Рішення

від 01.11.2019 по справі 826/17570/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2019 року № 826/17570/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-проектно-

впроваджувальна фірма "Графік-МС"

до 1. Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

2. Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач-1), Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-2) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в м. Києві № 5911204/26-15-12-04-19 від 26.06.2018р. про виключення з реєстру платників єдиного податку;

- визнати протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України № 3137516/99-99-12-03-05-15 від 27.09.2018р. про результати розгляду скарги;

- зобов`язати Головне управління ДФС в м. Києві та Державну фіскальну службу України зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО - ПРОЕКТНО ВПРОВАДЖУВАЛЬНА ФІРМА ГРАФІК-МС (податковий номер 16485130) у реєстрі платників єдиного податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням № 5911204/26-15-12-04-19 від 26.06.2018р. було анульовано реєстрацію платником єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку на підставі начебто наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного податку. Проте із цього рішення не вбачається, за який період і на якій підставі воно було прийняте без посилання на акт перевірки. Також з оскаржуваного Рішення позивач вперше дізнався про застосування відповідачем-1 до позивача штрафних санкцій за начебто несвоєчасну сплату самостійно задекларованих податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і наявність повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій: від 29.09.2017р. №0133961301 на суму 224,18 грн. та повідомлення-рішення №0133981301 на суму 60,94 грн.

За посиланням позивача, з дати акту камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно від 29.09.2017 №1633/26-15-13-01/16485130 вбачається, що відповідач-1 провів камеральну перевірку під час дії мораторію, порушивши Закон України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 01.01.2017р. № 1728-VIII, яким запроваджено мораторій на проведення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до кінця 2017 року. З 03 січня 2018 року разом з Держбюджетом 2018 прийнято мораторій на перевірки бізнесу до 2019 року.

Крім того, відповідач-1 проігнорував той факт, що законодавець установив, що у 2015 та 2019 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою Інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою при складанні акту камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що рішення прийняте у повній відповідності до чинного законодавства України. Так, за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ГУ ДФС у м. Києві застосовано штрафні санкції повідомленнями-рішеннями від 29.09.2017р. №0133961301 на суму 224,18 грн. та №0133981301 на суму 60,94 гривень. Податкові-повідомлення рішення направлено за податковою адресою підприємства засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які отримані Товариством 09.10.2017р. В адміністративному та у судовому порядку повідомлення-рішення не оскаржувалися, тобто є узгодженими. Наявних в інтегрованій картці платника коштів, зокрема 240 грн. (сплачено 30.03.2015), було недостатньо для погашення податкових зобов`язань, внаслідок чого в інтегрованій картці платника виник податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який станом на 01.06.2018р. склав: житлова нерухомість - 229,75 грн., нежитлова нерухомість - 60,94 грн.

Таким чином, оскільки платником податків самостійно не виконано обов`язок щодо переходу на сплату інших податків і зборів, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 26.06.2018р. про виключення ТОВ НПВФ Графік-МС з реєстру платників єдиного податку з 30.06.2018р.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" 09.06.1992 зареєстровано за основним місцем обліком в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві і з 20.01.2012р. є платником єдиного податку. Також підприємство є платником податків за неосновним місцем обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві № 5911204/26-15-12-04-19 від 26.06.2018р. виключено ТОВ НПВФ Графік-МС з реєстру платників єдиного податку. Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку стало наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного податку абз. 3 п. 299.10 ст. 299 та абз.8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 3137516/99-99-12-03-05-15 від 27.09.2018р. про результати розгляду скарги, скаргу ТОВ НПВФ Графік-МС залишено без задоволення, а рішення ГУ ДФС у м. Києві № 5911204/26-15-12-04-19 від 26.06.2018р. залишено без змін.

Не погоджуючись з таким рішеннями та вважаючи їх протиправними позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Стосовно позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України № 3137516/99-99-12-03-05-15 від 27.09.2018р. про результати розгляду скарги, суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

Зазначена позиція висловлена і Верховним судом у його постановах від 29.01.2019 у справі № 826/10853/17 та від 26.03.2019 у справі № 810/339/16.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС в м. Києві № 5911204/26-15-12-04-19 від 26.06.2018р. про виключення з реєстру платників єдиного податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.291.2, п.291.3 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень (п.291.4 ст.294 Кодексу).

Згідно п.299.1, п.299.2 ст.299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до п.299.10 ст.299 ПК Кодексу реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Згідно п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

При цьому, відповідно до приписів п.299.11 ст.299 Кодексу у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем було зобов`язано платників єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Проте, у випадку не виконання платниками податків приписів п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу на контролюючий орган було покладено обов`язок під час проведення перевірки платника податків виявити порушення ним вимог, встановлених цією главою та прийняти на підставі висновків акту перевірки рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

У зв`язку з чим, ухвалою 03.07.2019р. суд зобов`язував Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві надати суду належним чином засвідчену інтегровану картку платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС" (код ЄДРПОУ 16485130) за період з 01.01.2014р. по 01.01.2019р.

Також ухвалою від 05.08.2019р. суд зобов`язував Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві надати суду належним чином засвідчені копії документів:

1) акту за наслідками проведеної перевірки за фактом наявності у платника податків - ТОВ НПВФ Графік-МС податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, як це передбачено п. 299.11. ст. 299 ПК України, на підставі якого було прийнято рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.06.2018 року №591/204/26-15-12-04-19 про виключення ТОВ НПВФ Графік-МС з реєстру платників єдиного податку;

2) докази надіслання (отримання) ТОВ НПВФ Графік-МС Акту камеральної перевірки від 29.09.2017р. № 1633/26-15-13-01/16485130; податкових повідомлень-рішень від 29.09.2017р. № 0133981301, № 0133961301.

З наданих на виконання вище ухвал суду документів судом встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ НПВФ Графік-МС , за результатами якої складено Акт від 29.09.2017р. № 1633/26-15-13-01/16485130 (далі - Акт перевірки).

Відповідно вказаного Акту перевірки встановлено порушення строків сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичною особою передбачених пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України. Детальний розрахунок даних наведено в додатку до Акту, що є невід`ємною його частиною.

29.09.2017р. ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове-повідомлення рішення № 0133981301, яким за затримку на 1 календарний день строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 606,10 грн., на ТОВ НПВФ Графік-МС застосовано штраф 10% у сумі 60,61 грн.

29.09.2017р. ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове-повідомлення рішення № 0133961301, яким за затримку строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1 120,90 грн., на ТОВ НПВФ Графік-МС застосовано штраф 20% у сумі 224,18 грн.

Надіслання та отримання ТОВ НПВФ Графік-МС вказаного Акту перевірки та ППР № 0133981301, № 0133961301 підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 6237 від 03.10.2017р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01011121300010 (а.с. 81), відповідно до якого 09.10.2017р. представником позивача Дяченко їх було отримано.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позивач викладені в позовній заяві в частині того, що ТОВ НПВФ Графік-МС вперше дізналось про Акт перевірки та ППР № 0133981301, № 0133961301 з рішення Головного управління ДФС в м. Києві № 5911204/26-15-12-04-19 від 26.06.2018р. про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Також судом встановлено, що позивачем не подано доказів сплати штрафних санкцій за ППР № 0133981301, № 0133961301, як не подано і доказів їх оскарження в судовому порядку.

Не сплата відповідачем штрафних санкцій за ППР № 0133981301, № 0133961301 підтверджується також даними інтегрованої картки платника податку - ТОВ "Науково-проектно-впроваджувальна фірма "Графік-МС".

Щодо посилання позивача на мораторій на проведення перевірок, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Законом України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03.11.2016р. № 1728-VIII (далі - Закон № 1728-VIII) визначено, що до 31.12.2018р. встановлений мораторій на проведення перевірок органами державного нагляду (контролю).

Статтею 2 зазначеного Закону № 1728-VIII до 31.12.2018р. встановлений мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду.

Відповідно до статті 3 Закону № 1728-VIII позапланові заходи державного контролю можуть здійснюватися виключно на підставах, встановлених статтею 3 цього Закону, крім тих органів державного нагляду (контролю), на відносини з якими відповідно до статті 6 не поширюється дія зазначеного закону, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 6 Закону № 1728-VIII (у редакції до 01.01.2018р.), дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальними органами , центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії, та його територіальними органами, Державною службою України з питань праці та її територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України.

Відповідно до статті 6 Закону № 1728-VIII дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2018р. почала діяти нова редакція Закону № 1728-VIII, відповідно до статті 6 якої зазначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017р. Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності затверджено перелік органів, на які не поширюється дія Закону "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 2 зазначеної Постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та діє до 31.12.2018р. включно.

Постанову Кабінету Міністрів України було офіційно оприлюднено 23.02.2018 (Урядовий кур`єр від 23.02.2018 №38). Відтак, затверджений вказаною Постановою перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності набрав чинності 23.02.2018р.

Судом з`ясовано, що перевірка була проведена у вересні 2017 року

З аналізу викладеного нормативного регулювання та встановлених обставин, можна зробити висновок, що приписи статті 6 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у редакції, яка передбачала можливість проведення перевірки тільки тим органам, які увійдуть до переліку, встановленому Кабінетом Міністрів України, почали діяти з 01.01.2018, тобто вже після призначення та початку проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки ТОВ НПВФ Графік-МС у вересні 2017 року, за наслідками якої було складено Акт від 29.09.2017р. № 1633/26-15-13-01/16485130, заборона на проведення заходів контролю не поширювалась на ГУ ДФС у м. Києві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі №820/4348/18.

Щодо посилання позивача на порушення відповдіачем-1 30 денного строку на проведення камеральної перевірки передбаченого п. 76.3 ст. 76 ПК України, суд зазначає наступне.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України, пунктом 76.3 якої встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу .

Водночас згідно з положеннями пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, а тому, з урахуванням положень статті 102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку сплати податку на нерухоме майно.

Аналогічні висновки відповідають наведеній правовій позиції Верховного Суду, зокрема у постановах від 18.05.2018 у справі № 804/4483/17, від 29.01.2019 у справі № 805/4868/16-а, від 21.02.2019р. у справі № 808/2404/17.

В даному випадку предметом камеральної перевірки не було правильність оформлення податкових декларацій, а тому обмеження 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки передбаченого п. 76.3 ст. 76 ПК України не розповсюджується.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на неправомірність податкових-повідомлень рішень № 0133981301, № 0133961301 від 29.09.2017р., оскільки останні не є предметом даного позову. Доказів їх скасування в судовому порядку позивачем суду подано не було.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій