Рішення

від 04.11.2019 по справі 573/1858/19

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1858/19

Номер провадження 2/573/512/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в Сумській області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після смерті останнього відкрилася спадщина, до складу якої ввійшов житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що за життя її чоловік склав заповіт, яким все своє майно заповідав дочці ОСОБА_3 та сину ОСОБА_4 . Проте останні відмовилися від спадщини батька на її користь. Після цього, в установлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка та отримала свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна. Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезгадане домоволодіння їй відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 04 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання у порядку загального позовного провадження (а. с. 44-45).

У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує (а. с. 56).

Представник відповідача - Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області у судове засідання не з`явився. Сільський голова надіслав листа про розгляд справи без участі їх представника, позов визнають (а. с. 54).

Представник третьої особи - Білопільської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Сумській області у судове засідання не з`явився. Завідувач держнотконтори Ковальова Л. Б. надіслала листа про розгляд справи без участі їх представника. При ухваленні рішення покладаються на розсуд суду (а. с. 54).

У зв`язку з неявкою сторін, третьої особи суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення в цивільній справі , у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.

Відповідач позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення в підготовчому засіданні.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дудченки Білопільського району Сумської області помер чоловік позивача ОСОБА_2 (а. с. 7-8, 10)

Після смерті останнього відкрилася спадщина, до складу якої ввійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, побудований у 1970 році, розташований на належній спадкодавцю на праві приватної власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17, 21-26).

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Воронівської сільської ради 06 березня 2000 року, зареєстрованого в реєстрі за №26, ОСОБА_2 заповів все своє майно доньці ОСОБА_3 та сину ОСОБА_4 (а. с. 11).

Згідно з довідкою Воронівської сільської ради від 11 квітня 2019 року ОСОБА_2 постійно та на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав у АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_1 . Заповіт від імені померлого, посвідчений виконавчим комітетом Вирівської сільської ради 06 березня 2000 року, за реєстровим №26, не змінювався та не відмінявся (а. с. 9).

26 грудня 2002 року Білопільською районною державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа №428/2002 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та видане свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (а. с. 12, 52).

Згідно з положеннями з ч. 1 ст. 524, ст. 525 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом мало місце, коли і оскільки воно не було змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

За змістом ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин міг залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів домашнього вжитку) одній або кільком особам як тим, що входили, так і тим, що не входили до кола спадкоємців за законом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги за законом були в рівних частках діти, дружина і батьки померлого (ст. 529 ЦК УРСР).

Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР).

В статті 553 ЦК УРСР зазначалося, що спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини було необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини могло бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснив дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виразив свою незгоду прийняти спадщину.

Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та виходячи з вищенаведених положень законодавства, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не прийняли спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , оскільки протягом встановленого законом строку не вчинили жодної дії, передбаченої ст. 549 ЦК УРСР. Натомість, дружина останнього, ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

За даними Філіалу Білопільська госпрозрахункова виробнича дільниця КП Сумське міське бюро технічної інвентаризації від 21 травня 2019 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за фізичною чи юридичною особою не зареєстровано (а. с. 18).

Відповідно до висновку та довідки КП Білопільське районне архітектурно-планове бюро від 12 квітня 2018 року житловий будинок з прибудовою та господарськими будівлями, що знаходяться за вказаною вище адресою, зведені з дотриманням будівельних норм та правил, знаходяться в межах земельної ділянки, не виходять за червону лінію вулиці, а також не знаходяться на суміжних земельних ділянках (а. с. 19-20).

Частиною 3 статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 означеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56.

Вказаним нормативним актом передбачалася державна реєстрація (інвентаризація) будинків і домоволодінь у межах міст та селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Проте, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Тобто, фактично записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Отже, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку, який був передбачений законодавством, що діяло на момент виникнення цього права. Разом з тим останній не отримав правовстановлюючого документа на вказане домоволодіння у зв`язку зі смертю. Позивач прийняла спадщину після смерті останнього шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, однак, у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності спадкодавця на спірне домоволодіння, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (а. с. 14).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах закону, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а тому, оскільки іншим шляхом права позивача на спадкове майно захистити неможливо, його право підлягає захисту судом, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 328 ЦК України, ст. ст. 525, 529, 530, 534, 549, 553 ЦК УРСР 1960 року,, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року ст. ст. 4, 5, 12-13, 76-78, 81, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 до Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, ЄДРПОУ 04389972, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Воронівка, вул. Центральна, 11, третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в Сумській області, код ЄДРПОУ 02900251, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, Торгова площа, 27 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: