Постанова

від 05.11.2019 по справі 826/16100/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

Київ

справа №826/16100/13-а

адміністративне провадження №К/9901/8436/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РМ-Техно на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РМ-Техно до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ РМ-Техно подало до суду позов, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 5826552207 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 972 759,00 грн за основним платежем та в сумі 986 380 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що до перевірки він надав усі первинні документи, що підтверджують вчинення господарських операцій, які відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Товар придбаний з метою використання в господарській діяльності та проданий у подальшому.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15.07.2015 відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.09.2015 залишив без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2015.

ТОВ РМ-Техно подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач надав суду усі первинні документи, що підтверджують господарські операції та використання товарів/послуг в господарській діяльності, проте суди попередніх інстанцій належної оцінки їм не надали. Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.11.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 21.10.2019 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22.10.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2013 № 5826552207 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 972 759,00 грн за основним платежем та в сумі 986 380 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 04.06.2013 № 535/222/36591039 позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійснення господарських операцій, зокрема, з ПП Унісон Дизайн за серпень 2012 року, з ТОВ Гостареш за квітень 2012 року, з ТОВ Трейдтех за липень 2012 року, про порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання товару в контрагентів - ПП Унісон Дизайн за серпень 2012 року, з ТОВ Гостареш за квітень 2012 року, з ТОВ Трейдтех за липень 2012 року, які є нереальними. В обґрунтування висновків контролюючий орган посилається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань дотримання вимог податкового законодавства, а також на те, що ПП Унісон Дизайн є підприємством з ознаками фіктивності, оскільки засновник та директор ОСОБА_1 в ході досудового розслідування надав пояснення про те, що він не має стосунку до створення та діяльності підприємства.

Аналіз пунктів 138.1, 138.2, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, з урахуванням частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що наявність законодавчо визначених умов для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції між платниками податків, які значаться як покупець та постачальник, не мали реального характеру, а первинні документи не відповідають дійсності.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) у справі про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.

Суди попередніх інстанцій дослідили зазначені контролюючим органом аргументи щодо нереального вчинення між позивачем та зазначеними контрагентами господарських операцій з поставки товару/послуг, дослідили умови договорів та надали оцінку наданим позивачем первинним документам. Такі первинні документи суди оцінили як такі, що не підтверджують реальне вчинення господарських операцій. Суди зазначили про відсутність доказів на підтвердження поставки товару за договорами з контрагентами , зокрема нормативно-технічної документації, сертифікатів системи сертифікації УкрСЕПТО та документації до обладнання та програмного забезпечення. Суди вказали на наявність у рахунках-фактурах в графах Виписав(ла) лише підпису, скріпленого печаткою позивача, без зазначення даних особи, яка його вчинила, що позбавляє можливості установити особу, яка їх підписала. Суди зазначили про відсутність доказів наявності у позивача господарської необхідності укладення договорів з ПП Унісон Дизайн та ТОВ Гостареш щодо виконання робіт на користь третіх осіб та використання придбаних у цих підприємств послуг у власній господарській діяльності, а також про відсутність доказів наявності технічних та технологічних можливостей виконання умов договорів, підтвердження відповідності отриманого товару встановленим стандартам та технічної документації, яка встановлює вимоги до якості товару.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильність застосування судами норм матеріального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів обставин.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РМ-Техно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду