Рішення

від 04.11.2019 по справі 280/4418/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Справа № 280/4418/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом 44 гарнізонного будинку офіцерів до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов 44 гарнізонного будинку офіцерів (далі - позивач) до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача скасувати реєстраційний запис про 44 гарнізонний будинок офіцерів №1 101 120 0000 003096 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено без виклику/повідомлення сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 22.12.2011 державним реєстратором внесено запис №1 101 120 0000 003096 про включення відомостей про 44 гарнізонний будинок офіцерів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з видачою виписки. Зазначає, що відповідно до ч.4 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю. Позивач вказує на те, що відповідно до положень Закону України Про державну таємницю та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, відомості про дислокацію об`єктів Збройних Сил України становлять державну таємницю, а відтак їх включення до Реєстру є протиправним. Зазначає, що позивач звертався до відповідача з заявою про скасування проведеної реєстраційної дії, проте позивача повідомлено про те, що скасування реєстраційного запису можливо виключно на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що Згідно з матеріалами реєстраційної справи №1_10_003096_69 державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу була здійсненна 22.12.2011 державним реєстратором відділом державної реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької на підставі поданих заявником документів, які відповідають вимогам частини 2 розділу VIII Прикінцеві положення Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , в редакції від 13.10.2011. Зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 25 Закону скасування реєстраційних дій/записів в ЄДР проводиться на підставі судових рішень, що набрали законної сили на тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР. Скасування реєстраційних дій в інший спосіб не передбачено чинним законодавством у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

Судом встановлено та не спростовано сторонами, що 22.12.2011 державним реєстратором відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №1 101 120 0000 003096 про включення відомостей про 44 гарнізонний будинок офіцерів (код ЄДРПОУ 07679319).

Позивач вважаючи включення відомостей щодо нього до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань звернувся до відповідача з запитом про скасування відповідної реєстрації.

На запит ВК Мелітопольської МР надано відповідь, що відповідно до статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі проводиться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо відмови у скасуванні реєстраційної дії по включенню його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до п. 4 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15 травня 2003 року (далі - Закон № 755-IV) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 3 Закону № 755-IV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону № 755-IV відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 вказаного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 755-IV відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Згідно з ч.1 ст. 25 вказаного вище Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження рішення суду, на підставі якого вчинено реєстраційну дію; 3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора (частина 2 статті 25 Закону №755-IV).

Отже, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) інших критеріїв, ніж визначені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року у справі №21-3452а15.

Щодо посилань позивача на те, що наразі в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про організацію (види діяльності) та дислокацію (юридична адреса) позивача, що суперечить ч.1 ст.8 Закону України Про державну таємницю , оскільки такі відомості становлять державну таємницю, суд зазначає таке.

Певна інформація у сфері оборони може бути віднесена до державної таємниці, але це здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про державну таємницю від 21.01.1994 року №3855-ХІІ (далі - Закон №3855-ХІІ), який передбачає певну процедуру віднесення інформації до державної таємниці шляхом прийняття державним експертом з питань таємниць рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

Таким чином, суд зазначає, що вирішувати питання про те, які відомості відносяться до державної таємниці має не позивач, а державний експерт з питань таємниць, яким є посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування. Втручання в діяльність державного експерта з питань таємниць особи, якій за посадою його підпорядковано, не допускається.

Статтею 10 Закону №3855-ХІІ передбачено, що віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян. Державний експерт з питань таємниць відносить інформацію до державної таємниці з питань, прийняття рішень з яких належить до його компетенції згідно з посадою. У разі, якщо прийняття рішення про віднесення інформації до державної таємниці належить до компетенції кількох державних експертів з питань таємниць, воно за ініціативою державних експертів або за пропозицією Служби безпеки України приймається колегіально та ухвалюється простою більшістю голосів. При цьому кожен експерт має право викласти свою думку. Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України. Зміни до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, вносяться не пізніше трьох місяців з дня одержання Службою безпеки України відповідного рішення державного експерта з питань таємниць (стаття 12 Закону №3855-ХІІ).

Відповідно до пункту 1.4.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України №440 від 12.08.2005, відомості про діючі або перспективні: бойовий склад, організаційно-штатну структуру, дислокацію, систему охорони, оборони, чисельність особового складу військових частин (установ) на мирний час (за винятком відомостей про дійсне найменування з`єднань, військових частин, установ (організацій) ЗС, військових навчальних закладів, а також їх місце розташування із зазначенням населених пунктів та географічних координат і їх підпорядкованості, відомостей про загальну штатну чисельність військовослужбовців за штатом мирного часу, озброєння та військову техніку, які надаються державам-учасницям відповідно до прийнятих Україною міжнародних зобов`язань за Договором про звичайні збройні сили в Європі, Віденським документом 2011 року про заходи зміцнення довіри та безпеки та Глобальним обміном воєнною інформацією, а також відомостей щодо військових навчальних закладів, квартирно-експлуатаційних органів, військових представництв, закладів культури та спортивних закладів) становлять державну таємницю.

Відповідно до п. 2 вказаного Зводу, реєстрація відомостей у ЗВДТ є підставою для надання документу, виробу чи іншому матеріальному носію інформації, що містить ці відомості, грифа секретності, який відповідає ступеню секретності, установленому для них у ЗВДТ.

З аналізу вказаної норми вбачається, що включення такої інформації у Звід не дає відповідній інформації статусу таємної автоматично, а лише створює підстави для цього. Проте, надання грифу секретності відповідним документам, виробу чи іншому матеріальному носію інформації, що містить ці відомості потребує вчинення відповідних дій уповноваженими особами щодо відповідних окремих показників.

Позивачем не надано до суду доказів щодо присвоєння грифу таємності відомостям, що містяться у документах, що подавалися на реєстрацію та були внесені до Єдиного державного реєстру про 44-й гарнізонний будинок офіцерів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем відкрито та широко використовується вказана інформація в роботі та листуванні без зазначення будь-якого грифу секретності, зокрема, інформація щодо місця розташування позивача, керівника 44-го гарнізонного будинку офіцерів, підпорядкування тощо.

Окрім того, судом встановлено, що документи, для проведення реєстраційних дій 44-го гарнізонного будинку офіцерів були подані уповноваженим представником позивача за довіреністю, виданою керівником 44-го гарнізонного будинку офіцерів.

На підставі викладеного, суд вважає, що державний реєстратор при здійсненні реєстраційних дій щодо позивача діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, правові підстави для зобов`язання відповідача скасувати запис (реєстраційну дію) щодо позивача - відсутні.

Також, судом встановлено, що 44-м гарнізонним будинком офіцерів подано до відповідача лист з проханням про скасування державної реєстрації 44-го гарнізонного будинку офіцерів в Реєстрі, на що було отримано відповідь про можливість скасування такого запису лише на підставі рішення суду.

Разом з тим, статтею 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено перелік документів, які подаються юридичною особою для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про юридичну особу у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, виділу юридичної особи, припинення юридичної особи в результаті її реорганізації або ліквідації.

Разом з тим, такої дії, як скасування державної реєстрації Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не передбачено.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 06.03.2019 у справі №820/4603/18, яка враховується судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог 44 гарнізонного будинку офіцерів.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог 44 гарнізонного будинку офіцерів (72307, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Гвардійська, буд.1) до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради (72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.М.Грушевського, 5) про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова