Ухвала

від 05.11.2019 по справі 320/5377/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 листопада 2019 року № 320/5377/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Головного управління ДФС у Київській області до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про відміну рішення державного реєстратора про припинення ТОВ Високий статус ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Київській області до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про відміну рішення державного реєстратора про припинення ТОВ Високий статус , в якому позивач просить суд скасувати реєстраційні дії вчинені державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 19.08.2016 за №13551150039007920, №1355141004000792 та №13551170041007920 згідно з яким ТОВ "Високий статус" (код ЄДРПОУ 34531786) припинено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали, а саме подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 5763,00 грн. та клопотання про поновлення строку звернення до суду, документів на підтвердження та обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

31 жовтня 2019 року до суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якому позивач просить суд поновити процесуальний строк для звернення до суду з позовною заявою, надати ГУ ДФС у Київській області достатній строк для виконання вимог ухвали від 08.10.2019 щодо сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору до винесення рішення по суті.

Надаючи правову оцінку заяві позивача суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В обґрунтування заяви позивач вказує на те, що початок відліку процесуального строку на звернення до суду із даною позовною заявою необхідно вважати дату відповіді господарського суду Київської області на лист ГУ ДФС у Київській області, а саме 01 липня 2019 року. Також позивач стверджує про те, що початок перебігу строку звернення до суду розпочинається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.

Разом з тим, суд критично оцінює таку правову позицію контролюючого органу оскільки відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Суд також бере до уваги, що у рішенні "Устименко проти України" (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29 січня 2016 року, Європейський суд у п. 53 зазначив, що "національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції".

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Суд звертає увагу позивача на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обовязків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є обєктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наявних у матеріалах позовної заяви, із того чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975).

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Окрім того, з огляду на приписи статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України позивач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення до суду з адміністративним позовом, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно подання позовної заяви в межах строку звернення до суду, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, в тому числі, вирішувати питання, пов`язані з організацією претензійно - позовної роботи, зокрема, передавати супроводження судових справи іншим компетентним працівникам тощо.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно з вимогами частини третьої статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.132 КАС України).

Положеннями абзацу першого частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою зазначеної статті, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий суб`єктом владних повноважень, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 грн.).

Частинами першою та другою ст. 9 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивачем в клопотанні зазначено прохання надати достатній строк для виконання вимог ухвали від 08 жовтня 2019 року щодо сплати судового збору, однак позивачем не надано до клопотання доказів неможливості сплати судового збору у визначений в ухвалі термін.

Також позивачем в клопотанні зазначено прохання відстрочити сплату судового збору до винечення рішення по суті в разі відмови у наданні додаткового строку для виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до вимог ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.

У позовній заяві сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та надати суду відповідні докази.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 23 січня 2015 р. №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Крім того, суд вбачає за доцільне зазначити, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору та випадки звільнення від сплати цього платежу, передбачені у статті 5 Закону України "Про судовий збір". Однак, позивач до кола осіб, на яких поширюються пільги щодо сплати судового збору, не відноситься.

У зв`язку з цим суд зазначає, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, до повноважень якого належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України.

Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", парламент у формі закону висловив політичну волю щодо обов`язковості сплати усіма суб`єктами владних повноважень судового збору, не передбачив для цієї мети жодних пільг, а також не вирішив за потрібне внести зміни до Державного бюджету України щодо виділення асигнувань на сплату судового збору. У той же час, Верховна Рада України зобов`язала Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Суд також не наділений повноваженнями змінювати запроваджений Верховною Радою України правопорядок, діяти всупереч встановленому порядку, доповнювати недоліки законодавчої процедури або перекривати судовими рішеннями бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Отже підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що позовну заяву належить повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

При цьому, суд зазначає, що частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

у х в а л и в:

1. Позовну заяву Головного управління ДПС у Київській області до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про відміну рішення державного реєстратора про припинення ТОВ Високий статус повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд .

Суддя Я.В. Горобцова