Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/8141/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/8141/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларго Трейд"

до Стоколос Владислава Васильовича

про стягнення заборгованості 36 504, 92 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Захарко І.І.;

від відповідача - не з`явився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до відповідача про стягнення 36 504,62 грн. за договором поставки №010618/1 від 01.06.2018.

Ухвалою суду від 21.06.2019 позов залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків позовної заяви сім днів з дня вручення цієї ухвали.

05.07.2019 позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 19.09.2019.

В судовому засіданні 19.09.2019 судом оголошено перерву до 15.10.2019.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін .

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.07.2019 та ухвала суду від 19.09.2019 були відправлені за повідомленою суду адресою відповідача: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 144.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв`язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 між Позивачем (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Стоколос Владиславом Васильовичем (надалі - Покупець) було укладено договір поставки №010618/1 (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1.,1.2 Договору, в порядку та на умовах, передбачених цим Договорам, ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язується поставити (передати у власність) ПОКУПЦЮ овочі та фрукти (іменовані надалі Товар ), а ПОКУПЕЦЬ зобов`язується прийняти та оплатити придбаний Товар. Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс - 2010), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером даного Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов нього Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору товар поставляється окремими партіями в асортименті, кількості, за цінами, в місце та строк, відповідно до замовлень Відповідача, які узгоджуються сторонами на кожну окрему партію Товару.

Відповідно до п. 3.2 Договору, поставка Товару здійснюється силами та за рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА до місцезнаходження/складу/магазину ПОКУПЦЯ на умовах DDP-склад ПОКУПЦЯ згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс - 2010). Конкретне місце поставки визначається у відповідному Замовленні.

Згідно з п. 3.3 договору, строки поставки - не пізніше, ніж наступного дня, за днем акцептування ПОСТАЧАЛЬНИКОМ Замовлення ПОКУПЦЯ.

Разом з Товаром ПОСТАЧАЛЬНИК повинен передати ПОКУПЦЮ наступні товаросупроводжувальні документи: завірену печаттю копію документа, виданого відповідним органом державного контролю, що підтверджує якість Товару; видаткову накладну; інші документи, наявність яких вимагається для здійснення торгівлі товаром, визначеним у предметі цього Договору (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору, право власності на поставлений Товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження Товару, переходять від ПОСТАЧАЛЬНИКА до ПОКУПЦЯ в момент підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на складі ПОКУПЦЯ.

Згідно з п. 3.6 договору, датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на складі.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору, у момент приймання-передачі Товару в місці його поставки ПОКУПЕЦЬ приймає Товар за кількістю та якістю, щодо Товару, якість якого можливо визначити під час здійснення приймання-передачі товару. Під час приймання Товару ПОКУПЕЦЬ зобов`язаний своїми силами розвантажити замовлений Товар з транспортного засобу, що здійснював його доставку. ПОКУПЕЦЬ зобов`язаний здійснювати приймання Товару в присутності представника ПОСТАЧАЛЬНИКА

Пунктами 5.1 та 5.2. Договору передбачено, що ціна товару встановлюється в гривнях і визначається в узгодженому сторонами замовленні для кожної окремої партії товару. Оплата товару здійснюється у наступному: Покупець сплачує 100 % загальної вартості поставленої партії товару протягом семи календарних днів з моменту поставки.

Як встановлено судом, позивачем було здійснено за замовленням Відповідача 19 поставок товару, що підтверджується видатковими накладними, які підписані між позивачем та відповідачем, копії яких наявні в матеріалах справи:

№Дата поставкиВидаткова накладнаСума, грн. 1. 06.06.2018 р.№9602 від 06.06.2018 р. 1 148,47 2. 07.06.2018 р.№9735 від 07.06.2018 р. 430,50 3. 07.06.2018 р.№9724 від 07.06.2018 р. 4 011,74 4. 08.06.2018 р.№9818 від 08.06.2018 р. 2 067,14 5. 09.06.2018 р.№9937 від 09.06.2018 р. 4 564,30 6. 11.06.2018 р.№10040 від 11.06.2018 р. 2 595,97 7. 12.06.2018 р.№10136 від 12.06.2018 р. 2 408,52 8. 13.06.2018 р.№10258 від 13.06.2018 р. 1 997,02 9. 15.06.2018 р.№10482 від 15.06.2018 р. 2 153,51 10. 16.06.2018 р.№10653 від 16.06.2018 р. 105,29 11. 16.06.2018 р.№10622 від 16.06.2018 р. 3 835,06 12. 18.06.2018 р.№10705 від 18.06.2018 р. 444,07 13. 19.06.2018 р.№10799 від 19.06.2018 р. 842,58 14. 19.06.2018 р.№10800 від 19.06.2018 р. 1 737,94 15. 20.06.2018 р.№10929 від 20.06.2018 р. 1 207,93 16. 22.06.2018 р.№11138 від 22.06.2018 р. 5 824,04 17. 23.06.2018 р.№11291 від 23.06.2018 р. 257,39 18. 23.06.2018 р.№11234 від 23.06.2018 р. 619,08 19. 25.06.2018 р.№11334 від 25.06.2018 р. 3 826,04 Відповідно до наявного в матеріалах справи акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного сторонами, за період з 01.01.2018 до 20.06.2018 заборгованість за Відповідачем станом на 20.06.2018 р. складала 29 550,04 грн.

26.06.2018 Відповідачем було сплачено 12 222,15 грн.

Таким чином, заборгованість покупця за отриманий та повністю не оплачений товар за договором №010618/1 від 01.06.2018 складає 27 854,44 грн.

Станом на день розгляду позовної заяви Господарським судом міста Києва, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 27 854,44 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

Строк оплати з умовами договору (7 календарних днів з моменту поставки) є таким, що настав.

За таких обставин, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 27 854,44 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні трати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнав його обґрунтованим та дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 840,44 грн. та 2 367,63 грн. інфляційних втрат.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 5 442,41 грн. пені нарахованих на підставі п.6.2 договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 Договору у разі затримки Покупцем оплати (порушення кінцевого терміну оплати) товару позивач має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичний розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 5 442,41 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Одночасно судом взято до уваги те, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.07.2018, проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Стоколос В.В. (витяг з реєстру наявний в матеріалах справи).

Разом з тим, відповідач на момент укладення Договору від 01.06.2018 p., мав статус фізичної особи-підприємця.

В Постанові Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі №338/180/17 зазначено, що з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

В Постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №910/8729/1 зазначено, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від З жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону № 755-IV у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Вищевикладена правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2018 у справі №916/559/17 (провадження №12-113гс18).

Отже, за висновком суду позивач правомірно звернувся до фізичної особи Стоколос Владислава Васильовича (відповідача) за порушення зобов`язання підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Стоколос Владиславом Васильовичем .

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250-252, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларго Трейд" задовольнити повністю.

Стягнути з Стоколос Владислава Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларго Трейд" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд.7, ідентифікаційний код 37533952) 27 854 (двадцять сім тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 44 коп. основного боргу, 5 442 (п`ять тисяч чотириста сорок дві) грн. 41 коп. пені, 2 367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 840 (вісімсот сорок) грн. 44 коп. 3% річних, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.10.2019

Суддя І.І. Борисенко