Постанова

від 29.10.2019 по справі 352/1702/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/9936/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Тисменицького районного суду Івано - Франківської області від 14 серпня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Хоминець М.М. у м. Івано - Франківськ, повний текст судового рішення складено 23 серпня 2019 року) у справі № 352/1702/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано - Франківській області Семчука Руслана Миколайовича, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:

визнати неправомірними дії відповідача у частині складення протоколу про адміністративне правопорушення від 13.07.2018 та розгляду адміністративного провадження за даним протоколом;

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 27.07.2018 № 377/0/92-18-ДК/0193По/08/01/-18;

прийняти рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що він як керівник Фермерського господарства Персей Агро (далі - ФГ Персей Агро ) визнаний винним у самовільному зайнятті земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,7929 га з кадастровим номером 2625884300:14:001:0002, шляхом фактичного використання, а саме здійснення сільськогосподарського обробітку, що розташована за межами населеного пункту с. Підпечери Тисменицького району Івано-Франківської області. Вважає дії відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови неправомірними та оскаржувану постанову незаконною, оскільки протокол про вчинення адміністративного правопорушення в його присутності не складався, під розписку йому не вручався, на адресу його реєстрації не надходив, тому інспектор не мав права виносити постанову. Крім цього зазначає, в оскаржуваній постанові відсутні докази самовільного захоплення земельної ділянки, не вказано обставин та свідків, за якими такий факт було встановлено.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 14.08.2019 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову № 377/0/92-18-ДК/0193По/08/01/-18 від 27.07.2018 старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель заступника начальника управління - начальника відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано - Франківській області Семчука Р.М. про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі - КУпАП), і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн та закрито справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП. У решті адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що факту самовільного зайняття ФГ Персей Агро земельної ділянки площею 0,7929 га, кадастровий номер 2625884300:14:001:0002, яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано - Франківської області, шляхом здійснення сільськогосподарського обробітку, не доведено. А обставини, встановлені судовим рішенням у іншій адміністративній справі, свідчать про те, що ФГ Персей Агро , надаючи сільськогосподарські послуги з обробітку спірної земельної ділянки, діяв як підрядник та за замовленням Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, яка була належним землекористувачем вказаної земельної ділянки. Тому факт самовільного зайняття земельної ділянки з боку позивача не знайшов свого підтвердження у рамках розгляду даної адміністративної справи.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Головне управління Держгеокадастру в Івано - Франківській області, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України не є належним користувачем земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваної постанови, оскільки речове право не зареєстроване, а тому договір підряду не міг бути укладений на таку земельну ділянку. Скаржник вказує, що в самому договорі підряду відсутні відомості, які б могли ідентифікувати земельну ділянку щодо якої здійснювались заходи державного контролю. Зазначає, що такий договір є нікчемним в силу закону та внаслідок виконання такого завдано шкоду державі, оскільки самовільно зайнято земельну ділянку саме державної власності. Вказує, що розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, при винесенні оскаржуваної постанови, інспектором повно досліджено всі необхідні для правильного прийняття рішення, обставини справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Крім цього апелянтом до суду надіслано заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення від 27.07.2018 № 377/0/92-18-ДК/0193По/08/01/-18, яку позивачем отримано 16.08.2018, старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель заступника начальника управління - начальника відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано - Франківській області Семчуком Р.М. на позивача як керівника ФГ Персей Агро накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП. Позивача визнано винним у самовільному зайнятті земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 0,7929га з кадастровим номером 2625884300:14:001:0002, що розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано - Франківської області, яка перебуває у сільськогосподарському обробітку ФГ Персей Агро (шляхом розорювання) без документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою(а.с.8-10).

Позивач вважаючи дії та рішення відповідача протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, в силу приписів статті 308 КАС України рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме шино та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відтак, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, зареєстрованих у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України визначено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно з статтею 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення від 27.07.2018 №377/0/92-18-ДК/0193По/08/01/-18 сільськогосподарські роботи на спірній земельній ділянці ФГ Персей Агро здійснюються на підставі договору контрактації сільськогосподарської продукції № 19/16/3 від 19.12.2016, укладеного з Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України земельних ділянок.

Так Рішенням Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі № 0940/1555/18 за позовом ФГ ПерсейАгро до старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано - Франківській області Семчука Р.М., Головного управління Держгеокадастру в Івано - Франківській області про визнання протиправним та скасування припису від 31.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, встановлено, що роботи, які здійснювались ФГ Персей Агро на земельній ділянці площею 0,7929 га, кадастровий номер 2625884300:14:001:0002, яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано - Франківської області, проводились на підставі Договору підряду за № 19/16/4 від 19.12.2016 року та додаткових угод до договору, зокрема Додаткової угоди за № 1/1 від 14.03.2017 до договору підряду за № 19/16/4 від 19.12.2016 року, за яким позивач (Підрядник) зобов`язується надати Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (Замовник) комплекс послуг та робіт в процесі виробництва сільськогосподарської продукції Замовником на сільгоспугіддях Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг Підрядника (а.с.42-48).

Водночас, як зазначив суд першої інстанції та слідує із згаданого вище рішення, що Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, укладаючи договір підряду за № 19/16/4 від 19.12.2016, діяла правомірно, оскільки протягом тривалого часу користувалась земельною ділянкою площею 0,7929 га, кадастровий номер 2625884300:14:001:0002, яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано - Франківської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І - ІФ № 00256 , який виданий на виконання рішення Арбітражного суду Івано-Франківської області від 12.04.1994.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак ФГ Персей Агро надаючи сільськогосподарські послуги з обробітку спірної земельної ділянки, діяв як Підрядник за замовленням Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України та не є фактичним користувачем такої земельної ділянки.

Дотримуючись умов вказаного договору підряду, позивач, як керівник ФГ Персей Агро , жодним чином не міг допустити порушення земельного законодавства, відображені в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №377/0/92-18-ДК/549/АП/09/01/-18 від 30.05.2018, так як всі дії вчиняв на виконання вищевказаного договору, який є чинним і виконання такого не заперечується сторонами.

Щодо доводів скаржника про нікчемність договору підряду, то такі є безпідставними, оскільки під час розгляду цієї справи скаржником не надано належних та допустимих доказів недійсності такого.

Таким чином, відповідачі, здійснюючи перевірку вказаної вище земельної ділянки на предмет її самовільного зайняття, не дослідили належного користувача такої, не встановили час та підставу здійснення сільськосподарського обробітку на ній.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Керуючись наведнеим вище колегія суддів вважає, що скаржником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження факту вчинення позивачем, як керівником ФГ Персей Агро , правопорушення передбачене статтею 53-1 КУпАП, не доведено дотримання вимог статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2019 року у справі № 352/1702/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 05 листопада 2019 року