи - с .Долішній Шепіт вул.Головна, 69, Вижницького району Чернівецької області.

Вижницький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, Код ЄДРПОУ: : 26593167, м.Вижниця вул.Січових Стрільців, 4, Чернівецької області.

Суддя І. А. Кибич