Рішення

від 31.10.2019 по справі 910/11889/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2019Справа № 910/11889/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Група компаній "Атлант-ГШР" до фізичної особи-підприємця Леженіна Євгена Сергійовича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - фізичної особи-підприємця Колпакова Вячеслава Михайловича, про стягнення 52 000,00 грн.,

за участі:

представника позивача: Солодкого Р.В. за довіреністю від 16 жовтня 2019 року;

відповідача: Леженіна Є. С . ;

представника відповідача: Ніколенка Є.А. за ордером від 30 жовтня 2019 року серії КС № 233056;

третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Група компаній "Атлант-ГШР" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що за результатами проведеної між ним та фізичною особою-підприємцем Леженіним Євгеном Сергійовичем (далі - Підприємець) переговорної процедури щодо укладення договору, предметом якого є створення відповідачем на замовлення позивача вебсайту, Підприємцем було виставлено позивачу рахунок на оплату таких послуг від 19 вересня 2018 року № АО000853/09/2018. На підставі вказаного рахунку Товариством було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 52 000,00 грн. Оскільки сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов вищенаведеного договору, у зв`язку з чим останній в установленому законом порядку укладено не було, і будь-яких документів, які свідчать про прийняття виконаних Підприємцем робіт між сторонами не підписувалося, Товариство, посилаючись на статті 626, 627, 837, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 180-181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих ним коштів у розмірі 52 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

10 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 3 вересня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12 вересня 2019 року наведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11889/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

26 вересня 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшов відзив Підприємця, в якому останній вказав на те, що спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними письмового договору про виконання робіт від 19 вересня 2018 року № 190918/60, підписання якого заперечувалося Товариством у його позовній заяві. Крім того, Підприємець зазначив, що він не є належним відповідачем у даній справі у зв`язку з укладенням між ним та фізичною особою-підприємцем Колпаковим Вячеславом Михайловичем договору купівлі-продажу матеріальних та нематеріальних цінностей від 3 червня 2019 року № 03/06-2019.

Враховуючи суперечності, викладені у позовній заяві та відзиві на позов, а також у документах, долучених сторонами до цих заяв по суті спору, ухвалою суду від 30 вересня 2019 року судом було призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 17 жовтня 2019 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було залучено фізичну особу-підприємця Колпакова Вячеслава Михайловича.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2019 року розгляд справи відкладено на 31 жовтня 2019 року.

28 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли додаткові пояснення Підприємця від 28 жовтня 2019 року, в яких останній заперечив проти задоволення вимог Товариства. Крім того, до вказаних заперечень відповідачем було долучено ряд доказів, що, на думку Підприємця, свідчать про наявність між сторонами договірних відносин.

Проте такі докази з огляду на положення частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не приймаються судом до розгляду, оскільки в порушення вимог частин 3, 8 цієї статті Кодексу вони не були подані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, і в матеріалах справи відсутні належні обґрунтування Підприємця щодо неможливості подання цих доказів у встановлений строк з незалежних від нього причин.

Представник позивача у судовому засіданні 31 жовтня 2019 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач та його представник у вказаному судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечила, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також відповідача та його представника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У своїй позовній заяві Товариство посилалося на те, що 19 вересня 2018 року між представником позивача та Підприємцем відбулись переговори щодо укладення договору, предметом яких було створення відповідачем на замовлення позивача вебсайту.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем Товариству рахунку на оплату послуг по створенню концепції та розробці сайту "ЗЕВС" від 19 вересня 2018 року № АО000853/09/2018, позивачем було перераховано на рахунок Підприємця грошові кошти у загальному розмірі 52 000,00 грн. Вказані обставини не заперечувалися представниками сторін та Підприємцем у судових засіданнях.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство посилалося на те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов відповідного договору, у зв`язку з чим такий правочин не було укладено в установленому законом порядку. Крім того, будь-яких документів, які підтверджують факт прийняття виконаних Підприємцем робіт на підставі такої угоди, та могли б свідчити про укладення наведеного договору, між сторонами підписано не було. Відтак, перераховані Товариством на користь відповідача грошові кошти в сумі 52 000,00 грн. були набуті останнім безпідставно, у зв`язку з чим підлягають поверненню позивачу.

Заперечуючи проти задоволення позову, Підприємець посилався на те, що 19 вересня 2018 року між сторонами у встановленому законом порядку було укладено договір про виконання робіт № 190918/60, за умовами якого відповідач за завданням Товариства зобов`язався своєчасно, належним чином та у повному обсязі виконати передбачені цією угодою роботи зі створення концепції сайту, розробки сайту та його вебдизайну, а також навчання замовника або вказаних ним третіх осіб навичкам користування сайтом та його обслуговування, а позивач, у свою чергу, - прийняти й оплатити такі роботи.

Відповідно до частини 7 статті ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями частини 2 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

На підтвердження своїх доводів Підприємцем до його відзиву на позовну заяву було долучено копію вищенаведеного договору про виконання робіт від 19 вересня 2018 року № 190918/60.

Проте при дослідженні наданої відповідачем копії наведеного правочину судом встановлено, що ні вказаний договір, ні додатки до нього не містять підписів уповноважених представників сторін та відбитків печаток наведених суб`єктів господарювання.

У відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях Підприємець та його представник посилалися на те, що 3 червня 2019 року між відповідачем та фізичною особою-підприємцем Колпаковим Вячеславом Михайловичем було укладено договір купівлі-продажу матеріальних та нематеріальних цінностей № 03/06-2019, на виконання умов якого Підприємець передав фізичній особі-підприємцю Колпакову Вячеславу Михайловичу, зокрема, оригінал договору від 19 вересня 2018 року № 190918/60. Проте на запит Підприємця щодо надання оригіналу цього правочину фізичною особою-підприємцем Колпаковим Вячеславом Михайловичем оригіналу цієї угоди відповідачу надано не було.

Слід також зазначити, що ухвалою суду від 30 вересня 2019 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було залучено фізичну особу-підприємця Колпакова Вячеслава Михайловича, а також встановлено останньому десятиденний строк для подання пояснень по суті спору з дня отримання даної ухвали.

Проте цією третьою особою жодних пояснень по суті спору подано суду не було.

Крім того, будь-яких клопотань про витребування у фізичної особи-підприємця Колпакова Вячеслава Михайловича чи інших осіб, зокрема, оригіналу вищезазначеного договору від 19 вересня 2018 року № 190918/60 в порядку статті 81 ГПК України відповідачем заявлено не було.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Статтею 180 ГК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Підприємцем у встановленому законом порядку не було доведено факту укладення між сторонами вищезазначеного договору про виконання робіт від 19 вересня 2018 року № 190918/60 та досягнення між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, щодо предмета цієї угоди, вартості послуг, їх об`єму, порядку та строків надання.

У той же час у матеріалах справи відсутні й докази фактичного прийняття Товариством виконаних відповідачем послуг зі створення на замовлення позивача вебсайту на погоджених між сторонами умовах, а ведення розробки вебдизайну сайту на замовлення позивача не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Також відповідачем у встановленому законом порядку не було доведено факту проведення між сторонами відповідних переговорів щодо узгодження істотних умов договору та ходу його виконання, зокрема, із застосуванням електронної пошти, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належних доказів проведення таких переговорів уповноваженими представниками сторін та узгодження Товариством та Підприємцем можливості проведення таких переговорів шляхом обміну листами через електронну пошту.

За змістом частин 1, 2 статті 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Проте Підприємцем також не було належних доказів вчинення обома сторонами дій зі схвалення вказаного правочину (договору від 19 вересня 2018 року № 190918/60), враховуючи, зокрема, непідписання позивачем відповідних актів виконаних робіт чи наданих послуг чи оплати таких послуг на виконання саме вищенаведеного правочину, укладеного в установленому законом порядку.

Водночас, як вже було зазначено, на підставі виставленого відповідачем Товариству рахунку на оплату вищенаведених послуг по створенню концепції та розробці сайту "ЗЕВС" від 19 вересня 2018 року № АО000853/09/2018, позивачем було перераховано на рахунок Підприємця грошові кошти у загальному розмірі 52 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказані кошти, перераховані згідно платіжних доручень від 5 грудня 2018 року № 509 на суму 21 000,00 грн., від 20 вересня 2018 року № 416 на суму 25 000,00 грн. та від 8 жовтня 2018 року № 426 на суму 6 000,00 грн., були сплачені позивачем у якості плати за виконання відповідачем зобов`язань за договором, факт укладення якого доведено Підприємцем у встановленому законом порядку не було.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені положення, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин щодо укладення між сторонами відповідного господарського договору у спрощений спосіб шляхом виставлення Підприємцем та оплати позивачем рахунку від 19 вересня 2018 року № АО000853/09/2018, оскільки, як вже було зазначено, у матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчать про погодження між сторонами усіх істотних умов такого договору (конкретного предмета договору, а також вартості послуг, строку їх надання та оплати тощо).

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вищенаведеною нормою передбачено правила вирішення спорів, пов`язаних із відновленням майнового стану особи, що потерпіла від безпідставного набуття (збереження) іншою особою її майна. Так, частина 1 статті 1212 ЦК України визначає як підставу виникнення зобов`язання із безпідставного збагачення сукупність наступних умов: набуття або збереження такого майна; вказане набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.

Отже, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зважаючи на відсутність встановлених судом правових підстав для набуття Підприємцем сплачених Товариством грошових коштів у розмірі 52 000,00 грн., суд дійшов висновку про доведеність вимог позивача про повернення йому вказаної суми за рахунок відповідача.

Оскільки сума безпідставно отриманих Підприємцем коштів, яка складає 52 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, враховуючи відсутність правових підстав для утримання відповідачем наведеної суми грошових коштів, а також беручи до уваги те, що відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення вказаної суми грошових коштів позивачу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Підприємця про стягнення вказаної суми боргу.

Слід також зазначити, що укладення між відповідачем та фізичною особою-підприємцем Колпаковим Вячеславом Михайловичем договору купівлі-продажу матеріальних та нематеріальних цінностей № 03/06-2019 не може свідчити про звільнення Підприємця від обов`язку повернути Товариству безпідставно отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 52 000,00 грн., оскільки при розгляді даного спору відповідачем не було доведено факту укладення між сторонами договору від 19 вересня 2018 року № 190918/60, права та обов`язки по якому, за твердженням Підприємця, були передані за вищенаведеним правочином купівлі-продажу матеріальних та нематеріальних цінностей.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Леженіна Євгена Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Група компаній "Атлант-ГШР" (03087, місто Київ, вулиця Іскрівська, будинок 3, офіс 77; ідентифікаційний номер 40531426) 52 000 (п`ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 5 листопада 2019 року

Суддя Є.В. Павленко