Рішення

від 09.10.2019 по справі 481/994/18

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/994/18

Провадж.№ 2/481/25/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судового засідання Філіпської Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Самойленка Сергія Миколайовича, третя особа: ОСОБА_2 про визнання неправомірною нотаріальної дії з винесення постанови від 24.04.2017 року про відмову у видачі свідоцтва на спадщину, її скасування, визнання права на спадщину та поновлення строку для прийняття спадщини, -

з участю сторін: представника позивача - адвоката Ляшенка М.Д., відповідача Самойленка С.М. та представника третьої особи- адвоката Довгополого О.Б., -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою та уточнивши позовні вимоги просить визнати неправомірною та скасувати постанову приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Самойленка Сергія Миколайовича від 24 квітня 2017 року про відмову у видачі свідоцтва на спадщину; визнати за ним, згідно заповіту від 09 листопада 2006 року, спадщину на земельну ділянку площею 6,7869 га за кадастровим номером 4824583000:04:000:0018, що належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ЯГ №592690, виданого 19 жовтня 2006 року Новобузькою райдержадміністрацією Новобузького району Миколаївської області; поновити строк на звернення до нотаріуса терміном до двох місяців та стягнути на його користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, до якої, серед іншого майна, ввійшла земельна ділянка площею 6,7869 га за кадастровим номером 4824583000:04:000:0018, що належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ЯГ №592690, виданого 19 жовтня 2006 року Новобузькою райдержадміністрацією Новобузького району Миколаївської області. На випадок своєї смерті покійний склав заповіт, відповідно до якого вказане майно заповів йому. Відтак, він як єдиний спадкоємець за заповітом, звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте отримав відмову у видачі такого, у зв`язку з тим, що: не встановлено факт прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб; спадкоємець ОСОБА_1 до нотаріуса на протязі шести місяців з дня смерті ОСОБА_4 не звертався, дані про його постійне проживання разом із спадкодавцем на день смерті - відсутні. Вказана відмова позбавляє його можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 серпня 2018 року (головуючий суддя Уманська О.В.) вказану позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Самойленка Сергія Миколайовича, третя особа: ОСОБА_2 про визнання неправомірною нотаріальної дії з винесення постанови від 24.04.2017 року про відмову у видачі свідоцтва на спадщину, її скасування, визнання права на спадщину - залишено без руху. Повідомлено позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали, усунути недоліки позову шляхом надання нової редакції позовної заяви, та сплати судового збору.

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2018 року (головуючий суддя Уманська О.В.) вказану позовну заяву ОСОБА_1 (після усунення недоліків) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2018 року (головуючий суддя Ціпивко І.І.) дану справу прийнято до провадження у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну повноважень судді Уманської О.В.. Розгляд справи, з урахуванням вищезазначених обставин та клопотань сторін, постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового провадження на 06 грудня 2018 року.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01 липня 2019 року (головуючий суддя Ціпивко І.І.) закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Самойленка Сергія Миколайовича, третя особа: ОСОБА_2 про визнання неправомірною нотаріальної дії з винесення постанови від 24 квітня 2017 року про відмову у видачі свідоцтва на спадщину, її скасування, визнання права на спадщину та поновлення строку для прийняття спадщини. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18 липня 2019 року о 14:00 год. в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області. Проте, з незалежних від суду обставин, проведення судового засідання 18.07.2019 та відповідно розгляд справи по суті було відкладено.

Розгляд справи по суті відбувся у судовому засіданні 09.10.2019 року, за участі представника позивача, відповідача та представника третьої особи.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання розгляду справи по суті на виклик суду не з`явився. В судовому засіданні інтереси позивача представляв представник - адвокат Ляшенко М.Д.. Відтак, з урахуванням, що в попередніх судових засіданнях ОСОБА_1 неодноразово уточнював та підтримував позовні вимоги, від них не відмовився та наполягав на їх задоволені, а також заслухавши думку інших учасників судового процесу, суд вирішив за можливе провести розгляд справи за фактичної явки учасників процесу.

Представник позивача - адвокат Ляшенко М.Д. у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позов підтримав повністю з підстав, що викладені у ньому, просив такий задовольнити.

Додатково зазначив, що позовна заява подана на усунення недоліків визначених ухвалою судді від 08 серпня 2018 року не є новим позовом, а містить лише доповнення в тому числі і позовних вимог визначених первинним позовом. Вважає дії нотаріуса щодо його довірителя неправомірними, оскільки після відкриття спадщини зі смертю ОСОБА_4 , останньому було відомо про наявність заповіту на користь ОСОБА_1 та його місце проживання. Проте, нотаріусом всупереч визначеному законодавцем порядку було проігноровано обов`язок повідомити спадкоємця за заповітом про відкриття спадщини та наявність такого документа на його користь. Просить врахувати, що спірне майно, ще за життя спадкодавця було надано його довірителю в оренду та перебувало у такому користуванні по останній час.

Відповідач - приватний нотаріус Новобузького нотаріального округу Самойленко Сергій Миколайович у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених в письмовому відзиві на позов.

Так, зокрема зазначив, що причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину став пропуск позивачем законодавчо визначеного шестимісячного строку для прийняття спадщини з дня її відкриття (з урахуванням відсутності відомостей про спільне проживання ОСОБА_1 із спадкодавця на час відкриття спадщини). Окрім того, просив звернути суд увагу на те, що позов заявлено виключно до нього. Інших відповідачів не визначено. При цьому позовні вимоги стосуються і визнання права власності на спірне спадкове майно, де відповідачем може має бути зазначено інших спадкоємців., а у випадку їх відсутності територіальна громада на території якої розташовано спірне майно

Представника третьої особи - адвокат Довгополий О.Б. у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив відмовити у їх задоволенні, вказавши на їх безпідставність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 64 років, помер ОСОБА_4 , про що 27 квітня 2016 року зроблено відповідний актовий запис №06 та Новобузьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, від 01 березня 2017 року, повторно видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . справи 15/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що до складу спадщини ОСОБА_4 , серед іншого майна, ввійшла земельна ділянка площею 6,7869 га за кадастровим номером 4824583000:04:000:0018, що належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ЯГ №592690, виданого 19 жовтня 2006 року Новобузькою райдержадміністрацією Новобузького району Миколаївської області, та яка згідно договору оренди земельної ділянки від 09 листопада 2006 року перебувала в користуванні ФГ Васильєва М.О. /арк. справи 16-17/.

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 09 листопада 2006 року, вбачається, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно якого земельну ділянку площею 6,7869 га належну йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ЯГ №592690, виданого 19 жовтня 2006 заповів - ОСОБА_1 Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований /арк. справи 14/.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З долученої до матеріалів справи копії паспорта та інших документів - вбачається, що позивач по справі - ОСОБА_1 і є особою на чию користь складено заповіт /арк. справи 8/.

Відповідно до ч. 1 ст.1269, ч. 1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дій (видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом) виданою приватним нотаріусом Новобузького нотаріального округу Самойленком Сергієм Миколайовичем від 24 квітня 2017 рок факт звернення позивача до нотаріуса із заявою видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Зокрема, нотаріусом зазначено, що із наданих йому документів перевірено і встановлено факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, надано правову оцінку заповіту, перевірено його реєстрацію у спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача, проте не встановлено факт прийняття спадщини у встановлений законом спосіб. Спадкоємець ОСОБА_1 до нотаріуса на протязі шести місяців з дня смерті ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини не звертався , дані про його постійне проживання разом із спадкодавцем на день смерті відсутні /арк. справи 22/.

Тобто, відмову нотаріуса видано з причин пропуску позивачем законодавчо встановленого шестимісячного строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Не погоджуючись із вказаною постановою та відповідно користуючись закріпленим ст.50 ЗУ Про нотаріат правом на її оскарження ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх на його думку порушених прав.

В поданій позовній заяві (як одну з причин пред`явлення позову), вказує те, що нотаріусом не враховано той факт що спадкове майно з 2006 року перебуває в користуванні фермерського господарства членом якого він являється, на підставі договору оренди. Відтак, після смерті ОСОБА_4 , така ним прийнята у спадщину, оскільки ніхто не позбавляв протягом вказаного строку права користування нею.

Вказані твердження позивачем визнаються судом безпідставними та не беруться до уваги з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Главою 89 Книги 6 ЦК України, ЗУ Про нотаріат .

Так, згідно ч. 1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до уповноваженого суб`єкта за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Ст.ст. 34, 66 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що видача свідоцтв про право на спадщину відноситься до повноважень нотаріусів, у встановлений законом строк для оформлення спадкової маси, до складу якої входить нерухоме майно, спадкоємці зобов`язані звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та з пакетом документів, які підтверджують такі факти: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, надавши свідоцтво про смерть спадкодавця, документи, підтверджуючі родинні зв`язки з померлим та правовстановлюючі документи на спадкове майно, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що тільки спадкоємець який прийняв спадщину може одержати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини за умови подання пакету документів, серед яких тих які підтверджують факт прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб.

ЦК України визначено два способи прийняття спадщини: ч.3 ст.1268 (постійне проживання) та подача нотаріусу відповідної заяви в строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини

Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Всупереч наділеному ст.81 ЦПК України правом подавати докази, доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду не надав. Більше того, з наявної в матеріалах справи довідки виданої Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області встановлено, що ОСОБА_4 , до дня своєї смерті проживав сам /арк. справи 15/.

Відтак, в контексті ч.3 ст.1268 ЦК України позивач не може вважатися таким що прийняв спадщину після смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Вище дослідженими матеріалами справи встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з відповідною заявою лише 24 квітня 2017 року, тобто зі спливом законодавчо встановлено строку. Строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини сплив 25 жовтня 2016 року.

Згідно ст. 49 ЗУ Про нотаріат нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Судом встановлено, та визнається сторонами, що позивачу нотаріусом було роз'яснено наслідки пропуску строку для прийняття спадщини та повідомлено про право останнього на звернення до суду в порядку ст. 1272 ЦК України. Проте, останній вказаним правом не скористався та оскаржив дії нотаріуса в порядку ст.50 ЗУ Про нотаріат .

Разом з тим, досліджені вище судом обставини, вказують на правомірність дій нотаріуса при винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дій (видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом) від 24 квітня 2017 року. Оскільки дійсно в судовому засідання факт прийняття позивачем спадщини (у жоден з визначений Законом спосіб) як передумова отримання свідоцтва про право на спадщину не встановлено.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання неправомірною та скасувати постанову приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Самойленка Сергія Миколайовича від 24 квітня 2017 року про відмову у видачі свідоцтва на спадщину є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про визнання за позивачем, згідно заповіту від 09 листопада 2006 року, спадщини на земельну ділянку площею 6,7869 га за кадастровим номером 4824583000:04:000:0018, що належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ЯГ №592690, виданого 19 жовтня 2006 року Новобузькою райдержадміністрацією Новобузького району Миколаївської області, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Судом встановлено, що вказана позовна вимога стосується визнання права власності на спірну спадкову земельну ділянку площею 6,7869 (в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка розташована на території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області. Окрім того, з матеріалів витребуваної спадкової справи встановлено, що спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 прийняла його дочка - ОСОБА_2 . При цьому не зрозуміло чому відповідачем вказано тільки приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Самойленка Сергія Миколайовича, а тому наведені останнім у відзиві доводи щодо неналежного відповідача слід врахувати.

Так, згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Районні державні адміністрації можуть бути залучені в якості третіх осіб у випадках, якщо спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходяться за межами населених пунктів. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.

За змістом п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем та відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

З аналізу даної норми слідує, що відповідач це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав. Тому саме позивач визначає до кого пред`явити позов. Якщо позивач помилиться (неправильно зазначивши сторону) і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд у такому позові відмовляє.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 51 ЦПК України Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом ( п.3 та п.4 ч.5 ст. 10 ЦПК України).

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного, повинен вчиняти дії, які від нього вимагає положення ч. 5 ст. 10 ЦПК України.

Як вище встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить, окрім іншого, визнати за ним право власності на спадкове майно, однак відповідачем у справі визначив тільки нотаріуса. Проте, суд враховує, що спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Відповідно Новохристофорівська сільська рада Новобузького району Миколаївської області та ОСОБА_2 є особами права та обов`язки яких безпосередньо стосується спір.

Під час розгляду справи суд неодноразово роз`яснював і звертав увагу позивача та його представника на цю обставину, щодо належності суб`єктного складу відповідачів по заявленому позову, однак останні настоювали, що відповідачем по справі повинен бути виключно нотаріус.

Враховуючи вищенаведене, а також виходячи з диспозитивності судового процесу і положень ст. 51 ЦПК України, суд позбавлений можливості самостійно змінювати відповідача чи залучати до участі в справі іншого відповідача (співвідповідача), а тому за таких підстав вимушений відмовити в задоволені вказаних позовних вимог ОСОБА_1.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути й на дві інші обставини встановлені в судовому засіданні.

По-перше, наведені нотаріусом у постанові від 24 квітня 2017 року обставини та причини відмови у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом) зводяться до пропуску позивачем законодавчо встановленого шестимісячного строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно відсутності доказів постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Нотаріус жодним чином не вказує про наявність спору між спадкоємцями, оскільки заповітом чітко визначено волю спадкодавця, та частину майна стосовно якої її визначено.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. При цьому судам слід враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Враховуючи зазначене, для позивача в даному конкретному випадку, доречнішим буде звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання ним нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (оскільки звернення до належного відповідача з позовом про визнання права власності, з урахуванням вище наведеного носитиме передчасних характер).

По-друге, при подальшому визначенні способу захисту своїх прав та інтересів, ОСОБА_1 слід звернути увагу, що при розгляді справи, з матеріалів витребуваної спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено факт прийняття спадщини дочкою померлого ОСОБА_2 та одержання останньою (відповідно до ст.1272 ЦК України) свідоцтва про право на спадщину за законом в тому числі і на земельну ділянку площею 6,7869, яку згідно заповіту спадкодавець заповів позивачу.

Що стосується позовної вимоги про поновлення строку на звернення до нотаріуса терміном до двох місяців, то слід зазначити наступне.

Вище встановлено та підтверджується належними доказами, що причиною відмови у вчиненні нотаріальної дії пов`язаної із видачою свідоцтва про право на спадщину за заповітом зазначено пропуск позивачем законодавчо встановленого шестимісячного строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ч.3 ст.1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відтак, законодавець чітко вказує, що саме звернення з позовом про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, а не поновлення строку на звернення до нотаріуса є правильним способом захисту в контексті ст.16 ЦК України та ч.3 ст.1272 ЦПК України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та в задоволенні таких слід відмовити в повному обсязі.

Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому судові витрати, понесені позивачем, слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Самойленка Сергія Миколайовича, третя особа: ОСОБА_2 про визнання неправомірною нотаріальної дії з винесення постанови від 24.04.2017 року про відмову у видачі свідоцтва на спадщину її скасування, визнання права на спадщину та поновлення строку для прийняття спадщини, - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, віднести на його рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватний нотаріус Новобузького нотаріального округу Самойленко Сергій Миколайович, місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, м. Новий Буг , вул. Харчука, 2/2.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 01.11.2019 року.

Суддя І.І. Ціпивко