Рішення

від 04.11.2019 по справі 160/5572/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Справа № 160/5572/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДПРОУ 39394856) про визнання протиправними дії та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ :

18.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати неправомірними нарахування суми недоїмки єдиного соціального внеску у розмірі 13074,34 грн. та пені у розмірі 277,66 грн., що нараховані ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Головним управлінням державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856) за період з IV кварталу 2017 року по І квартал 2019 року;

- скасувати вимогу № Ф-3239-56/434У від 15.02.2019 року видану Головним управлінням державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ГУ ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856) коштів у розмірі 10597,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3096 від 10.06.2016 року, має право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, зазначив, що з вересня 2017 року почав працювати у Другому криворізькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, діяльності як самозайнята особа - адвокат не здійснював, доходу від такої діяльності не отримував. З 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2018 року працював у Криворізькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, ТОВ Промтех проект енд сервіс , а також, за цивільно-правовими договорами, у 2018 році періодично здійснював адвокатську діяльність як самозайнята особа, про що подавав відповідну податкову декларацію. З початку 2019 року до часу звернення до суду із даним позовом працює в Криворізькому місцевому центрі надання безоплатної вторинної правової допомоги, діяльності як самозайнята особа - адвокат у 1 кварталі 2019 році не здійснював, доходу від такої діяльності не отримував. Протягом всього часу його роботи найманим працівником, з його заробітної плати, роботодавцями проводилося відрахування єдиного соціального внеску, що, на думку позивача, виключає його обов`язок по сплаті єдиного внеску, як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, оскільки в такому випадку відбудеться подвійне оподаткування одного і того ж доходу. Проте, відповідно до інформації, що міститься в електронному кабінеті, сума недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску станом на червень 2019 року становить 13074,34 грн. та нарахована пеня у розмірі 277,66 грн.

25.06.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

15.08.2019 року на виконання вимог ухвали від 25.06.2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

03.09.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача оскаржувану вимогу.

13.09.2019 року відповідач надіслав до суду відзив на адміністративний позов, до якого долучив належним чином завірену копію оскаржуваної вимоги, та відповідно до якого позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що згідно положень Податкового кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок. Також, посилаючись на приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", звернув увагу, на те, що у разі, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який проводить незалежну адвокатську діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Також, вказав, що будь-якої інформації про зупинення чи припинення адвокатської діяльності контролюючий орган не отримував. Таким чином, податковим органом, у відповідності до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", винесено оскаржувану вимогу, у зв`язку з виникненням у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2019 року у розмірі 10320,16 грн. та пені на суму 277,66 грн. Також, відповідач зазначив, що сплачуючи ЄСВ за 2017 рік, позивач підтверджує позицію податкового органу про те, що в нього існує обов`язок з його сплати.

17.10.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у ОСОБА_1 документальні докази на підтвердження трудової діяльності протягом 2017-2019 років, в тому числі, в межах професійної діяльності адвоката.

28.10.2019 року на виконання вказаної ухвали від позивача надійшли:

- довідка Криворізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ - 39775260) №14 від 21.10.2019 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 з 09.09.2017 по 28.02.2018 року та з 01.08.2018 року по теперішній час працює у вказаному центрі в межах професійної діяльності адвоката;

- копія наказу директора ТОВ Промтех проект енд сервіс від 25.04.2018 року №33к, відповідно до якого, ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1 ) призначено на посаду юрисконсульта з 26.04.2018 року.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3096 від 10.06.2016 року, має право на заняття адвокатською діяльністю.

З вересня 2017 року по квітень 2019 року періодично був найманим працівником в межах професійної діяльності адвоката, із заробітної плати якого роботодавцями здійснювалася сплата єдиного соціального внеску.

15.02.2019 року відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-3239-56/434У від 15.02.2019 року на суму 10597,82 грн.

З метою визнання протиправним нарахування суми недоїмки ЄСВ за період з 4 кварталу 2017 по 1 квартал 2019 року та скасування вимоги № Ф-3239-56/434У від 15.02.2019 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, в силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, за визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Отже, якщо особа, є працівником в межах підприємницької чи незалежної професійної діяльності, то така не може вважатися самозайнятою.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

За пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, перелік платників єдиного внеску визначений статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Так, відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Із наведених норм права вбачається, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Слід зазначити, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 пп.4.1 ст.4 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

Також із системного аналізу норм вказаного Закону вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець, що, в свою чергу, виключає обов`язок позивача щодо сплати ним єдиного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, (зокрема у період, коли він є найманим працівником, а не самозайнятою особою).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем доходу від незалежної професійної діяльності адвоката протягом часу коли він був найманим працівником в межах професійної діяльності.

Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.200, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, ""East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ під час винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) не дотримано критерій "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Таким чином, оскільки страхові внески сплачені із заробітної плати позивача, яка нарахована його роботодавцями, як найманому працівнику, в межах професійної діяльності адвоката, у позивача відсутній обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок, за відповідні періоди, як особою яка здійснює незалежну професійну діяльність адвоката.

Разом з тим, дослідивши періоди, за які позивачем самостійно та його роботодавцями здійснено сплату єдиного соціального внеску, період за який відповідачем нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску та період за який винесено оскаржувану вимогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Недоїмка в інтегрованій картці позивача на 31.01.2019 року виникла наступним чином:

1) 19.04.2018 року автоматично нараховано 2457,18 грн як самозайнятій особі.

Недоїмка склала на 30.04.2018 рік 2457,18 грн.;

2) 02.05.2018 року здійснилось нарахування за 2017 рік як самозайнятій особі у розмірі

8448 грн. (704 грн * 12 міс). Недоїмка зросла до 10905,18 грн.;

3) 19.07.2018 року здійснюється нарахування як самозайнятій особі 2457, 18 грн.

Недоїмка становила 13362,36 грн. на 31.07.2018 року.

4) 10.08.2018 року позивачем погашено недоїмку нараховану за 2017 рік у розмірі

8448 грн., розмір несплаченої недоїмки склав - 4914,36 грн. У зв`язку з несвоєчасною

сплатою недоїмки за 2017 рік, в інтегрованій картці платника здійснено

автоматичний розрахунок суми пені - 277,66 грн. та штрафної санкції - 491,44 грн.

5) 19.10.2018 року здійснюється нарахування як самозайнятій особі 2457, 18 грн.

На 31.10.2018 року недоїмка становить 7371,54 грн.

6) 21.01.2019 року здійснюється нарахування як самозайнятій особі 2457, 18 грн за 4

квартал 2018 року, крім того здійснюється відображення сум за Рішенням про

застосування штрафних санкцій та пені №0007385650 від 26.11.2018 року у сумі - 491,44 - штрафної санкції та 277,66 грн - пені.

Недоїмка станом на 31.01.2019 становить 9 828,72 грн., штрафна санкція - 491,44 грн., пеня - 277, 66 грн.

Саме на цю суму було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 року №Ф - 3239-56/434.

Сума недоїмки станом на червень 2019 року виникла у зв`язку з тим, що у квітні місяці 2019 року здійснилося нарахування як самозайнятій особі за січень - березень 2019 року у розмірі 2754,18 грн.

Таким чином, сума недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 12582,90 грн. (9 828,72 + 2 754,18 грн.) нарахована ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з січня 2018 по березень 2019 року, а штрафна санкція - 491,44 грн. та пеня у розмірі 277,66 грн. - за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за 2017 рік.

Проте, позивач просить визнати неправомірними нарахування суми недоїмки єдиного соціального внеску у розмірі 13074,34 грн. (9 828,72 + 2 754,18 + 491,44 грн.) та пені у розмірі 277,66 грн., що нараховані ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Головним управлінням державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856) за період з IV кварталу 2017 року по І квартал 2019 року, тобто з вересня 2017 по квітень 2019 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання неправомірним нарахування суми недоїмки єдиного соціального внеску за періоди з вересня по грудень 2017 року та за квітень 2019 року задоволенню не підлягають.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 1774) внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, з 2017 року особи, які проводять незалежну професійну діяльність, навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного, року, зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону №1774).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за яких нараховується заробітна плата (дохід).

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704,00 грн., так як відповідно до Закону України від 21.12.2016 року № 1801-УІІІ Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір мінімальної заробітної плати складав 3200,00 грн.

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складав 819, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 07.12.2017 року № 2246-УІІІ Про Державний бюджет України на 2018 рік розмір мінімальної заробітної плати складав 3723,00 грн.

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складала 918,06 грн., так як відповідно до Закону України від 23.11.2018 року № 2629-УІІІ Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір мінімальної заробітної плати складав 4173,00 грн.

Відрахування єдиного соціального внеску із заробітної плати позивача підтверджується довідкою ПФУ форми ОК-5 складеної відносно ОСОБА_1 за 2018, 2019 роки, яка містить перелік страхувальників, які подавали про застраховану особу відомості до системи персоніфікованого обліку, за кожен місяць по кожному із страхувальників: сума заробітної плати, з якої сплачені внески, кількість днів стажу, відмітка про сплату внесків, відомості про спеціальний (пільговий) стаж та відомості про стаж, який зараховується без сплати страхових внесків (наприклад, період отримання допомоги по безробіттю), по страхувальниках і по роках.

Згідно вказаної довідки, роботодавцем позивача - Криворізьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ - 39775260) подавалися відомості за січень 2018 року про суму заробітної плати позивача у розмірі - 3950,42 грн. за повну кількість трудових днів, за лютий 2018 року про суму заробітної плати позивача у розмірі - 5588,02 грн. за повну кількість трудових днів, із нарахованої заробітної сплати за які, сплачені страхові внески.

У березні 2018 року вказана кількість трудових днів - 0.

У квітні роботодавцем позивача - ТОВ Промтех проект енд сервіс (код ЄДРПОУ - 41425139) подавалися відомості про суму заробітної плати позивача у розмірі - 570 грн. за 5 трудових днів, у травні - 3800 грн. за повну кількість трудових днів, у червні - 977,13 грн. за 5 днів, із нарахованої заробітної сплати за які, сплачені страхові внески.

За липень 2018 року вказана кількість трудових днів - 0.

Із серпня 2018 по березень 2019 року роботодавцем позивача - Криворізьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ - 39775260) подавалися відомості про суму заробітної плати позивача у розмірі не менше мінімальної заробітної плати за повну кількість трудових днів у кожному місяці, з якої, сплачені страхові внески.

На підставі вищевикладеного:

- за січень, лютий та травень 2018 року, з серпня 2018 по березень 2019 року із заробітної плати позивача були сплачені страхові внески у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску;

- за березень 2018 року страхові внески - не сплачені;

- за квітень 2018 року - страхові внески сплачені у розмірі 125,40 грн. (570 грн. х 22%);

- за червень 2018 року - страхові внески сплачені у розмірі 214,97 грн. (977.13 грн. х

22%);

- за липень 2018 року страхові внески - не сплачені.

Таким чином, з огляду на положення п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464, оскільки доказів сплати єдиного соціального внеску із доходів, отриманих з інших джерел та доказів зупинення адвокатської діяльності позивачем не надано, за період, протягом, якого у 2018 році позивач доходу (прибутку) не отримував, він був зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного соціального внеску за кожен місяць не меншу за розмір мінімального страхового внеску, який становив 819,06 грн., з урахуванням страхових внесків сплачених роботодавцями позивача.

Отже, розмір несплачених страхових внесків позивачем становить:

- за березень 2018 року - 819,06 грн.;

- за квітень 2018 року - 693,66 грн. (819,06 грн. - 125,40 грн.);

- за червень 2018 року - 604,09 грн. (819,06 грн. - 214,97 грн.);

- за липень 2018 року - 819,06 грн.

Загальний розмір - 2 935,87 грн.

Як встановлено судом вище, сума недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску нарахована ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з січня 2018 по березень 2019 року склала 12582,90 грн., штрафна санкція - 491,44 грн. та пеня - 277,66 грн., які нараховані за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за 2017 рік.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що позивачем не заперечується факт несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, а саме: визнати протиправним нарахування Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області суми недоїмки єдиного соціального внеску за періоди: січень, лютий 2018 року, 5 трудових днів у квітні 2018 року, травень 2018 року, 5 трудових днів у червні 2018 року, з серпня 2018 по березень 2019 року та скасувати вимогу № Ф-3239-56/434У від 15.02.2019 року винесену Головним управлінням державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в частині нарахування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на суму 9 647,03 грн. (12 582,90 грн. - 2 935,87 грн.)

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частин 1,3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1431879893.1 від 10.08.2019 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 384,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДПРОУ 39394856) про визнання протиправними дії та скасування вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним нарахування Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області суми недоїмки єдиного соціального внеску ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 9 647,03 грн. (дев`ять тисяч шістсот сорок сім гривень три копійки) за періоди: січень, лютий 2018 року, 5 трудових днів у квітні 2018 року, травень 2018 року, 5 трудових днів у червні 2018 року, з серпня 2018 по березень 2019 року.

Скасувати вимогу №Ф-3239-56/434У від 15.02.2019 року винесену Головним управлінням державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в частині стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 9 647,03 грн. (дев`ять тисяч шістсот сорок сім гривень три копійки).

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДПРОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 384,00 грн. (триста вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв