Рішення

від 23.10.2019 по справі 910/10984/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/10984/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е.

за участю представників сторін: від позивача, Кочмарьова Т.С., , адвокат; від відповідача, не з`явилися, , ;

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК ІНФРА

до проТовариства з обмеженою відповідальністю Будгарант стягнення грошових коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 серпня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК ІНФРА (позивач) надійшла позовна заява б/н від 12.08.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Будгарант (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будгарант на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК ІНФРА - 31 020, 31 грн. в т.ч. - 22 872, 27 грн., інфляційних нарахувань - 6 860, 12 грн., 3% річних - 1 287, 92 грн.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будгарант на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК ІНФРА судові витрати в сумі 4 621, 00 грн., з них суму сплаченого судового збору в розмірі 1 921, 00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 700, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 року у справі № 910/10984/19 позовну заяву б/н від 12.08.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК ІНФРА до Товариства з обмеженою відповідальністю Будгарант про стягнення 31 020, 31 грн. залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю ТВК ІНФРА строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 910/10984/19 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 25.09.2019 року.

25.09.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 24.09.2019 року.

08.10.2019 року через відділ діловодства суду від Позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 02.10.2019 року.

23.10.2019 року через відділ діловодства суду від Позивача надійшло клопотання про доручення доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу б/н від 23.10.2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ТВК ІНФРА (Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будгарант (Відповідач/Покупець) було укладено Договір поставки №1734 від 01.12.2017 року (Договір).

За п.1.1. Договору поставки Постачальник зобов`язується поставити, Покупець зобов`язується прийняти та оплатити пластикові труби, фітинги, інші комплектуючі, радіатори та інші товари - надалі Товар .

Загальна кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, найменування, ціна партії Товару (без ПДВ) та ціна партії Товару (з ПДВ) будуть визначені Сторонами в Специфікаціях або у Рахунках-фактурах на поставку Товару (додатках до Договору), що є невід`ємною частиною Договору.

За п.4.2. Договору поставки, розрахунок в розмірі 100% (сто відсотків) ціни окремої партії Товару по Договору, зазначеної у Специфікації/Рахунку-фактурі на поставку Товару по Договору, Покупець проводить протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати підписання уповноваженими представниками Сторін Специфікації або протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати виставлення Рахунку-фактури.

У рамках Договору поставки ТОВ ТВК ІНФРА виставило рахунки - фактури: №15543 від 19.10.2018р., №15813 та №15814 від 23.10.2018р., №16326 від ЗІ. 10.20І8р. №17126 від 14.11.2018р.

Враховуючи положення Договору поставки, граничні терміни з оплати Товару

наступні:

Оплата Товару за рахунком - фактурою №15543 від 19.10.2018р.-24.10.2018р.;

Оплата Товару за рахунками - фактурами №15813 та №15814 від 23.10.2018р. - 28.10.2018р.;

Оплата Товару за рахунком - фактурою №16326 від 31,10.2018р. - 05.11.2018 р.;

Оплата Товару за рахунком - фактурою №17126 від 14.11.2018р. - 19.11.2018р.

Відповідно до п.3.2. Договору, передача Товару Постачальником та приймання Товару Покупцем оформлюється видатковими накладними, що підписуються уповноваженими представниками Сторін.

За п.3.4. Договору поставки, Датою виконання Постачальником зобов`язання по поставці Товару по Договору є: при відвантаження Товару зі складу Постачальника Покупцю - дата видаткової накладної.

На виконання умов Договору поставки, ТОВ ТВК ІНФРА поставило Товар, а ТОВ Будгарант прийняв у власність Товар відповідно до видаткових накладних: №5882 від 22.10.2018р., №5960 від 24.10.2018р., №6003 від 25.10.2018р., №6533 від 16.11.2018р., №6535 від 16.11.2018р., на загальну суму 137 872,27 грн.

Також, факт поставки Товару підтверджується податковими накладними складеною Позивачем, прийнятою Відповідачем та зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі податкових накладних №№366, 367 від 16.11.2018р., №502 від 22.10.2018р., №593 від 24.10.2018р., №629 від 25.10.2018р.

Проте, станом на день подання позовної заяви, ТОВ Будгарант повністю не оплатив отриманий Товар, у зв`язку з чим у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 22 872,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. З ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно із положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За п.4.2. Договору: Розрахунок в розмірі 100% (сто відсотків) ціни окремої партії Товару по Договору, зазначеної у Специфікації/Рахунку-фактурі на поставку Товару по Договору, Покупець проводить протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати підписання уповноваженими представниками Сторін Специфікації або протягом 5(п`яти) календарних днів від дати виставлення Рахунку-фактури.

При тлумаченні вищенаведеного пункту Договору встановлюється, що підписання Специфікацій не є обов`язковим - Покупець проводить розрахунок протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати виставлення Рахунку-фактури.

Положення Договору, у тому числі й п.4.2., були узгоджені та підписані уповноваженими представниками Позивача та Відповідача, жодною стороною не оскаржуються, і частину своїх зобов`язань за Договором Відповідачем виконано без жодних заперечень. Тому, посилання Відповідача на відсутність специфікацій за договором є безпідставними.

Відповідно до Листа Міністерство фінансів України . № 31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 року Щодо особливостей застосування первинних документів , оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Матеріалами справи підтверджується, що після звернення до суду - 30.08.2019р. Відповідачем було сплачено основну сума боргу у розмірі 22 872,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, ст. 216 ГК України, передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 551 ЦК України встановлює, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У частині третій ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 216 ГК України також встановлює, господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин.

Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, відповідно до частини 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Як встановлено частиною 3 ст. 216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.)

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що сума основного боргу була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача грошових коштів, а саме: інфляційних втрат - 6 860,12 грн., 3% річних - 1 287,92 грн., відповідно до самостійно здійсненого розрахунку штрафних санкцій судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що при подані доказів на підтвердження понесених судових витрат представником позивача дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги Позивача про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу адвоката, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 100 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будгарант (юридична адреса: 04060, м.Київ, вул. Щусєва, 36; фактична адреса: 03151, м. Київ, вул. Донецька, 53, код ЄДРПОУ 32596431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК ІНФРА (адреса місцезнаходження: 03134, м. Київ, вул. Пшенична, 8; адреса для листування: 01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3 А, офіс 211, код ЄДРПОУ 38322162) грошові кошти а саме: інфляційні втрати 6 860,12 грн. (шість тисяч вісімсот шістдесят грн. 12 коп.), 3% річних - 1 287,92 грн. (тисяча двісті вісімдесят сім грн. 92 коп.)., витрати на професійну правничу допомогу - 5 100 грн. (п`ять тисяч сто грн.), та судовий збір - 1921 грн. (тисяча дев`ятсот двадцять одна грн.).

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 листопада 2019р.

Суддя М.В. Данилова