Рішення

від 05.11.2019 по справі 916/2008/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2008/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я.О., розглянувши справу № 916/2008/19

Позивач: Державне підприємство „КАНОН» (код - 34376633, 68091, Одеська обл., м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Енгельса, буд. 13; для листування: 65063, м. Одеса, вул. Армійська, 18)

Відповідач: Приватне підприємство фірма „АСОЛЬ» (код - 20937967, 65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, буд. 3/3, 17 поверх)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство оборони України (код - 00034022, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6).

про визнання договору недійсним

з підстав недодержання вимог чинного законодавства при його укладенні

Представники:

від позивача: Широкобород С.М. - ордер;

від відповідача: Хоменко Я.І. - довіреність;

від третьої особи - Дубчак Д.В. - довіреність;

СУТЬ СПОРУ : 15.07.2019 року Державне підприємство „КАНОН» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства фірми „АСОЛЬ» (далі - Відповідач) про визнання недійсним Договору №6 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 01.07.2018 року, укладеного між Приватним підприємством фірмою АСОЛЬ та Державним підприємством КАНОН .

16.07.2019 року суд відкрив провадження по справі , ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та залучив до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України, надав відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та залученій третій особі строк для надання пояснень щодо позову, в порядку ст. 168 ГПК України - до 09.08.2019 року.

09.08.2019 року суд отримав відзив на позовну заяву: Відповідач позов не визнав. Крім того, 29.08.2019 року Відповідач надав суду вимогу про застосування наслідків недійсності правочину в разі задоволення позову у вигляді стягнення з Позивача на користь Відповідача, грошові кошти, отримані на виконання оспорюваного Договору.

13.09.2019 року суд отримав пояснення залученої третьої особи - Міністерства оборони України.

08.10.2019 року Відповідач надав суду пояснення, просить суд в задоволені позову відмовити.

08.10.2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Під час розгляду справи представник Позивача позов підтримав, представник Відповідача проти позову заперечив.

Представник третьої особи вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом у протокольній формі відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх.№15634 від 06.08.2019р.) про об`єднання з цією справою в одне провадження справ №916/2007/19, № 916/2009/19, №916/2010/19, №916/2011/19, № 916/2012/19, № 916/2013 та №916/2014/19, оскільки вони не пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, приймаючи до уваги, що договори, на які посилався відповідач у своєму клопотанні - є різними, як за номерами, так і за датами їх укладення.

В С Т А Н О В И В :

01.07.2018 року між Приватним підприємством фірмою АСОЛЬ (Сторона 1, Відповідач по справі) та Державним підприємством КАНОН (Сторона 2, Позивач по справі) було укладено Договір №6 фінансової допомоги (безвідсоткової).

Згідно з п. 1.1. Договору Сторона 1 передає Стороні 2 безвідсоткову зворотню фінансову допомогу у сумі 65 000 гривень, 00 коп., а Сторона 2 зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений строк.

Відповідно до п. 2.2. Договору повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 31.08.2018 року.

З реєстру документів по рахунку №26000525661 вбачається, що кошти за вказаним договором надані Стороною 1 - 10.07.2018 року у сумі 65 000 гривень.

Позивач ґрунтує свої вимоги про визнання недійсним Договору №6 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 01.07.2018 року посилаючись на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року №809 „Про затвердження Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями» затверджено відповідний Порядок.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю - щодо внутрішніх короткострокових кредитів (позик). Але, Державне підприємство КАНОН із заявою щодо отримання погодження Міністерства оборони України щодо отримання позики при укладенні вказаного Договору не зверталося, відповідна згода Органом управління майном не надавалася, процедура, передбачена Порядком не виконувалася.

Таким чином, на думку Позивача, Договір №6 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 01.07.2018 року, укладений між Приватним підприємством фірмово АСОЛЬ та Державним підприємством КАНОН суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Відповідач позов не визнав, вказавши, що відповідну згоду на отримання фінансової допомоги Державному підприємству „Канон» була надана Концерном „Військессетменеджмент» , якому Міністерство оборони України делегувало свої повноваження органу управління майном. Також відповідач звертає увагу не та, що з позовом по цій справі позивач звернувся вже після того, як набрали законної сили судові рішення про стягнення з нього боргу, у т.ч. по спірного договору (справа №916/2456/18) та про зобов`язання позивача включити ППФ „Асоль» до переліку кредиторів в процедурі ліквідації ДП „Канон» .

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, позивач просить суд визнати недійсним Договір №6 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 01.07.2018 року, укладений між Приватним підприємством фірмою АСОЛЬ та Державним підприємством КАНОН , оскільки Позивач - Державне підприємство КАНОН із заявою щодо отримання погодження Міністерства оборони України щодо отримання позики при укладенні вказаного Договору не зверталось, відповідна згода вказаним органом управління майном не надавалася, а процедура, передбачена Порядком погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року №809 » - не виконувалася.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01.12.2015 року №661 Про ліквідацію Державного підприємства КАНОН припинено юридичну особу - Державне підприємство КАНОН , ідентифікаційний код 34376633, шляхом її ліквідації.

Згідно із наказом Міністерства оборони України від 04.09.2018 року №451 Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 01.12.2015 року №661 головою ліквідаційної комісії призначено першого заступника директора Державного підприємства Південьвійськбуд ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідно до даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 28.11.2018 року Державне підприємство КАНОН перебуває у процесі припинення шляхом ліквідації.

Наказом Міністра оборони України від 05.08.2005 року №478 Про створення Державного підприємства КАНОН та затвердження його статуту затверджено Статут Державного підприємства КАНОН (надалі - Статут).

Згідно преамбули Статуту Державне підприємство КАНОН утворене рішенням Органу управління майном - Міністерством оборони України на основі державної власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 4.2. Статуту майно Підприємства є державною власністю й закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, учиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою Органу управління майном.

Згідно із ч. 4 ст. 67 ГК України державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року №809 „Про затвердження Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями» затверджено відповідний Порядок.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю - щодо внутрішніх короткострокових кредитів (позик).

При цьому, Наказом Міністерства Оборони України № 65 від 01.02.2017 року „Про затвердження Статуту Концерну „Військессетменеджмент» за підписом Міністра оборони України було затверджено Статут Концерну „Військессетменеджмент» .

В пункті 46 Додатку до Статуту Концерну „Військессетменеджмент» „Перелік суб`єктів господарювання - учасників Концерну „Військессетменеджмент» зазначено Позивача по цій справі - Державне підприємство „КАНОН» .

Так, з положень Статуту суд встановив наступне:

1.1. У своїй діяльності Концерн керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також цим Статутом.

1.6. Учасниками Концерну є суб`єкти господарювання, зазначені у додатку до Статуту.

1.7.Учасники Концерну є юридичними особами, ведуть самостійний баланс, сплачують податки до місцевих та державного бюджетів, мають поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

3.2.Концерн функціонує як єдина господарська структура в межах своїх повноважень.

3.9.Держава та Уповноважений орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями Концерну, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України.

3.10. Концерн не відповідає за зобов`язаннями Учасників Концерну, а Учасники Концерну не несуть відповідальності за зобов`язаннями Концерну.

6.2. Учасники Концерну мають право: одержувати від Концерну в установленому порядку інформацію, пов`язану з їх інтересами та діяльністю Концерну.

6.3.Учасники Концерну зобов`язані: додержуватися положень Статуту Концерну, відповідних внутрішніх положень та регламентів Концерну і виконувати рішення органів управління Концерну;

7.1. Управління оперативною діяльністю Концерну здійснює Правління і Генеральний директор Концерну.

7.2. До повноважень Правління Концерну належить: надання згоди на залучення Учасниками Концерну внутрішніх довгострокових (більше одного року), зовнішніх кредитів (позик), внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надання гарантії або поруки за такими кредитами (позиками);

Матеріали справи містять копію заяви позивача вих. № 09 від 09.01.2018 року до Концерну „Військессетменеджмент» МОУ на погодження отримання фінансової допомоги в якому позивач просить надати згоду на укладення щомісяця однакових за змістом договорів фінансової допомоги ) безвідсоткової протягом 2018року. До вказаного листа було надано проект такого договору фінансової допомоги (безвідсоткової).

Листом за вих. № 05/02-27 від 11.01.2018 року „щодо погодження договорів фінансової допомоги безвідсоткової» Концерном „Військессетменеджмент» МОУ надано згоду на укладання Державним підприємством „Канон» , в особі ОСОБА_2 Порфировича договорів фінансової допомоги (безвідсоткової) з Приватним підприємством - фірмою „Асоль» , відповідно до наданого проекту, право укладання договорів надано на період з лютого 2018р. по грудень 2018р.

Тобто, Міністерством оборони України при затвердженні Статуту Концерну „Військессетменеджмент» , відповідно до наказу № 65 від 01.02.2017 року, вказаному Концерну були делеговані повноваження Міністерства, як органу управління майном, в частині

надання згоди на залучення Учасниками Концерну внутрішніх довгострокових (більше одного року), зовнішніх кредитів (позик), внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надання гарантії або поруки за такими кредитами (позиками).

Пунктом 4 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого Постановою КМ України від 15.06.2011р. №809, що був чинний на момент укладення спірного договору, передбачалось, що Мінфін або уповноважений орган протягом 30 робочих днів після надходження заяви приймає рішення щодо погодження залучення кредиту (позики), забезпечення підприємством виконання зобов`язань за кредитом (позикою) порукою або гарантією чи відмови у погодженні, про що письмово повідомляє підприємству.

Тобто, для позивач не мало значення яким чином вирішувалось питання Концерном „Військессетменеджмент» про погодження на отримання ним позики від відповідача. Підставою для укладення спірного договору мало бути письмове повідомлення про надання такої згоди.

Оскільки, ні вищевказаним Порядком, ні Статутом Концерну не встановлено саму форму погодження (лист, витяг з протоколу засіданні правління, рішення правління оформлене протоколом, наказ тощо), суд вважає, що дотримання вимог п.4 Порядку мало місце, оскільки письмове повідомлення позивачу про надання згоди на отримання від відповідача позики - було надано уповноваженою особою шляхом направлення відповідного листа.

В даному випадку, приймаючи до уваги чинність на момент укладення спірного договору Постанови КМ України №809 від 15.06.2011р., якою було затверджено вищевказаний Порядок - суд вважає, що відповідачу мало бути відомо про обмеження керівника ДП „Канон» на отримання позики. Однак, за наявності такої згоди, викладеної в листі Концерну „Військессетменеджмент» за № 05/02-27 від 11.01.2018 року - у суду немає підстав вважати, що

відповідач, укладаючи з позивачем Договір № 6 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 01.07.2018р., діяв недобросовісно і нерозумно.

Відсутність доказів того, що при укладанні спірного правочину відповідач діяв недобросовісно і нерозумно - є підставою для відмови у позові про визнання такого правочину недійсним.

Тим більше, що умови спірного договору Приватним підприємством фірмою „Асоль» були виконані належним чином шляхом надання позивачу відповідної позики і у відповідача існувало обґрунтоване очікування на належне виконання своїх обов`язків з боку ДП „Канон» щодо повернення отриманих ним грошових коштів.

Суд звертає увагу на те, що позивачем було фактично здійснено наступне схвалення спірного договору, шляхом використання, одержаних ним за цим правочином грошових коштів в сумі 65000грн. Позивач не надав доказів повернення за власною ініціативою відповідачу ніби-то безпідставно отриманих коштів за правочином, який вважав недійсним.

Наступне схвалення правочину унеможливлює визнання такого правочину недійсним з підстав відсутності належних повноважень однієї із його сторін. Такий висновок відповідає Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» , Постанові Верховного суду від 25 квітня 2018 року по справі №910/9915/17 тощо.

В даному випадку суд не вбачає в діях сторін спірного Договору будь-якого порушення вимог чинного законодавства України, які були обов`язковими при укладанні такого договору, що могли б бути підставою для визнання спірного Договору недійсним.

Також, як на підставу для відмови у задоволенні позову, суд вважає відсутність порушеного права позивача з огляду на підстави, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме: ненадання згоди органом управління майном - Міністерством оборони України на укладення спірного договору.

Оскільки правом надавати згоду на залучення ДП „Канон» кредиту (позики), згідно вищевказаного Порядку, було наділено Міністерство оборони України (якщо не брати до уваги делегування цих повноважень Концерну „Військессетменеджмент» ) - то фактом укладення спірного договору могло бути порушено тільки це право і тільки Міністерства оборони України. Відповідно, і правом на звернення до суду за захистом саме порушеного права на погодження умов Договору №6 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 01.07.2018 року було наділено зазначене Міністерство, а не позивач по справі.

На підставі викладеного, у задоволені позову слід відмовити.

Щодо заявленого у відзиві клопотання відповідача про стягнення з позивача 10000грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України - розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем у відзиві заявлено про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та надано орієнтовний розрахунок цих витрат, але не надано відповідних доказів, судом питання їх розподілу на момент ухвалення рішення по справі - не розглядається.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240 ГПК України суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України .

Повний текст рішення складено 06.11.2019р.

Суддя О.А. Демешин