Постанова

від 06.11.2019 по справі 922/2002/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2019 р. Справа № 922/2002/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Секретар судового засідання - Голозубова О.І.

за участю:

від апелянта - прокурор Хряк О.О.

від позивача - Щербак ОСОБА_1 .

від відповідача - Лакіза О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, м. Чугуїв, Харківська область (вх. №2210 Х/2)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/2002/19 (суддя - Ольшанченко В.І., постановлену в м. Харків)

за позовом: Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, м.Чугуїв, Харківська область

в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків

до відповідача: Фермерського господарства "Тончинського В.П.", смт Зідьки, Харківська область

про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив:

1) визнати відсутнім у ФГ "Тончинського В.П." права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 62,8699 га, розташованою на території Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області;

2) повернути у власність держави, в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, земельні ділянки загальною площею 62,8699 га, скасувавши державний акт на право постійного користування землею (серія ІV-ХР №033420) від 18.12.2000 №83.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/2002/19 позовну заяву повернуто заступнику керівника Чугуївської місцевої прокуратури та додані до неї документи, в тому числі платіжне доручення №1532 від 14.06.2019 на суму 27328,23 грн., на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено виключних випадків, коли він може звернутись за захистом інтересів держави та не підтверджено правових підстав для представництва.

Суд першої інстанції зазначив, що прокурор при зверненні з позовом до суду не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

Суд першої інстанції послався на те, що прокурором не додано доказів наявності підстав здійснення представництва інтересів держави; доказів, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави; доказів, що він звертався до органу, який представляє інтереси держави, та, що цей орган погодився на таке представництво.

Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суд Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/2002/19, в якій просив її скасувати і направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та з неправильним тлумаченням норм Закону України Про прокуратуру .

Прокурор посилається на те, що звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - недопустимості безоплатного користування землею, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Апелянт посилається на пасивну поведінку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її структурного підрозділу, яка полягає в усвідомленні порушення інтересів держави, однак жодних дій, спрямованих на захист цих інтересів, з боку останніх не вчиняється.

Апелянт зазначає, що тривале невжиття позивачем достатніх та дієвих заходів із врегулювання спірних питань в судовому порядку свідчить про неналежний захист цим органом інтересів держави. Разом з тим, ФГ Тончинського В.П. безпідставно використовує земельні ділянки без укладення договору оренди з позивачем, внаслідок чого Зідьківська селищна рада не отримує орендні платежі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/2002/19.

Зупинено апеляційне провадження у справі №922/2002/19 за апеляційною скаргою Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/2002/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/2002/19, розгляд справи призначено на 06.11.2019.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказана норма є імперативною і зобов`язує прокурора у будь-якому випадку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, з урахуванням положень ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, обов`язок з надання суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів здійснення такого повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави, покладається саме на прокурора.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131 1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

При цьому повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

У справі, що переглядається, прокурор у позовній заяві в якості підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави, в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, посилається на те, що ФГ "Тончинського В.П." безпідставно використовує на праві постійного користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, сплачуючи до бюджету лише земельний податок, а не орендну плату, як це передбачено чинним законодавством. Окрім того, дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення достатнього надходження платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому, числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави. Правовідносини, пов`язані з незаконним вибуттям земель із державної чи комунальної власності, а рівно із передачею у користування із порушенням встановленого законом порядку, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність договору, на підставі якого ці землі передаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Прокурор вважає, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а також враховуючи, що держава реалізує повноваження власника земельних ділянок саме через зазначений орган виконавчої влади, порушення у вказаній сфері і є порушенням інтересів держави.

Водночас прокурор вказує, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області питання визнання відсутнім права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 62,8699 га, розташованою на території Зідьківської селищної ради, не порушувалося, хоча Управлінню відомо про наявні порушення вже тривалий час.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що Змїївським відділом Чугуївської місцевої прокуратури починаючи з жовтня 2018 року (08.10.2018, 01.11.2018) та неодноразово у 2019 році (15.03.2019, 27.03.2019, 13.05.2019) до відділу у Зміївському районі ГУ Держгеокадастру в Харківській області і до ГУ Держгеокадастру у Харківській області направлялися листи та запити із вказаних у позові питань, у тому числі щодо наявності порушень.

Проте, протягом вказаного часу ГУ Держгеокадастру в Харківській області не вжито будь-яких заходів реагування.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2019 прокуратурою на адресу ГУ Держгеокадастру у Харківській області надіслано лист №03-22-149вих-19, у якому викладено суть встановлених вищевказаних у позові порушень та зазначено про необхідність повідомити прокуратуру у строк до 02.04.2019 про те, чи вживалися Управлінням заходи щодо скасування вищевказаного державного акту і повернення земельних ділянок загальною площею 62,8699га у власність держави, чи подавались позовні заяви.

08.04.2019 до прокуратури надійшла відповідь №10-20-14-2684/0/19-19 від 01.04.2019, що у зв`язку із стислим терміном розгляду запиту та необхідності уточнення вказаної інформації, Головним управлінням буде поінформовано додатково у найкоротший термін.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, остаточна відповідь на його лист від 27.03.2019 на дату звернення з відповідним позовом до прокуратури не надійшла.

На думку прокурора, вказане свідчить про бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо усунення вказаних порушень і повернення земельних ділянок у власність держави і є підставою для представництва інтересів держави прокуратурою.

У поясненнях, наданих у судовому засіданні апеляційної інстанції, представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повідомив суд, що до моменту звернення прокурора до суду першої інстанції з позовною заявою у справі №922/2002/19, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не вчинялося жодних дій щодо вирішення зазначених у листі №03-22-149вих-19 питань.

Крім того, з наявного у матеріалах справи листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області, адресованого заступнику керівника Чугуївської місцевої прокуратури у відповідь на лист від 08.10.2018 №03-02-2168-18, вбачається, обізнаність відділу у Зміївському районі ГУ Держгеокадастру в Харківській області про те, що ОСОБА_2 , якому видано державний акт на право постійного користування землею (серія ІV-ХР №033420) від 18.12.2000 №83, помер (а.с.98).

Вказаний лист отримано прокуратурою 26.10.2018 за №16709вх-18.

Однак станом на 01.04.2019 ГУ Держгеокадастру в Харківській області питання щодо скасування державного акту на право постійного користування землею (серія НОМЕР_1 -ХР №033420) від 18.12.2000 №83 не вирішувало.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 зазначає, що сам факт незвернення до суду з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки.

За таких обставин, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Матеріали справи не містять доказів, що позивач на дату звернення Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської област в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, самостійно вживав заходів для усунення вказаних правопорушень (у позасудовому порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом).

Позивач також у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.11.2019 підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що самостійно до суду з відповідним позовом не звертався.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини 5 статі 174 Господарського процесуального кодексу України, для повернення позовної заяви заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, у зв`язку з тим, що прокурором не додано доказів наявності підстав здійснення представництва інтересів держави; доказів, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави; доказів, що він звертався до органу, який представляє інтереси держави, та, що цей орган погодився на таке представництво, є передчасним та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи наведене та зважаючи на передчасність висновків суду першої інстанцій щодо наявності правових підстав для повернення позовної заяви прокурора у цій справі, апеляційна скарга Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/2002/19 підлягає задоволенню.

Ухвала господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/2002/19 підлягає скасуванню, а справа № 922/2002/19 - направленню до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати у справі, у тому числі й сплачені за подання апеляційних та/або касаційних скарг, оскільки за результатами розгляду апеляційних скарг спір у даній справі не вирішено, має здійснюватися господарським судом, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/2002/19 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/2002/19 - скасувати.

Справу №922/2002/19 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.11.2019

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов