Рішення

від 28.12.2009 по справі 8/243-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД         КИЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

01033 м. Київ, вул. Комінтерну,16                                                     т. 230-31-77

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2009 р.                                                                    Справа №8/243-09

За позовом ОСОБА_1, м. Біла Церква

до відповідача Приватного підприємства «БЦ СБМ», м. Біла Церква

про визнання недійсним рішення та витребування майна,    

        Суддя                    Чорна Л.В.

          Представники:

від позивача: ОСОБА_3 –довір. б/н від 09.12.2009р. - представник;

від відповідача: Петрова С.В. - директор.

       суть спору:

Позивач просить суд визнати недійсним рішення зборів засновників (учасників) відповідача, що оформлено протоколом №4 від 28.10.2008р. та витребувати з незаконного володіння відповідача на користь позивача склад будматеріалів та металу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач не визнаючи позовні вимоги, заявив зустрічний позов про визнання права власності на об‘єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Київська область, а саме: нежитлову будівлю, зазначену в технічному паспорті КП КОР «Білоцерківське МБТІ», як будівля складу, літера «М-1», загальною площею 793,7м2.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Зустрічний позов взаємно пов‘язаний із первісним приймається до провадження.         

          Позов задоволенню не підлягає.

          Зустрічний позов підлягає задоволенню.     

судом встановлено:

          ОСОБА_1 /позивач/ згідно Статуту приватного підприємства «БЦСБМ»/відповідач/ являється співзасновником останнього та володіє 20% статутного фонду.

          Протоколом №4 загальних зборів засновників (учасників) від 28.10.2008р. відповідач прийняв від позивача частину його внеску майном, а саме: склад будматеріалів та металу, площею 298,6м2, літера «М», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса АДРЕСА_1) та належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.2008р., із зарахуванням вартості до статутного фонду, шляхом підписання акту прийому-передачі нежитлової будівлі.

          Узгоджена загальна вартість нежитлової будівлі, а саме: складу будматеріалів та металу, площею 398,6м2, літера «М», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса АДРЕСА_1) становить 42 000,00грн.

          28 жовтня 2008р. по акту прийому-передачі майна позивач передав відповідачу в статутний фонд нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (стара вул. АДРЕСА_1), а саме: склад будматеріалів та металу, площею 298,6м2, літера «М», вартістю 42 000,00грн.          

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

          Відповідно до ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

          Згідно п. 8.2. Статуту відповідача засновники зобов‘язані додержуватись положень установчих документів.

          Згідно п. 9.2. Статуту відповідача вищим органом управління підприємства є загальні збори засновників (учасників) підприємства.

          Як свідчать матеріали справи позивачем оспорюваний протокол підписаний.  

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

          Згідно п. 6.1. Статуту відповідача підприємство є власником майна, переданого йому Засновниками, продукції, виробленої внаслідок господарської діяльності, одержання прибутків, а також іншого майна, придбаного їм на інших підставах, не заборонених чинним законодавством.

Позивач не навів та не довів суду докази порушення його права, не подав до суду доказів дійсної ринкової вартості майна.    

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

          Разом з цим, як вже зазначалось підприємство є власником майна, переданого йому Засновниками –п. 6.1. Статуту.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

          Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.    

          Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          На обґрунтування позовних вимог відповідачем подані: копія технічного паспорта на приміщення, копія Свідоцтва на право власності на нерухоме майно, довідка про балансову вартість будівлі.  

Таким чином вимоги по зустрічному позову обґрунтовані, матеріалами справи доведені, підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив :

По первісному позову відмовити.

Визнати за приватним підприємством «БЦСБМ»(код 35784878, 09100, вул. Ярмаркова, 39а, м. Біла Церква, Київська область) право власності на об‘єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Київська область, а саме: нежитлову будівлю, зазначену в технічному паспорті КП КОР «Білоцерківське МБТІ», як будівля складу, літера «М-1», загальною площею 793,7м2.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Чорна Л.В.