Постанова

від 06.11.2019 по справі 147/811/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 147/811/18

Провадження № 22-ц/801/2307/2019

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дудіков А. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 рокуСправа № 147/811/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Марчук В.С., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Константинова А.К.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №147/811/18 за позовом ОСОБА_1 до Цибулівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2019 року, яке ухвалене суддею Дудіковим А.В. в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області об 16 год 15 хв, повний текст складено 24 вересня 2019 року,

в с т а н о в и в :

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Цибулівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Цибулівка, помер ОСОБА_3 , який проживав одиноко.

04 червня 2018 року у Цибулівській сільській раді позивачу повідомили, що існує заповіт від 12 лютого 2001 року, який за життя склав ОСОБА_3 і заповів ОСОБА_1 все своє майно, що буде належати йому на день смерті.

08 червня 2019 року отримав дублікат заповіту.

Родичем померлого ОСОБА_3 , позивач не являється, разом зі спадкодавцем не проживав, не було відомо про існування заповіту, що й стало причиною неподання заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, позивач просив суд визначити йому додатковий строк терміном два місяці, для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 74 років, про що 19 жовтня 2004 року складено актовий запис №39, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.5).

12 лютого 2001 року секретар виконавчого комітету Цибулівської сільської ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької області посвідчила заповіт, який зареєстровано в реєстрі за №39, згідно якого ОСОБА_3 , що мешкає в селі Цибулівка, Тростянецького району, Вінницької області, на випадок його смерті зробив заповітне розпорядження на все те, що йому буде належати на день смерті і на, що він за законом матиме право, в тому числі жилий будинок з надвірними будівлями заповів ОСОБА_1 , що проживає в с. Цибулівка, Тростянецького району, Вінницької області.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2018 року секретарем виконавчого комітету Цибулівської сільської ради Тростянецького району видано Чернію Р.А. дублікат заповіту замість втраченого та зареєстровано в реєстрі за № 55 (а.с.6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що померлий ОСОБА_3 жив одиноко, його родичем не являється, разом зі спадкодавцем не проживав, йому не було відомо про існування заповіту, що й стало причиною неподання заяви про прийняття спадщини.

Згідно листа Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області від 15 червня 2019 року №376/01-16, вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Тростянецькій державній нотаріальній конторі не заводилась (а.с.35).

Отже, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори спадкоємці не зверталися, спадкова справа не заводилася, відповідне повідомлення не надсилалося та не розміщувалася в пресі інформація про наявність заповіту.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року (справа №565/1145/17).

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 Спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не звернувся своєчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування заповіту, іншого в справі не доведено.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він не проживав зі спадкодавцем на момент смерті, не є спадкоємцем першої черги за законом, а тому об`єктивно не міг знати про наявність на його ім`я заповіту. Крім того, він не є родичем спадкодавця ОСОБА_3 .

Отже, у межах шестимісячного строку позивач не вчиняв дій, спрямованих на прийняття спадщини, оскільки не знав про наявність заповіту. Про існування заповіту позивачу стало відомо лише після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, а саме 04 червня 2018 року у Цибулівській сільській раді, після чого 08 червня 2018 року ним було отримано дублікат зазначеного заповіту.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, оскільки судом невірно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення даної справи, з постановленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Цибулівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці з дня прийняття постанови в даній справі для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 листопада 2019 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Марчук В.С.

Матківська М.В.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.