Ухвала

від 04.11.2019 по справі 464/4918/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 464/4918/18

провадження № 61-16319ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОРГРЕС , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, треті особи: Приватне акціонерне товариство ЛЬВІВОРГРЕС , Львівська міська рада, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, про скасування запису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 серпня 2019 року звернулась до Верховного Суду засобами поштового зв`язку з касаційною скаргою у вищевказаній справі з пропуском строку на касаційне оскарження, установленого статтею 390 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року вищевказану касаційну скаргу залишено без руху для усунення виявлених недоліків до 11 жовтня 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, зокрема запропоновано скаржнику надати докази, що підтверджують дату отримання постанови апеляційного суду.

У вересні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та докази отримання оскаржуваної постанови, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 отримала копію постанови апеляційного суду в приміщенні апеляційного суду 19 липня 2019 року, на підтвердження чого надала копію заяви про видачу копії повного тексту постанови Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року з поміткою про отримання такої саме 19 липня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року наведені у клопотанні підстави для поновлення строку було визнано неповажними, касаційну скаргу було залишено без руху для усунення виявлених недоліків до 01 листопада 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, зокрема запропоновано скаржнику надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення.

У жовтні 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема заява про поновлення строку на касаційне оскарження, яка обґрунтована тим, що 25 червня 2019 року вона написала заяву до суду апеляційної інстанції про ознайомлення з матеріалами справи та про видачу копій оскаржуваних судових рішень та технічного запису судового засідання, яка залишилась без задоволення, оскільки матеріали справи було направлено до суду першої інстанції. Тому 23 липня 2019 року ОСОБА_1 була змушена звернутись із заявою про надання матеріалів справи для ознайомлення до суду першої інстанції.

Верховний Суд, розглядаючи питання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України ).

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії ).

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа Перетяка та Шереметьев проти України ).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Оскільки заява ОСОБА_1 про поновлення строку обґрунтовується фактично тими ж доводами, що наводились заявником у попередній заяві, які було визнано судом неповажними, інших поважних причин, що перешкодили ОСОБА_1 звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою з дотриманням процесуальних строків та які б виправдовували втручання касаційного суду у принцип правової визначеності судового рішення заява не містить, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись статтею 393 , пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОРГРЕС , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, треті особи: Приватне акціонерне товариство ЛЬВІВОРГРЕС , Львівська міська рада, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, про скасування запису.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков