Рішення

від 21.10.2019 по справі 905/1114/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.2019 Справа № 905/1114/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий Комплекс «Бекон» (85019, Донецька область, Добропільський район, село Новотроїцьке, вулиця Потапенко, будинок 2 ; код ЄДРПОУ 30555414)

до відповідача: селянського (фермерського) господарства «Любава» (85019, Донецька область, Добропільський район, село Новотроїцьке, вулиця Краматорська, будинок 38; код ЄДРПОУ 30886694)

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділу державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації (85000, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Московська, будинок 1; код ЄДРПОУ: 23778446)

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; код РНОКП: НОМЕР_1 ),

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (87551, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівників, будинок 1; код ЄДРПОУ: 39767332).

про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,-

за участю представників сторін:

від позивача: Курінний Д.О. - за ордером серія ЖТ №46220 від 08.07.2019

від відповідача: Сливка Л.О. (директор)

від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні відповідача: не з`явився

від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні відповідача: не з`явився

від третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий Комплекс «Бекон» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до селянського (фермерського) господарства «Любава» про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий Комплекс «Бекон» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, загальною площею 5,56 га, кадастровий номер 142208330001:000:0168, строком на 10 років.

25.10.2016, незважаючи на чинність вказаного договору оренди землі від 22.01.2009, Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області було, незаконно, як на думку позивача, зареєстровано договір оренди землі між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Любава» на земельну ділянку (кадастровий номер 142208330001:000:0168 площа - 5,5600 га), яка вже знаходиться у володінні позивача, строком на 10 років.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 93, 124, 125, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 13, 15, 18, 31, 32 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 2, 3, 9, 15, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Представник позивача під час розгляду даної справи позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що позивачем не зазначено, яким чином була проведена реєстрація спірної земельної ділянки після укладення договору від 22.01.2009, зокрема, не надано доказів того, що в поземельній книзі мається запис про реєстрацію договору від 22.01.2009. Крім того, строк дії даного договору вже закінчився і не може бути пролонгованим з огляду на п. 8 договору через відсутність на це згоди ОСОБА_1

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в жодне судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, пояснень по суті спору не надали.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

22.01.2009 між ОСОБА_1 (далі - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий Комплекс «Бекон» (далі - орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір), згідно п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,56 га, у тому числі рілля 5,56 га.

Відповідно до п. 8 договору цей договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, та у разі прийняття позитивного рішення, скласти додаткову угоду про продовження дії договору.

Згідно п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п. 16 договору).

Відповідно до п. 19 договору орендарю надається право обміну орендованої земельної ділянки на період дії цього договору лише за згодою орендодавця.

Згідно п. 21 договору після припинення цього договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п. 43. договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень та зареєстрований у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.01.2009 за № 4АА013855040917400522.

Згідно наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки (а.с.35), ОСОБА_1 передала земельну ділянку в натурі (на місцевості), а ТОВ АПК Бекон прийняло земельну ділянку в оренду площею 5,56 га ,в т.ч.: ріллі 5,56 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт: ДН № 078992).

Як свідчить витяг з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, Розділу 4 (а.с. 43-46), 22.01.2009 був зареєстрований договір оренди землі від 22.01.2009, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий Комплекс «Бекон» .

В подальшому, 10.08.2016 між ОСОБА_1 (далі - орендодавець) та селянським фермерським господарством Любава було укладено договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення (далі - договір від 10.08.2016), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради Добропільської району Донецької області.

Згідно п. 2 договору від 10.08.2016 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,5600 га, у тому числі 5,5600 - землі сільськогосподарського призначення.

Договір укладено на 10 (десять) років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору від 10.08.2016).

Згідно п. 15 договору від 10.08.2016 земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вищезазначений договір підписано сторонами без зауважень.

Згідно наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки № 136806373 від 06.09.2018, договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення від 10.08.2016 був зареєстрований державним реєстратором Добропільської районної державної адміністрації Мовчан Д.Л. 25.10.2016, номер запису про інше речове право 17183255.

Як зазначає позивач, рішення державного реєстратора Добропільської районної державної адміністрації щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, індексний номер: 32130736 від 31.10.2016 є протиправним, оскільки право оренди спірної земельної ділянки було зареєстроване 22.01.2009 і на час проведення незаконних та безпідставних реєстраційних дій договір оренди землі, укладений між ТОВ АПК Бекон і ОСОБА_1 22.01.2009, не припиняв своєї дії та був чинним. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до господарського суду Донецької області.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» .

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами статті 4 цього Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону України «Про оренду землі» ).

Згідно із частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі» ).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

При цьому факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути особа, законний інтерес або право якої порушено.

Вимоги позивача у цій справі полягають в усуненні порушення його права оренди землі з боку інших осіб. Реалізація таких вимог заявлена шляхом скасування рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Добропільської районної державної адміністрації Донецької області - Мовчан Дар`ї Леонідівни, про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер: 32130736 від 31.10.2016.

Згідно положень ст. 13 та ст. 19 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, в порядок та спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання позивачем договору оренди від 22.01.2009) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладання позивачем договору оренди землі від 22.01.2009) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно до ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання позивачем договору оренди 22.01.2009) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Законом, що регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент укладання позивачем договору оренди 22.01.2009) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковий державній реєстрації в порядку, встановлено цим Законом.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди землі від 22.01.2009) передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 6 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди землі від 22.01.2009) систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. Держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент укладання позивачем договору оренди 22.01.2009) державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об`єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент укладання позивачем договору оренди 22.01.2009) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Державна реєстрація обмеження права на нерухоме майно проводиться на підставі заяви особи, на користь якої встановлено обмеження, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд зазначає, що станом на момент укладення договору оренди землі 01.09.2009 діяв Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, який визначав єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок.

Згідно п. 2 вказаного порядку Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки від 22.01.2009, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, містить відмітку про його реєстрацію у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах від 22.01.2009 за №4АА013855040917400522, підпис особи, яка провела реєстрацію, скріплена печаткою.

Доказів дострокового розірвання договору від 22.01.2009 та визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Позивач під час розгляду даної справи наголошував на тому, що договір оренди є поновленим на тих самих умовах та на той самий строк з огляду на приписи ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки протягом одного місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі він не отримав та продовжує користуватися спірною земельною ділянкою на даний час. Між тим, суду не надано жодного доказу на підтвердження належного використання спірної земельної ділянки, та дій спрямованих на продовження строку дії договору, як то: укладення додаткової угоди, які могли б свідчити про продовження строку його дії на тих самих умовах та на той самий строк.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди землі від 22.01.2009, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Малинівка» та ОСОБА_2 сплинув 22.01.2019.

Листом Відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1508/103-18 від 31.07.2018, підтверджено, що Добропільським міським відділом Донецької регіональної філії ДП ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах договір оренди землі строком на 10 років ОСОБА_1 та ТОВ АПК БЕКОН (кадастровий номер земельної ділянки № 1422083300:01:000:0168, площа - 5,5581 га) зареєстровано 22 січня 2009 року за № 040917400522 в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі в розділі 4 Записи державної реєстрації договорів оренди землі Добропільського району Донецької області. До Національної кадастрової системи дані про реєстрацію вищевказаного договору не внесені.

Також у вищезазначеному листі повідомлено про те, що 25 жовтня 2016 року Добропільською райдержадміністрацією зареєстровано договір оренди землі ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством Любава (кадастровий номер земельної ділянки № 1422083300:01:000:0168, площа - 5,5600 га) строком на 10 років.

З 01.01.2013 почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена викладеним у новій редакції Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

При цьому, законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру прав, що призвело до того, що у Державному реєстрі прав була відсутня інформація про чинні правовідносини оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року.

З метою запобігання виникненню подвійної реєстрації права оренди однієї земельної ділянки, дотримання гарантій достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, визначених державою, абзацом першим пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди від 10.08.2016) передбачено обов`язок державного реєстратора прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запиту від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Відповідно до пункту 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди від 10.08.2016) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди від 10.08.2016) визначено, що порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень включає, зокрема, прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 №1127 встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Отже, до повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот об`єктів нерухомого майна й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Отже, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити, зокрема, інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав у тому числі з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень і повинен здійснювати усі можливі дії задля недопущення подвійної державної реєстрації одних і тих самих прав, а тому повинен запитувати інформацію про наявність чи відсутність державної реєстрації у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 1 січня 2013 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що здійснення запиту для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав, які виникли до 01.01.2013 на об`єкт нерухомого майна є не правом, а обов`язком державного реєстратора.

В листі від 06.08.2013 № 2951/05-15-13 "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами" Державною реєстраційною службою України було також роз`яснено, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Зазначений лист не є нормативно-правовим документом, проте носить роз`яснювальний характер щодо проведення реєстраційних дій державним реєстратором.

Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід`ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано за іншою особою, є передбаченою у ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди від 10.08.2016) підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Разом із тим, в порушення вимог законодавства України, державним реєстратором речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Добропільської районної державної адміністрації Мовчан Д.Л. при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі від 10.08.2016, укладеного між ОСОБА_1 (орендододавець) та Селянським (фермерським) господарством Любава (орендар) належним чином не перевірено наявність права оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію договору оренди одних і тих самих земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одні і ті ж земельні ділянки були передані в оренду різним орендарям.

Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Невикористання належним чином наданих державному реєстратору повноважень, зокрема щодо направлення запиту до органів Держземагентства про отримання правовстановлюючого документа (договору оренди земельної ділянки), нез`ясування певних обставин призвело до прийняття помилкових рішень, якими порушено права ТОВ «АПГ Бекон» .

Здійснивши державну реєстрацію права користування за договором оренди від 10.08.2016 під час дії договору оренди землі від 22.01.2009, укладеного між ТОВ «АПГ Бекон» та ОСОБА_1 , державний реєстратор порушив вимоги закону.

У зв`язку з чим позивач мав можливість захистити своє право належним та ефективним способом захисту, якщо вважав, що вищезазначеним договором було його порушено, зокрема, шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 10.08.2016, укладеного між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством Любава та, відповідно, скасуванням запису про його державну реєстрацію.

Проте, як зазначено вище, строк договору оренди землі від 22.01.2009, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ АПК Бекон , сплинув 22.01.2019. ТОВ «Агропромисловий Комплекс «Бекон» звернувся до суду з даним позовом 14.06.2019, про що свідчить дата експрес накладної, у якій надійшли позовні матеріали.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Між тим, позивачем під час розгляду даної справи не доведено порушення своїх прав та законних інтересів після закінчення строку дії договору, який сплив ще до подання позову.

Встановлення судом здійснення державним реєстратором реєстрації договору від 10.08.2016 в порушення вимог закону, не призведе до змін у правовому становищі позивача.

Право доступу до правосуддя є одним із фундаментальних прав, гарантованих, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Прийняте рішення повинно призводити до змін у правовому становищі сторін.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Разом із тим, правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає саме порушене право. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий Комплекс «Бекон» до селянського (фермерського) господарства «Любава» , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Відділу державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - відмовити.

У судовому засіданні 21.10.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2019.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова