Рішення

від 04.11.2019 по справі 920/921/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.2019 Справа № 920/921/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., при секретарі судового засідання Молодецькій В.О., розглянувши матеріали справи № 920/921/19

за позовом: Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області (40030, м. Суми, Покровська площа, 11, код 40478572)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будцентр ЛТД (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 27, код 38868012)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вирівська сільська рада Білопільського району Сумської області (41850, Сумська область, Білопільський район, с. Вири, вул. Шкільна, 13, код 04390954)

про стягнення завищеної вартості будівництва в сумі 5136,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Соловей П.О., довіреність №20-25-26/166 від 09.01.2019;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.09.2019 провадження у справі №920/921/19 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.09.2019.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 24.09.2019 у справі №920/921/19 розгляд справи по суті відкладено на 17.10.2019.

В судовому засіданні 17.10.2019 розгляд справи №920/921/19 по суті відкладено на 04.11.2019.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача стягнути з відповідача в дохід бюджету Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області, за кодом бюджетної класифікації доходів 24060300 Інші надходження на котловий рахунок 3421000700045, отримувач Державна казначейська служба України в Білопільському районі Сумської області 24060300, код отримувача ЄДРПОУ - 0439054, МФО - 837013, 5136,00 грн. завищеної вартості будівництва.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позов не подав.

Ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві : 40034, м. Суми, АДРЕСА_1 Сірка, 19/2, повернута на адресу суду з відміткою інші причини невручення .

Судом перевірено інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що місцезнаходженням ТОВ Будцентр ЛТД є: 40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 27. В подальшому процесуальні документи у справі надсилались на віну адресу відповідача.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, суд вважає відповідача таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, письмових пояснень по суті заявлених вимог суду не подав.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:

Відповідно до п 4.4.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2018 року та на підставі направлень від 19.10.2018 №513, №514 та від 16.11.2018 №576, №577, виданих начальником Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, позивачем проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 року, за результатами якої було складено акт від 14.12.2018 №18.8-10/09.

Зокрема, в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Вирівської сільської ради, позивачем проведено зустрічну звірку у підрядника - виконавця робіт по будівництву дитячих майданчиків - Товаристві з обмеженою відповідальністю Будцентр ЛТД .

Проведеною зустрічною звіркою встановлено, що в періоді з 01.01.2015 по 30.09.2018 між ТОВ Будцентр ЛТД та Вирівською сільською радою здійснювались взаєморозрахунки за виготовлення та встановлення дитячих ігрових майданчиків на загальну суму 49706,78 гривень.

Так, відповідно до укладеного договору підряду на будівництво дитячих майданчиків від 19.05.2015 № 12-07/01, укладеного між Вирівською сільською радою (Замовник), в особі сільського голови Шкурат С.В., і ТОВ Будцентр ЛТД (Підрядник), в особі директора ОСОБА_1 , який зобов`язується власними та залученими силами та засобами виконати роботи згідно з проектно-кошторисною документацією, і здати у встановлений сторонами термін: Будівництво дитячого майданчика ДНЗ (ясла-садок) Дюймовочка по вул. 8-го Березня, с. Білани Білопільського району Сумської області (далі за текстом - Об`єкт ).

Відповідно до договору вартість та витрати по виконанню робіт визначається згідно договірної ціни і становить 24853,39 (п. 4.2 договору).

Замовник перераховує Підряднику передплату у розмірі 30,0 % від суми договірної ціни - 7456,02 грн, в т. ч. ПДВ - 1242,67 гривень.

Відповідно до наданого до звірки акту виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року, ТОВ Будцентр ЛТД виконано робіт з будівництва дитячого майданчика для ДНЗ Дюймовочка на загальну суму 24853,39 гривень.

Вищезазначений акт форми № КБ-2в підписано з боку Підрядника директором ТОВ Будцентр ЛТД ОСОБА_1 , з боку Замовника - головою Вирівської сільської ради ОСОБА_2 Підписи скріплено печатками обох сторін.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ Будцентр ЛТД , субрахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , оплату за виконані роботи по вищезазначеному об`єкту проведено Вирівською сільською радою в сумі 24853,39 грн, а саме: 28.05.2015 - 7456,02 грн, 24.12.2015 - 17397,37 гривень.

Позивач наголошує на тому, що проведеною звіркою достовірності витрат матеріальних ресурсів, включених до акту виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року, встановлено, що до акту прийому виконаних робіт форми КБ-2в включені витрати матеріальних ресурсів, вартість та обсяг яких не підтверджено документально.

Так, проведеною перевіркою достовірності включення вартості будівельних матеріалів, виробів і конструкцій до підсумкової відомості ресурсів, а в подальшому і до акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року по зазначеному вище об`єкту встановлено, що по позиції 6 включено вартість дитячого ігрового комплексу в кількості 1 шт, вартістю 10316,45 грн, що відображено в формі КБ-2в.

Проте, опрацюванням первинних бухгалтерських документів ТОВ Будцентр ЛТД , фактичні витрати на виготовлення дитячого ігрового комплексу склали 8176,45 грн без ПДВ, що підтверджено даними, занесеними до специфікації, фактичними витратами по ТОВ Будцентр ЛТД - актами на списання по виготовленню дитячого ігрового комплексу, даними субрахунку 205 Будівельні матеріали на списання матеріальних цінностей по ТОВ Будцентр ЛТД .

Тобто, безпідставне включення до акту виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року документально непідтверджених витрат матеріальних ресурсів, призвело до завищення вартості будівництва дитячого майданчика ДНЗ (ясла - садочок) по вул. 8-го Березня, с. Білани Білопільського району на суму 2140,00 гривень. З урахуванням того, що ТОВ Будцентр ЛТД в 2015 році є платником ПДВ, загальна сума завищення вартості будівництва дитячого майданчика склала 2568,00 грн.

Аналогічне завищення вартості будівельних робіт встановлено проведеною зустрічною звіркою у ТОВ Будцентр ЛТД і по договору підряду від 19.05.2015 № 12-07/02, в наслідок безпідставного включення до акту виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року документально не підтверджених витрат матеріальних ресурсів, що призвело до завищення вартості будівництва дитячого майданчика ДНЗ (ясла - садочок) по вул. Леніна, 42, с. Вири, Білопільського району Сумської області на суму 2140,00 гривень. З урахуванням того, що ТОВ в 2015 році є платником ПДВ, загальна сума завищення будівельних робіт склала 2568,00 гривень

Таким чином, загальна сума завищення вартості будівельних робіт по ТОВ Будцентр ЛТД у 2015 році складає 5136,00 грн, які сплачено Вирівською сільською радою Білопільського району Сумської області в повній сумі.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 6.3.3 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 Правил визначення вартості будівництва, при погодженні договірної ціни замовник, розглядаючи її складові, перевіряє ціни на матеріально-технічні ресурси, які повинні прийматися за відповідними обгрунтованими (як правило, при всіх рівних характеристиках) цінами на відповідні ресурси.

Отже, всупереч п. 6.3.3 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 Правил визначення вартості будівництва, в грудні 2015 року завищено вартість будівництва двох дитячих майданчиків на замовлення Вирівської сільської ради, внаслідок завищення вартості матеріальних ресурсів, прийнятих при визначенні вартості будівельних робіт по формі КБ-2в на загальну суму 5136,00 грн з ПДВ, що призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) Вирівській сільській раді на зазначену суму.

Фінансово-господарські операції з прийняття завищеної вартості будівельних робіт в бухгалтерському обліку Вирівської сільської ради відображені в меморіальному ордері № 6 Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами за грудень 2015 року за дебетом субрахунку 802 Витрати з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи та кредитом субрахунку 675 Розрахунки з іншими кредиторами .

Операції з оплати завищеної вартості робіт в бухгалтерському обліку Вирівської сільської ради відображено в меморіальному ордері № 6 Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами за грудень 2015 року за дебетом субрахунку 675 Розрахунки з іншими кредиторами та кредитом субрахунків 321 Реєстраційний рахунок .

Відповідне порушення призвело до завищення у формі Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (форма № 4-3 м) за 2015 рік касових і фактичних видатків по КФК 150101 Капітальні вкладення за КЕКВ 3122 Капітальне будівництво (придбання інших об`єктів) на загальну суму 5136,00 грн, чим порушено п. 1.2 Порядку № 44 (зі змінами).

Позивач наголошує на тому, що вказане порушення до початку ревізії самостійно Закладом не виявлено та не усунуто.

З метою усунення виявлених порушень, на підставі п. 7 ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 №2939, сільському голові Вирівської сільської ради ОСОБА_3 . пред`явлено вимогу від 18.12.2018 № 20-18-08-14/4171 Про усунення порушень в строк до 21 січня 2019 року.

Однак, на момент звернення до суду об`єктом контролю не виконано лист-вимогу Про усунення порушень ,що є порушенням ч. 2 ст. 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні , в частині того, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими до виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача коштів у розмірі 5136,00 грн. одержаних ним від замовника (третьої особи) відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отриманих за договором №12-07/01 від 19.05.2015 року.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України , особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави. При цьому для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Тобто, мова йде про помилку, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України .

Відповідно до приписів ч.1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 202 , 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу , а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Загальний порядок укладення господарських договорів унормовано у ст. 181 Господарського кодексу України , зокрема, п. 1, п. 6 якої визначено наступне : господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Письмовими матеріалами справи підтверджується, що між замовником Вирівською сільською радою і підрядником ТОВ Будцентр ЛТД укладено договір №12-07/01 від 19.05.2015. Під час укладення вказаного договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов.

Відповідачем було виконано роботи з будівництва дитячого майданчика ДНЗ (ясла-садок) Дюймовочка по вул. 8-го Березня, с. Білани Білопільського району Сумської області, передбачені умовами договору підряду, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних сторонами актів форми КБ-2в. При цьому, відповідні акти підписані без зауважень та застережень.

За приписами п. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Оскільки між сторонами в даній справі було укладено договір підряду - про оплатне виконання робіт з будівництва дитячого майданчика ДНЗ (ясла-садок) Дюймовочка по вул. 8-го Березня, с. Білани Білопільського району Сумської області, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Виявлені ревізією Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі №5006/18/13/2012.

Крім того, судом встановлено , що акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України , яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі договору підряду, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договорами підряду.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено обґрунтованості та законності позовних вимог щодо стягнення з відповідача завищеної вартості виконаних робіт у розмірі 5136,00 грн. на підставі акта ревізії фінансового-господарської діяльності та ст. 1212 Цивільного кодексу України .

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі Закон №2939-ХІІ ).

Згідно положень статті 2 Закону № 2939-ХІІ , головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів , необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади , державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах , в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів , державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства , дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом статті 3 Закону № 2939-ХІІ , державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Згідно статті 4 Закону № 2939-ХІІ , інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Отже з аналізу наведеного видно, що орган державного фінансового контролю в межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державний фінансового контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів , правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності втому числі на підприємствах , в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів , державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства . При цьому, державний фінансовий контроль забезпечується через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Як встановлено судом, державний фінансовий контроль на Вирівській сільській раді Білопільського району Сумської області здійснювався шляхом проведення інспектування, адже проведено саме ревізію фінансово-господарської діяльності за наслідком якої складено акт.

Згідно положень частини першої статті 8 Закону № 2939-ХІІ , до основних функцій органу державного фінансового контролю належить здійснення державного фінансового контролю за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів, усуненням виявлених недоліків і порушень, вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Суд наголошує на тому, що фінансовий контроль здійснюється за цільовим використанням саме коштів державного та місцевого бюджету.

Згідно пунктів 7, 8, 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ , органу державного фінансового контролю надається право:

- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти , отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

Водночас, пунктом 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її межрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р . (далі за текстом - Порядок № 550 ), встановлено, що результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства .

Аналізуючи положення статті 10 Закону № 2939-ХІІ та пункту 50 Порядку, можна дійти висновку про те, що органу державного фінансового контролю надано право звертатись до суду з вимогою про стягнення у дохід держави коштів лише у випадку, якщо такі отримані за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

У такому випадку, якщо вважати, що безпідставна переплата витрат на будівництво дитячого майданчика ДНЗ (ясла-садочок) по вул. 8-го Березня, с. Білани Білопільського району у господарських правовідносинах Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області та ТОВ Будцентр ЛТД , то така (переплата у загальному розмірі 5136,00 грн.) може бути стягнута у дохід місцевого бюджету, за умови, що це кошти саме цього бюджету, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених підстав та з порушенням законодавства.

Проте, дана обставина судом не встановлена та позивачем не доведена.

За змістом статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача в дохід бюджету Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області коштів в розмірі 5136,00 грн. оплати завищеної вартості будівництва, у зв`язку з чим вимоги позивача є неправомірними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп., покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будцентр ЛТД , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вирівська сільська рада Білопільського району Сумської області про стягнення завищеної вартості будівництва в сумі 5136,00 грн. - відмовити

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 06.11.2019.

Суддя О.Ю. Соп`яненко