Постанова

від 05.11.2019 по справі 199/7550/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6263/19 Справа № 199/7550/18 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Прованік Транс Груп

на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2019 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прованік Транс Груп до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2018 року позивач - ТОВ Прованік Транс Груп звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 08 лютого 2017 року відповідач був прийнятий на роботу до позивача на посаду водія автотранспортних засобів.

10 листопада 2017 року о 18 годині 30 хвилин у м.Дніпрі на Амурському мосту в районі електроопори № 89 сталася ДТП за участю автомобіля ISUZU NQR 71P, держномер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1

Винним у скоєнні ДТП постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2017 року визнано ОСОБА_1

Автомобіль належить позивачеві на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Вартість автомобіля ISUZU NQR 71P, держномер НОМЕР_1 , згідно з договором складає 165 742 гривні.

У результаті ДТП автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Розмір матеріальної шкоди, яку було завдано позивачеві, складає 312 410 гривень 40 коп.

01 лютого 2018 року відповідач звільнився з посади водія.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 312410 гривень 40 коп., а також судовий збір у розмірі 4 686 гривень 16 коп .

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог- відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач - ТОВ Прованік Транс Груп ,звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом безпідставно відмовлено у стягненні спричиненої матеріального шкоди, оскільки вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, якою службовому автомобілю завдано механічних пошкоджень, встановлено постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2017 року, згідно якої відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП. Отже, наданими позивачем доказами, які не спростовані судом, підтверджено провину відповідача у нанесенні шкоди службовому автомобілю, встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням шкоди службовому автомобілю, встановлено розмір вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспорту .

ОСОБА_1 в порядку, передбаченному положеннями ст.360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги зведені до неправильної кваліфікації правовідносин і обумовлені лише неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку із чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 08 лютого 2017 року ОСОБА_1 наказом № 3-К було прийнято на роботу в ТОВ Прованік Транс Груп на посаду водія автотранспортних засобів по перевезенню нафтопродуктів (а.с. 16).

10 листопада 2017 року о 18 годині 30 хвилин у м. Дніпрі на Амурському мосту в районі електроопори № 89 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ISUZU NQR 71P, держномер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2017 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень (а.с. 34).

Автомобіль ISUZU NQR 71P, держномер НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2017 року належить ТОВ Прованік Транс Груп (а.с. 10-13, 14-15).

Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб, відповідно до висновку № ZU211117 від 22 листопада 2017 року, складає 312 410 гривень 40 коп. (а.с. 38-42).

01 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади водія з ТОВ Прованік Транс Груп за власним бажанням (а.с. 17).

Встановивши вищезазначені обставини справи, суд першої інстанції на підставі ст.ст.1166, 1187 ЦК України, ст.ст.134, 135-1 КЗпП України, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через неможливість застосувати до спірних правовідносин загальні засади по відшкодуванню шкоди, оскільки відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим обставинам у справі.

Згідно ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві, а саме безпосередньо у ст. 134 КзПП України, в якій наведений перелік випадків повної матеріальної відповідальності працівників у разі заподіяння шкоди підприємству, установі чи організації.

В постанові пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками № 14 від 29.12.1992 року, а саме в п. 4, міститься роз`яснення, згідно якого за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Згідно матеріалів справи, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач перебував із позивачем у трудових відносинах, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією наказу № 3-К від 08 лютого 2017 року про прийняття його на роботу до ТОВ Прованік Транс Груп на посаду водія автотранспортних засобів по перевезенню нафтопродуктів та наказом № 12-К від 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади водія з ТОВ Прованік Транс Груп за власним бажанням.

Відповідно до п. 6 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10-1389/0/4-12 від 27.09.2012 року Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права , розглядаючи справи про взяття на себе матеріальної відповідальності, суди повинні встановлювати чи укладався підприємством, установою чи організацією із даною особою письмовий договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності, чи зазначена посада особи входить до переліку посад і робіт, затверджених постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійний Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24.

Проте аналізуючи матеріали зазначеної цивільної справи можна дійти висновку, що між сторонами письмовий договір про повну матеріальну відповідальність не укладався, даний факт не оспорювався позивачем ні в суді першої інстанції, ні безпосередньо в апеляційній скарзі.

Окрім того, відповідно до Переліку посад і робіт посада водія не належить до посад, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

За таких обставин на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду № 61-5755св18 від 03 вересня 2018 року, в постанові Верховного Суду № 61-3572св18 від 20 червня 2018 року та у постанові Верховного Суду № 61-2992 св18 від 07 лютого 2019 року.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на наявність та встановлення постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2017 року вини відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та встановлення факту нанесення шкоди транспортному засобу, який перебуває у власності позивача, та в результаті як на підставу для стягнення з ОСОБА_1 повної матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на підставі норм цивільного законодавства через звільнення відповідача з роботи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи та неможливості застосування до спірних правовідносин норм цивільного законодавства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та тлумачення норм матеріального права на свою користь.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення або його зміни, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прованік Транс Груп - залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова