Постанова

від 22.10.2019 по справі 910/4035/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р. Справа№ 910/4035/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

представника позивача :Дядик Н.А. ордер серія АА № 1003524

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2019

у справі №910/4035/19 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА"

про стягнення 380 151, 71 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року позивач - комунальне підприємство "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА" (далі - відповідач, ТОВ "ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА"), в якому просив стягнути з відповідача 108 180 грн. 03 коп. основного боргу, 4 179 грн. 3% річних , 13 569 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 254 223,07 грн. пені за договором №ДС-П-10263/0635 від 16.12.2015 на підставі ст.ст. 52 , 526 , 610 , 625 , 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 180 , 193 Господарського кодексу України .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов укладеного договору №ДС-П-10263/0635 від 16.12.2015 не виконано зобов'язання з сплати авансового платежу у визначеному договором розмірі, а також не сплачувалась плата з облаштування та утримання місця для засобу пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2019, позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА" на користь комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 108 180,03 грн. основного боргу, 4 179,00 грн. 3% річних, 13 569, 61 грн. інфляційних втрат, 17 640,75 грн. пені та 2 153,54 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив на те, що позивачем виконано зобов`язання з надання послуг відповідачу за договором №ДС-П-10263/0635 від 16.12.2015, а відповідачем допущено невиконання в повному обсязі обов`язку з оплати наданих йому послуг, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в розмірі 108 180,03 грн. (з урахуванням часткової оплати). Крім того, внаслідок допущення відповідачем прострочення виконання своїх зобов'язань за договором, суд першої інстанції посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, присуджено до стягнення з відповідача 4 179,00 грн. 3% річних та 13 569,61 грн. інфляційних втрат, а також з посиланням на п. 5.1. договору - 17 640,75 грн. пені.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач - ТОВ "ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/4035/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, рішення ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Зазначив, також, що відсутні обумовлені як законом, так і договором підстави для стягнення заявлених коштів з огляду на те, що в період з 17.12.2015 по 01.03.2016 за адресою: м. Київ, вул.. Антоновича, 51 розміщувався невідомий транспортний засіб, перешкоджаючи розміщенню транспортному засобу відповідача, і відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогами не здійснювати нарахування платежів по договору, однак вказане питання залишилось невирішеним. Також, вказав на те, що : у спірний період ним не отримувались обумовлені договором послуги, у зв'язку з чим здійснені позивачем нарахування в розмірі 108180,03 грн. - є безпідставними; судом першої інстанції не надано оцінки листам відповідача від 30.12.2015, від 01.02.2016, від 05.02.2016, від 27.05.2016, від 08.06.2016, від 05.08.2016, а також протоколу Комісії Київради від 23.12.2016; не надано оцінки доводам відповідача про відсутність акту огляду місця у відповідності до умов п. 12.2.1 договору та фотофіксації, які є складовою договору та мали б свідчити про відсутність перешкод в користуванні місцем. Окрім того, вказав, що у нього відсутнє грошове зобов'язання в сумі 108 180,03 грн. за договором, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, обумовленої ст. 625 Цивільного кодексу України, а також і для стягнення пені. Також, скаржник до апеляційної скарги долучив документи, які просив прийняти суд апеляційної інстанції, в якості нових доказів, зокрема листування з КП Київблагоустрій та відповіді на запити щодо отримання публічної інформації.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №910/4035/19 та призначено до розгляду на 03.09.2019 на 12 год.

В подальшому розгляд справи відкладався.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року розгляд справи призначено на 01.10.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 розгляд справи відкладено до 22.10.2019.

В судовому засіданні 22.10.2019 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в судове засідання 22.10.2019 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою місцезнаходження (поштові повідомлення про вручення ухвал суду апеляційної інстанції 0411628527466, 0411628940495 а.с.79,80 т.2 ).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Заслухавши представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 16.12.2015 між Комунальним підприємством "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), як стороною-1, та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА" , як стороною-2, укладено договір ДС-П-10263/0635 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (надалі - договір) (а.с. 44-50 том 1), у відповідності до умов якого (п. 1.1 договору) сторона-2 на підставі протоколу про результати торгів від 14.12.2015 №26 отримує можливість провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, який розміщується у визначеному згідно п. 1.2 та 1.3 цього договору місці (надалі - місце), відповідає вимогам, що зазначені у п. 1.4 договору, та отримує послуги з облаштування і утримання місця, а сторона-2 надає послуги з облаштування та утримання місця на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору, місце визначене відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібно роздрібної торговельної мережі на території міста Києва, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №952 від 23.09.2015.

Пунктом 1.3 договору визначено, що місце знаходиться за адресою: вул. Антоновича, буд. 51.

За умовами п. 2.1 договору, сторонами погоджено, що загальна плата за облаштування та утримання місця, визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів від 14.12.2015 № 26, складає суму в розмірі: 152 724 грн. 67 коп. (сто п`ятдесят дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні 67 коп.), в тому числі ПДВ (25 454 грн. 11 коп.), за дванадцять місяців.

Згідно п. 2.2. договору починаючи з дати укладення цього договору плата за облаштування та утримання місця за один місяць складає суму в розмірі: 12 727 грн. 06 коп. (дванадцять тисяч сімсот двадцять сім гривень 06 коп.), в тому числі ПДВ (2121 грн. 18 коп.).

Відповідно до пункту 2.5 договору, плата за облаштування утримання місця, зазначена в пункті 2.2 договору, сплачується стороною-2 на рахунок сторони-1 щомісячно, починаючи з другого місяця дії цього договору протягом перших 5 календарних днів другого місяця у вигляд платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування і утримання місця за місяць з обов'язковим підписанням акта приймання - передачі послуг з облаштування та утримання місця за місяць, протягом 5 робочих днів з дня настання наступного місяця.

За умовами пункту 3.4.1 договору сторони передбачили, що сторона-2 зобов'язана своєчасно та в повному обсязі вносити плату за облаштування та утримання місця на відповідний рахунок сторони-1 згідно з реквізитами, зазначеними в главі 13 цього Договору, у розмірі, строки та на умовах, визначеним цим договором.

Відповідно п. 4.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 16.12.2015 до 16.12.2015, а в частині сплати стороною-2 плати за облаштування та утримання місця - до повного виконання своїх зобов`язань.

У пункті 4.2 договору визначено, що протягом п`яти робочих днів після закінчення кожного місяця протягом строку дії цього договору сторони підписують відповідний акт приймання-передачі послуг.

В подальшому, 16.11.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору (а.с.53 т.1), в якій сторони внесли зміни в п. 4.1. договору, виклавши його у новій редакції; 4.1. цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 16.12.2016 до 17.12.2017, а в частині сплати стороною-2 плати за облаштування та утримання місця - до повного виконання своїх зобов`язань.

Згідно з актами надання послуг №0001516 від 31.12.2015, № 175 від 29.01.2016, №394 від 29.02.2016, №647 від 31.03.2016, №884 від 30.04.2016, №1380 від 31.05.2016, №2290 від 30.06.2016, №2388 від 30.07.2016, №2958 від 30.08.2016, №3787 від 29.09.2016, №4653 від 31.10.2016, №4821 від 30.11.2016, №5109 від 30.12.2016, №57 від 30.01.2017, №333 від 28.02.2017, №612 від 30.03.2017, №1070 від 28.04.2017, №0001516 від 31.12.2017, №1553 від 29.05.2017, №2087 від 29.06.2017, №2871 від 31.07.2017, №3 147 від 31.08.2017, №3873 від 29.09.2017, №4324 від 29.10.2017, №4803 від 28.11.2017, №4995 від 16.12.2017 (а.с. 71-95 том 1), які підписані уповноваженими представниками сторін, позивачем на виконання умов укладеного договору було надано, а відповідачем прийнято послуги з облаштування та утримання засобу пересувної дрібнороздірібної торговельної мережі на загальну суму 305 448,00 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем було здійснено часткову оплату по договору, а саме в розмірі 177 269,41 грн. (11.03.201 - 5 454,12 грн., 27.04.2016 - 12 727,06 грн., 19.07.2016 - 12 727,06 грн., 17.08.2016- 12 727,06 грн., 19.09.2016 - 12 727,06 грн., 14.11.2016- 12 727,06 грн., 06.12.2016 - 12 727,06 грн., 26.12.2016 - 12 727,06 грн.,29.12.2016- 12 727,06 грн., 20.01.2016 - 12 727,06 грн.,09.03.2016- 12 727,06 грн., 01.06.2016- 12 727,06 грн., 18.07.2017- 12 727,06 грн., 04.08.2017 - 12 727,06 грн., 19.10.2017 - 6 363,51 грн.) (а.с. 55-69 том 1), внаслідок чого заборгованість відповідача за договором складає 108 180,03 грн., і яка не була оплачена у визначений договором строк.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання по договору № ГЛ-П-10263\0635 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 16.12.2015 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення основної суми боргу, пені на підставі п. 5.1 вищевказаного договору та 3відсотків річних, втрат від інфляції згідно з вимогами ст. 625 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем допущено невиконання в повному обсязі обов`язку з оплати наданих йому послуг, що підтверджується належним доказами, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в розмірі 108 180,03 грн.. Також, оскільки відповідачем було допущено прострочення виконання своїх зобов'язань за договором, відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України стягнув з відповідача 4 179,00 грн. 3% річних та 13 569,61 грн. інфляційних втрат, на підставі п. 5.1. договору пені в розмірі - 17 640,75 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Пункт 9 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2006 №833 (далі - Порядок №833), визначає, що торговельні об`єкти розміщуються в установленому порядку.

Згідно з пунктом 30 Порядку №833 продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється із розміщенням тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до Постанови №833 затверджено Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі від 08.07.1996 №369 (далі - Правила №369).

Пункт 3 Правил №369 визначає, що роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є однією із форм позамагазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торговельного залу для споживачів.

Продаж товарів здійснюється через: пункти некапітальної забудови - кіоски, ларі, ларьки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати; засоби пересувної мережі - автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

Як зазначено у пункті 16 Правил №369, розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється суб`єктом господарювання відповідно до вимог Земельного кодексу України та законодавства про благоустрій населених пунктів, планування та забудову територій, санітарного та епідемічного благополуччя населення, пожежну охорону, державну автоінспекцію та архітектуру.

З метою врегулювання питань провадження підприємницької діяльності шляхом використання засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а також упорядкування розміщення таких засобів і об`єктів торгівлі на території міста Києва, в межах функцій органу місцевого самоврядування Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 02.04.2015 № 300 було затверджено Порядок розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві (далі - Порядок №300).

Пунктом 3 Розпорядження про затвердження Порядку №300 від 02.04.2015 передбачено, що розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва здійснюється відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та схеми розміщення об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, розроблених з урахуванням Зонування розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві та затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 4 вищезазначеного розпорядження встановлено, що право на розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі виборюється на торгах.

Самовільно розміщені (встановлені) засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі підлягають демонтажу (переміщенню) в порядку, визначеному Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 (пункт 5.2 Порядку №300).

За умовами пункту 5 Розпорядження про затвердження Порядку №300 визначено, що суб`єкти господарювання, визначені переможцями торгів, здійснюють розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва після укладення договору щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі відповідно до Порядку розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві, затвердженого пунктом 1 цього розпорядження, та договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою відповідно до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та пункту 4 рішення Київської міської ради від 04 вересня 2014 року №62/62 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради".

Пунктом 6 Розпорядження про затвердження Порядку №300 визначено комунальне підприємство "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) замовником робіт з облаштування та утримання місць для розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, організатором торгів на право розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі та уповноважено останнього за результатами зазначених торгів договори із суб`єктами господарювання щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі.

Як вже зазначалось вище, відповідно до вищезазначених положень діючого законодавства та на підставі протоколу про результати торгів від 14.12.2015 №26, між позивачем та відповідачем було укладено договір щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі з відповідачем, що і передбачено пунктом 1.1 договору.

Отже, відповідач отримав право на розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі за адресою: м. Київ, вул.. Антоновича, буд. 51, що підтверджується протоколом про результати торгів від 14.12.2015 №26, що учасниками спору не замечувалось.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6 , 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України ).

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як видно з матеріалів справи, а саме зі змісту п.2. 2 договору - починаючи з дати укладення договору плата за облаштування та утримання місця за один місяць складає 12 727,06 грн.

При цьому, в період з грудня 2015 по грудень 2017 року, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з облаштування та утримання засобу пересувної дрібно-роздрібної торговельної мережі на загальну суму 305 448,00 грн., що підтверджується актами надання послуг (підписаними уповноваженими представниками обох сторін, без зауважень), а також здійснив часткову їх оплату, що учасниками спору - не заперечувалось.

Проте, відповідачем всупереч умов п. 2.1, п. 2.2, п. 2.5 та п. 3.4.1 договору не було здійснено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 5 робочих днів з дня настання наступного місяця) оплату за облаштування та утримання місця розміщення пересувного засобу, і заборгованість відповідача за відповідним платежем складає загалом 108 180,03 грн., у звґязку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 108 180,03 грн., розмір якої підтверджується документально. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Доводи скаржника про те, що у спірний період з 17.12.2015 по 01.03.2016 ним не отримувались обумовлені договором послуги, у зв'язку з чим підстави для нарахування і стягнення заборгованості по договору в розмірі 108180,03 грн. відсутні не безпідставними, оскільки спростовуються підписаними обома сторонами актами надання послуг за вказаний період.

Посилання скаржника на те, що в період з 17.12.2015 по 01.03.2016 за адресою: м.Київ, вул. Антоновича, 51 розміщувався невідомий транспортний засіб, перешкоджаючи розміщенню транспортному засобу відповідача судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки наведені обставини не є підставами для звільнення відповідача від обов'язків, обумовлених укладеним договором, зокрема і в частині обов'язку щодо сплати платежу, обумовленого п. 2.2 договору.

Також, необґрунтованими є доводи відповідача про відсутність акту огляду місця у відповідності до умов п. 12.2.1 договору та фотофіксації, які є складовою договору та мали б свідчити про відсутність перешкод в користуванні місцем, оскільки вказані документи є виключно додатками до договору, які оформлюються в момент укладення відповідного договору, тобто є елементом укладення відповідного господарського договору. Проте, вказані документи не можуть підтверджувати наявність обставин неможливості зайняття відповідачем відповідного місця розміщення, які виникли за посиланням позивача, вже після укладення відповідного договору. При цьому, відповідачем не подано і суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження наявності будь-яких перешкод щодо зайняття відповідачем певного місця та/або вчинення відповідних дій, направлених на документальну фіксацію такої обставини, а наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачем підписувались як акти надання відповідних послуг, а також і здійснювалась часткова оплата таких, що в сукупності свідчить про те, що відповідний мобільний об'єкт розміщувався на певному обумовленому договорі місці.

Також, скаржник посилався в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішення не надано оцінки листам відповідача від 30.12.2015, від 01.02.2016, від 05.02.2016, від 27.05.2016, від 08.06.2016, від 05.08.2016, а також протоколу № 52 Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібно роздрібної торгівельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства Київради від 23.12.2016. В свою чергу, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні у матеріалах справи листи відповідача, а також зазначений протокол № 52 від 27.12.2016, дійшов висновку, що вказані документи не є доказами, які спростовують або скасовують обов'язок відповідача щодо сплати обумовленого договором платежу. (а.с.127-138 т.1)

Крім того, скаржник до апеляційної скарги долучив документи, які просив прийняти суд апеляційної інстанції, в якості нових доказів, зокрема листування з КП Київблагоустрій та відповіді на запити щодо отримання публічної інформації. Проте, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що вони не підлягають прийняттю до розгляду, з огляду на те, що скаржником по-перше, не наведено винятковості випадку стосовно неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції; по-друге, відповідачем в порядку, визначеному частиною 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не повідомлялось суду першої інстанції про можливість подання таких доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного та в повному обсязі виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг за договором, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 108 180,03 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 108 180,03 грн. по договору - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 5.1. договору встановлена відповідальність за несвоєчасну сплату платежів в розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення.

Приписами статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскільки у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 108 180,03 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та п. 5.1 договору - є підставами для стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також застосування відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми.

Щодо розміру пені колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано здійснено відповідне нарахування, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, і перевіривши такий розрахунок щодо сум, строків та ставок нарахувань, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність обумовлених законом підстав для часткового задоволення вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 17 640,75 грн.

Крім того, перевіривши розрахунок позивача щодо сум, строків та ставок нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність обумовлених законом підстав для стягнення з відповідача на корить позивача 3% річних в сумі 4 179,00 грн. за період з 17.12.2017 по 01.04.2019 та 13 569,61 грн. інфляційних втрат за період з 17.12.2017 по 01.04.2019.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі № 910/4035/19 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА" на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі № 910/4035/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі № 910/4035/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА" .

4. Матеріали справи №910/4035/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 06.11.2019

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко