Рішення

від 06.11.2019 по справі 910/12085/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2019Справа № 910/12085/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД ТБК" (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Гореничі, вул. Кленовий узвіз, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ЦЕНТРБУД-АЛЬЯНС" (04071, м. Київ, вул. Електриків, 16)

про стягнення 51 748,64 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД ТБК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ЦЕНТРБУД-АЛЬЯНС" про стягнення 51 748,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору №30/01-2018 від 30.10.2018 відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного розрахунку за виконані роботи (надані послуги), що стало наслідком виникнення у останнього боргу перед позивачем у розмірі 35 000,00 грн та підставою для нарахування пені у розмірі 12 490,18 грн, 3% річних у розмірі 1 069,42 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 189,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/12085/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051526469 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 16.09.2019, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД ТБК" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ЦЕНТРБУД-АЛЬЯНС" (надалі- відповідач, замовник) був укладений договір № 30/01-2018 про надання послуг (надалі - договір), відповідно до якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги технікою, зокрема, гусенічного екскаватора DOOSAN, замовник зобов`язується оплатити та прийняти виконані належним чином роботи (п. 1.1. договору).

Вартість виконуваних згідно з цим договором робіт вказана в рахунку-фактурі за машино-годину роботи техніки, механізмів. Послуги механізмів оплачуються замовником на умовах 100% попередньої оплати у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця згідно рахунку-фактури (п.п. 3.1-3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору факт виконання робіт має підтверджуватись актом виконаних робіт, оформленим сторонами в останній робочий день звітного тижня згідно змінних паспортів.

Згідно з пунктом 2.3 договору замовник зобов`язаний прийняти виконані виконавцем роботи, оглянути їх і, у випадку виявлення у виконаних роботах відступів від умов договору або інших недоліків, негайно повідомити про це виконавця.

Відповідно до пункту 3.4 договору замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт або надати виконавцю вмотивовані зауваження щодо виконаних послуг в письмовому вигляді протягом трьох календарних днів з дня отримання акта виконаних робіт. При відсутності таких зауважень акт виконаних робіт вважається погодженим, а послуги прийняті в повному обсязі (п. 3.5 договору).

Пунктом 2.3 договору на відповідача покладено обов`язок своєчасно оплачувати виконання робіт згідно наданих виконавцем рахунків в строки, визначені цим договором. Остаточний розрахунок за послуги механізмів за вирахуванням попередньої плати здійснюється згідно акту виконаних робіт протягом трьох банківських днів (п. 3.6 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року з умовою пролонгації на кожний наступний рік (п.п. 4.1, 4.3 договору).

На виконання умов договору позивачем в період з лютого по березень 2018 року були надані відповідні послуги на загальну суму 58 050,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами змінними рапортами про роботу машини/будівельного механізму та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідач, зі свого боку, взяті на себе зобов`язання виконав неналежним чином, здійснивши лише часткову оплату виставлених позивачем рахунків-фактури на загальну суму 23 050,00 грн.

Оскільки, інша частина наданих позивачем послуг на суму 35 000,00 грн була залишена відповідачем без оплати, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення вищевказаної суми боргу, а також нарахованої пені у розмірі 12 490,18 грн, 3 % річних у розмірі 1 069,42 грн та 3 189,04 грн - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, підписуючи змінні рапорти про роботу машини/будівельного механізму та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000079 від 27.02.2019 на суму 10 000,00 грн, №ОУ-0000080 від 05.03.2018 на суму 13 750,00 грн, №ОУ-0000087 від 20.03.2018 на суму 21 000,00 грн, №ОУ-0000094 від 23.03.2018 на суму 7 700,00 грн та №ОУ-0000095 від 24.03.2018 на суму 5 600,00 грн сторони підтвердили факт належного надання позивачем вищевказаних послуг та їх прийняття без жодних заперечень щодо кількості та якості відповідачем на загальну суму 58 050,00 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок за послуги механізмів за вирахуванням попередньої плати здійснюється відповідачем згідно акту виконаних робіт протягом трьох банківських днів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідачем на виконання своїх зобов`язань за договором було здійснено часткову оплату вартості наданих послуг, зокрема, за рахунком-фактурою №СФ-0000072 від 27.02.2018 на суму 5 000 грн., рахунком-фактурою №СФ-0000074 від 05.03.2018 на суму 550,00 грн та за рахунком-фактурою №СФ-0000086 від 20.03.2018 на суму 17 500,00 грн, що підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 01.01.2018-31.10.2018. Інші рахунки-фактури №СФ-0000089 від 23.03.2018 та №СФ-0000090 від 24.03.2018 були залишені відповідачем взагалі без оплати.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач всупереч умовам п. 3.6. договору та положенням ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг, здійснивши лише часткову оплату на загальну суму 23 050,00 грн, у останнього станом на момент розгляду спор існує непогашена перед позивачем заборгованість у розмірі 35 000,00 грн.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Отже, приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо повної оплати наданих позивач послуг згідно договору №30/01-2018 від 30.01.2018, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 35 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За прострочення зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 12 490,18 грн, яку просить стягнути в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 5.2 договору сторони погодили відповідальність замовника за порушення встановлених термінів сплати вартості виконаних робіт (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 6 статті 232 ГК України, а також враховуючи положення п. 5.2. договору, суд здійснив власний перерахунок пені, за наслідками якого позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5 589,73 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 069,42 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 189,04 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період встановив, що розмір останніх є меншим, ніж заявлено позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: 3 % річних у розмірі 1 055,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 075,96 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку оплатити існуючу заборгованість в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД ТБК".

Відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ЦЕНТРБУД-АЛЬЯНС" (04071, м. Київ, вул. Електриків, 16, ідентифікаційний код 38872521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД ТБК" (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Гореничі, вул. Кленовий узвіз, 6, ідентифікаційний код 35040817) основну суму боргу у розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 5 589 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 73 коп., 3 % річних у розмірі 1 055 (одна тисяча п`ятдесят п`ять) грн 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 075 (три тисячі сімдесят п`ять) грн 96 коп. та судовий збір у розмірі 1 660 (одна тисяча шістсот шістдесят) грн 12 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.11.2019

Суддя Л. Г. Пукшин