Постанова

від 06.11.2019 по справі 360/533/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року справа №360/533/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Токарева А.Г.,

за участю:

позивач - не з`явився,

представника відповідача - Ікешової А.І., довіреність № І 2952/14/12-32-00 від 13.09.2019 року,

представника відповідача - Николенка С.О., довіреність № Н-3041/14/12-32-00,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Племінний завод Біловодський на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 360/533/19 (головуючий І інстанції Петросян К.Є. повний текст рішення складено 1 липня 2019 року у приміщенні суду за адресою: просп. Космонавтів, 18, м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Племінний завод Біловодський до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Племінний завод Біловодський (далі-позивач, ТОВ Племінний завод Біловодський ) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі-відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми С від 15.11.2018 року № 00003971406 та форми ПС від 15.11.2018 року № 0071481305 (т.1, а.с. 3-7, 216-218).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено (т.2, а.с. 34-41).

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ТОВ Племінний завод Біловодський було видано наказ №22-од від 08.01.2016 року Про встановлення ліміту залишку готівки в касі , яким встановлено ліміт готівки в касі у розмірі 524000,00 грн. При розрахунку ліміту залишку використано дані надходжень та вибуття готівки за січень, лютий та березень 2015 року. Також, позивачем видано наказ № 22-од від 11.01.2018 року Про встановлення ліміту залишку готівки в касі , яким встановлено ліміт готівки у касі у розмірі 18259,74 грн. При розрахунку ліміту залишку використано дані надходжень та вибуття готівки за квітень, липень та серпень 2017 року. Вказані накази помилково не були надані під час перевірки, однак їх позивач надав до ГУ ДФС у Луганській області разом із запереченими на акт перевірки з поясненням причин не надання під час перевірки. Вважає, що понесені підприємством витрати коштів наданих на відрядження або під звіт у розмірі 2845,55 витрачені за призначенням, що підтверджується чеками № 20155 від 08.09.2017 року та № 3000262253 від 15.09.2017 року. Посилається на Указ Президента України від 20.06.2019 року № 418/2019 Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України відповідно до якого скасовується відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки, а відтак відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України яка визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи до позивача необґрунтовано застосовано штрафні (фінансові) санкції (т.2, а.с. 50-52).

Від відповідача на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга підприємства є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законним та винесеним з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням представника у відпустці.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити також просили не брати до уваги клопотання щодо відкладення розгляду справи на іншу дату. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухав суддю - доповідача, пояснення сторін, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановив наступне.

Позивач - ТОВ Племінний завод Біловодський , код ЄДРПОУ 31230725, зареєстрований в якості юридичної особи, місцезнаходження: 92800, Луганська область, смт.Біловодськ, вул.Хорунжего, 1-А; перебуває на обліку в Станично-Луганському управлінні, що підвтерджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.2-5).

На підставі плана-графіка проведення планових перевірок суб`єктів господарювання на вересень 2018 року та наказу ГУ ДФС у Луганській області від 03.08.2018 року № 854, від 14.09.2018 року № 1023 Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 03.08.2018 року № 854 , державними ревізорами - інспекторами ГУ ДФС у Луганській області в порядку, встановленому п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну планову невиїзну перевірку ТОВ Племінний завод Біловодський з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 29.10.2018 року №790/12/32/14-13-31230725 (т.1 а.с.28-120).

Відповідно до вказаного акта перевірки відносно позивача ГУ ДФС у Луганській області винесено податкові повідомлення-рішення від 15.11.2019 року:

- форми С № 00003971406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 371526,85 грн;

- форми Д № 0071461305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів у вигляді заробітної плати, в розмірі 8694,70 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 5680,42 грн і пені в сумі 3848,05 грн;

- форми Д № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, в розмірі 724,59 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 499,32 грн і пені в сумі 320,70 грн;

- форми ПС № 0071481305 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн (т.1 а.с.10-27).

Підприємством оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до ДФС України, за результатами розгляду яких ДФС України 25.01.2019 року винесено рішення № 3937/6/99-99-11-05-01-25, яким скаргу позивача задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.11.2018 року № 0071461305 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7926,71 грн, штрафних санкцій у розмірі 5390,82 грн та пені - 3599,09 грн; № 0071471305 в частині військового збору на суму 660,61 грн, штрафних санкцій у розмірі 475,18 грн та пені - 302,95 грн.

Після часткового скасування ДФС України податкових повідомлень рішень від 15.11.2018 року № 0071461305 та № 0071471305, відповідачем були винесені нові податкові повідомлення-рішення, форми Д від 01.02.2019 року № 0000281305 та № 0000291305, які не є предметом спору в даній справі та позивачем не оскаржуються.

Проте, податкові повідомлення-рішення від 15.11.2018 року № 00003971406 та № 0071481305ДФС України залишені без змін, з чим в свою чергу не погодився позивач та звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок ведення касових операції у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою до 04.01.2018 року, встановлений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Приписами пункту 2.7 Положення № 637 виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Відповідно до п. 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Згідно з пунктом 2.9 Положення № 637, готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовується ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Пунктом 5.1 Положення № 637 визначено, що строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас.

Як вбачається з пункту 5.2 Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи (пункт 5.3.Положення № 637).

Пунктом 5.4 Положення № 637 визначено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо.

Для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Згідно пункту 5.8 Положення № 637 якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Під час перевірки дотримання підприємством ліміту каси визначається наявність самостійно встановленого ліміту каси та відповідність його розрахунку вимогам цього Положення, уточнюються за наказами, розпорядженнями чи іншими розпорядчими документами суми самостійно доведених підприємством (юридичною особою) лімітів кас своїм відокремленим підрозділам (пункт 7.21 Положення № 637).

Для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з`ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків (пункт 7.23 Положення № 637).

Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 затверджено нове Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України (далі - Положення № 148), яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами.

Відповідно до пункту 14 Положення № 148, установа/підприємство, що здійснює операції з готівкою в національній валюті, ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) установлює, виходячи з потреби прискорення обігу готівки та своєчасного її надходження до кас банків.

Пунктом 48 Положення № 148 визначено, що установа/підприємство визначає і встановлює за погодженням з банком (у якому відкрито рахунок установи/підприємства, на який зараховуються кошти) строки здавання ним готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках відповідно до таких вимог:

1) для установ/підприємств, розташованих у населених пунктах, де є банки - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас).

Згідно із пунктом 50 Положення № 148 установа, підприємство, небанківська фінансова установа на підставі цього Положення та з урахуванням особливостей роботи зобов`язані розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. У розрахунку враховується строк здавання установою, підприємством, небанківською фінансовою установою готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Ліміт каси установи, підприємства, небанківські фінансові установи встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи, підприємства, небанківської фінансової установи або уповноваженої ним особи.

Установа, підприємство, небанківська фінансова установа затверджує внутрішніми документами установлений ліміт каси.

Установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки (пункт 15 Положення № 148).

Відповідно до пункту 17 Положення № 148 суб`єкти господарювання використовують готівкову виручку (готівку), у тому числі готівку, одержану з банку, для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами).

Суб`єкти господарювання не мають права накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення витрат до настання строків цих виплат. Відповідно до п.58 Положення № 148, контролюючий орган під час проведення перевірки визначає наявність самостійно встановленого ліміту каси та його відповідність самостійно здійсненим розрахункам.

Судами встановлено, що ТОВ Племінний завод Біловодський до перевірки були надані накази Про встановлення ліміту залишку готівки в касі :

- від 15.01.2015 року № 18-од

- від 08.01.2016 року та № _-од,

- від 11.01.2018 року № 5-од,

що в свою чергу підтверджується також актом від 10.09.2018 року приймання-передачі первинних документів та бухгалтерських регістрів за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року включно для документальної перевірки (т.1 а.с.200).

Так, Наказом від 08.01.2016 року № __-од позивачем встановлено ліміт готівки в касі в розмірі 524000,00 грн. При розрахунку ліміту залишку використано дані надходжень та вибуття готівки за жовтень, листопад та грудень 2015 року. Новий ліміт каси буде діяти з 1 січня 2016 року. З наказом 08.01.2016 року ознайомлено головного бухгалтера, підписано директором та скріплено печаткою ТОВ Племінний завод Біловодський . Розрахунок ліміту каси підприємства на підставі наказу від 08.01.2016 року № __-од здійснений на підставі середньоденних даних надходжень та вибуття готівки за жовтень, листопад, грудень 2015 року (т.1 а.с.202).

Окрім того, відповідно до розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі до наказу від 08.01.2016 року № __-од, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства, зазначений ліміт залишку готівки в касі установлено підприємством у розмірі 24000,00 грн (т.1 а.с.202 зворотній бік).

Згідно касових книг, наданих позивачем до перевірки, фактично середньоденні надходження з розрахунку періоду жовтень, листопад та грудень 2015 року становлять 51283,25 грн. Отже, відповідно до глави 5 Положення № 637 ліміт залишку готівки в касі повинен становити 51283,00 грн.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що показник рядка 1 Готівкова виручка (надходження до кас, крім сум, що одержані з банків) розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, затвердженого наказом від 08.01.2016 № __-од не відповідає на 28630756,96 грн фактичним надходженням до каси підприємства готівкової виручки.

ГУ ДФС у Луганській області в ході проведеного аналізу шляхом порівняння записів про фактичні залишки в касі за касовою книгою позивача та у зв`язку із завищенням затвердженого наказом від 08.01.2016 року № __-од, з фактично розрахованим на підставі даних прибуткових касових ордерів та облікових даних касової книги, лімітом залишку готівки в касі, встановлено понадлімітне накопичення готівкової виручки у касі ТОВ Племінний завод Біловодський в загальній сумі 57616,00 грн в порушення пунктів 2.8 та 2.9 Положення № 637.

Крім того, позивачем до перевірки надано наказ від 11.01.2018 року № 5-од Про встановлення ліміту залишку готівки в касі у 90350,00 грн, згідно якого при розрахунку ліміту залишку використано дані надходжень та вибуття готівки за серпень, вересень та жовтень 2017 року. Новий ліміт каси буде діяти з 09 січня 2018 року. З наказом 11.01.2018 року ознайомлено головного бухгалтера, підписано директором та скріплено печаткою підприємства (т.1 а.с.203).

Відповідно до розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі до наказу від 11.01.2018 № 5-од, зазначений ліміт залишку готівки в касі установлено ТОВ Племінний завод Біловодський у розмірі 90350,00 грн (т.1 а.с.203 зворот. бік).

Відповідно до касових книг, наданих ТОВ Племінний завод Біловодський до перевірки, фактично середньоденні надходження з розрахунку періоду серпень, вересень та жовтень 2017 року становлять 7408,96 грн. Отже, у відповідності до пункту 50 Положення № 148 ліміт залишку готівки в касі повинен становити 7408,96 грн.

Проте, показник рядка 1 Готівкова виручка (надходження до кас, крім сум, що одержані з банків) розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, затвердженого наказом від 11.01.2018 року № 5-од не відповідає на 5400021,17 грн фактичним надходженням до каси підприємства готівкової виручки.

Оскільки позивачем в наказі від 11.01.2018 року № 5-од ліміт каси встановлено у розмірі 90350,00 грн, перевіркою встановлено понадлімітне накопичення готівкової виручки (готівки) в касі підприємства, а саме:

- з 06.04.2018 року по 11.04.2018 року залишок готівки на кінець кожного дня становив 19624,80 грн при фактичному ліміті каси згідно розрахунку на підставі даних прибуткових касових ордерів та облікових даних касової книги у розмірі 7409,00 грн, понадлімітний залишок за кожний день становить 12215,80 грн;

- з 12.04.2018 року по 15.04.2018 року залишок готівки на кінець кожного дня становив 18869,80 грн при фактичному ліміті каси згідно розрахунку на підставі даних прибуткових касових ордерів та облікових даних касової книги - 7409,00 грн, понадлімітний залишкок - 11460,80 грн;

- 16.04.2018 залишок готівки на кінець дня становив 13949,80 грн при фактичному ліміті каси згідно розрахунку на підставі даних прибуткових касових ордерів та облікових даних касової книги - 7409,00 грн, понадлімітний залишок - 6540,80 грн;

- з 12.06.2018 року по 14.06.2018 року залишок готівки на кінець кожного дня становив 7520,95 грн при фактичному ліміті каси згідно розрахунку на підставі даних прибуткових касових ордерів та облікових даних касової книги - 7409,00 грн, понадлімітний залишок - 111,95 грн)

Відтак, загальний розмір понадлімітного залишку, в порушення пункту 17 Положення № 148 в зазначений період становить 126014,65 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник в обґрунтування відсутності з боку підприємства вищезгаданих порушень посилається виключно на накази від 08.01.2016 № 22-од та від 11.01.2018 № 22-од про встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Так, наказом від 08.01.2016 року № 22-од встановлено ліміт готівки в касі у розмірі 524000,00 грн на підставі розрахунку ліміту залишку використаних даних надходжень та вибуття готівки за січень, лютий та березень 2015 року (т.1 а.с.125-126).

Разом з тим, наказом від 11.01.2018 року № 22-од встановлений ліміт залишку готівки в касі в розмірі 18259,74 грн на підставі розрахунку ліміту залишку використаних даних надходжень та вибуття готівки за квітень, липень та серпень 2017 рок (т.1 а.с.128-129).

Проте, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо неналежності вказаних наказів як допустимих доказів виходячи з наступного.

Податковий кодекс України (далі-ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Однак, підприємством зазначені накази під час перевірки контролюючим органом надані не були, що підтверджується актом приймання-передачі первинних документів та бухгалтерських регістрів за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року включно для документальної перевірки ГУ ДФС у Луганській області м.Сєвєродонецьк від 10.09.2018 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Правила), які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності визначено та затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 року за № 736/27181. Вказані правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Відповідно до пункту 6 частини 1 розділу II Правил розпорядчий документ може бути відмінено (змінено, доповнено) лише новим розпорядчим документом.

Якщо розпорядчим документом відміняється попередній розпорядчий документ, у розпорядчій частині зазначається пункт, який повинен починатися зі слів: Визнати таким, що втратив чинність,... (пункт 8 частини 1 розділу ІІ Правил).

Суд зауважує, що як надані до перевірки накази так і у подальшому надані позивачем накази на спростування виявлених порушень містять в собі однакове число, місяць та рік їх прийняття (08 січня 2016 року та 11 січня 2018 року). При цьому, прийняті у часі пізніше накази не містять в собі пункту щодо визнання попередніх наказів такими, що втратили чинність (т.1 а.с.125, 128, 202-203).

Окрім того, суд зазначає, що наказ від 08.01.2016 року № __-од не містить взагалі номеру. Вказаний наказ прийнятий у часі раніше, ніж наказ від 08.01.2018 року № 22-од, що підтверджується письмовими поясненнями інспектора з кадрів ОСОБА_1 В. (т.1 а.с.127)

Разом з тим, Наказ від 08.01.2016 року № 5-од прийнятий раніше ніж наказ від 11.01.2018 року № 22-од згідно порядкової нумерації наказів.

Таким чином, накази, які додані до заперечень, не відповідають вимогам вищезгаданих Правил оскільки в них не зазначено пункту щодо визнання попередніх наказів такими, що втратили чинність, а тому накази, які були надані під час перевірки є не скасованими та чинними на час перевищення позивачем граничного ліміту каси. З огляду на викладене, на думку суду апеляційної інстанції, існує сумнів щодо існування наказів від 08.01.2016 року № 22-од та від 11.01.2018 року № 22-од, оскільки вони були створені вже після виявлення порушень на підприємстві.

Суд апеляційної інстанції також не приймає твердження апелянта щодо невідповідності висновків суду першої інстанції про порушення процедури надання звіту стосовно використання коштів під звіт без належним чином оформлених документів виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.19 розділу II Положення № 148, готівка під звіт або на відрядження видається суб`єктами господарювання підзвітним особам відповідно до законодавства України.

Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України.

Форма звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 року № 841, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2015 року за № 1248/27693.

Відповідно до п.3.1 Положення № 637 та п.23 розділу III Положення № 148, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п.1.2 Положення № 637 та п.5, п.11, п.12 розділу І Положення № 148, касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Розрахунковий документ - це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2346-III, платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Вимоги щодо форми та змісту розрахункових документів визначені в Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому наказом Міністерства України від 21.01.2016 року № 13 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 року за № 220/28350 (далі - Положення № 13), а також відображені в Законі України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон України № 996) та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до розділу II Положення № 13 розрахункові документи повинні містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції, позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо) та суму коштів за цією формою оплати.

Згідно з п. 3 Положення № 13, установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Як вбачається з п.7.41 Положення № 637, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до п.7.47 Положення № 637, для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Відповідно до п.п.7 п.58 розділу VI Порядку № 148 контролюючий орган під час проведення перевірки перевіряє дотримання установою/підприємством установленого порядку видачі готівки під звіт (у тому числі на відрядження) та її використання відповідно до вимог цього Положення та інших нормативно-правових актів України. Строки та умови видачі готівки під звіт, визначені законодавством України, пунктом 19 розділу II цього Положення, не повинні порушуватися.

Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи міститься звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт б/н від 18.09.2017 року, складений директором ТОВ Племінний завод Біловодський ОСОБА_2 Звіт затверджено в сумі 1640,80 грн (т.1 а.с.222).

Позивачем до звіту додано фіскальний чек з продажу дизельного палива ЄВРО у кількості 77,80 літрів за ціною 21,09 грн на суму 1640,80 грн № 4268 від 15.09.2017 року. В рядку 15 чеку зазначена форма оплати: платіжна карта - 1640.80 (т.1 а.с.223).

Окрім того, 11.09.2017 року складено звіт про використання коштів, виданих на відрядження, який також складений директором ТОВ Племінний завод Біловодський ОСОБА_2 Звіт затверджено в сумі 3471,77 грн (т.1 а.с.224).

До звіту додано фіскальний чек з продажу дизельного палива EURO у кількості 61,00 літрів за ціною 19,75 грн на суму 1204,75 грн з номером 20155 від 08.09.2017 року. В рядку 10 зазначено післясплата:відомість Д (т.1 а.с.225).

Разом з тим, відповідно до п.п. 10.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України , затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.08.2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція № 281), відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем.

Отже, форма оплати платіжною карткою та форма післяплата: відомість Д, які зазначені в фіскальних чеках, доданих до звітів від 11.09.2017 року та 18.09.2017 року в розумінні п.1.2 Положення № 637, п.11 розділу І Положення № 148, п.1.27 ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та п.п.10.3.2 Інструкції № 281 є підтвердженням проведення безготівкової форми розрахунку. А відтак, фіскальні чеки № 20155 від 08.09.2017 року та № 4268 від 15.09.2017 року не підтверджують понесення витрат ОСОБА_2 саме готівкою, виданою на відрядження або під звіт, оскільки форма післяплата: відомість Д свідчить про безготівкову операцію сплати підприємством.

Стосовно посилання апелянта на Указ Президента України від 20.06.2019 року № 418/2019 Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України відповідно до якого скасовується відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки, що на думку скаржника позбавляє його від відповідальності на підставі ч. 1 ст. 58 Конституції України апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

12.06.1995 року Президентом України прийнятий Указ № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ № 436/95), яким встановлена відповідальність суб`єктів господарської діяльності за додержанням ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов`язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Зазначений Указ діяв на момент вчинення порушень позивачем.

Указом Президента України від 20.06.2019 № 418/2019 Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України , який набрав чинності 23.06.2019 року, визнано таким, що втратив чинність Указ № 436/95, про що зазначає апелянт в своїй скарзі.

Разом з тим, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відтак, посилання апелянта на ч. 1 ст. 58 Конституції України є необґрунтованим та таким, що не відноситься до спірних правовідносин оскільки позивач є юридичною особою.

За таких обставин, апеляційний суд погоджує висновки суду першої інстанції про обґрунтованість та законність прийнятих ГУ ДФС у Луганській області оскаржуваних податкових повідомлень рішень, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами встановлених судами обставин справи щодо виявлених податковим органом порушень діючого законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Племінний завод Біловодський на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 360/533/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Племінний завод Біловодський до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 360/533/19 - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 6 листопада 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Гаврищук

Г.М. Міронова