Рішення

від 07.11.2019 по справі 910/11244/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2019Справа № 910/11244/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Укроліяпродукт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енерджі Груп" простягнення 36 884 грн 85 коп. Представники сторін:не викликались,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Укроліяпродукт" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енерджі Груп" про стягнення 36 884 грн 85 коп. заборгованості за договором поставки від 03.12.2018 № 567, в тому числі: 33 944 грн 28 коп. основного боргу та 2 940 грн 57 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки від 03.12.2018 № 567 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 33 944 грн 28 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 2 940 грн 57 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/11244/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

03.09.2019 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0103050618408, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014), було направлено ухвалу від 27.08.2019, із зазначенням причини повернення: адреси не знайдено, дата довідки: 02.09.2019.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 вручена відповідачу 02.09.2019.

Станом на 07.11.2019 відповідачем вимог ухвали суду від 27.08.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енерджі Груп" (постачальник за договором) та Товариством з додатковою відповідальністю "Укроліяпродукт" (покупець за договором) укладено договір поставки № 567, відповідно до умов якого в порядку, передбаченому даним договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, вказану в п. 1.2. цього договору, іменовану далі товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його згідно з умовами договору, відповідно до направленої на адресу (електронну адресу) постачальника заявки на товар.

Відповідно до пункту 1.2. договору асортимент і кількість товару в обсязі кожної партії поставки визначається в специфікаціях на поставку товару (далі по тексту "специфікація"), або видаткових накладних на товар.

Згідно з пунктом 2.2. договору ціна товару в обсязі кожної партії узгоджується сторонами в специфікації, або рахунку виставленому постачальником.

Пунктом 3.1. договору визначено, що товар за цим договором поставляється на умовах DDP (у редакції ІНКОТЕРМС 2010 року), за адресою: Полтавська обл., м. Зіньків, вул. Паркова, 146.

За умовами пункту 3.2. договору строки поставки партії товару становить 28 (двадцять вісім) календарних днів з моменту 100 % передоплати, якщо інше не передбачено в специфікації.

Відповідно до пункту 4.3. договору товар вважається прийнятим по:

- кількості - згідно даних товарно-супровідних документів (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна)

- якості - згідно документів, що засвідчують якість товару.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару останньому або його перевізнику. Моментом передачі товару покупцю є підписання сторонами накладної на такий товар.

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. договору покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в договорі. Датою отримання оплати за товар вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця згідно виставленого рахунку постачальника.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами, скріпленими печатками сторін і діє до 31 грудня 2019 р., але у будь-якому випадку до повного виконання обов`язків по договору (пункт 12.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 03.12.2018 № 742 на суму 33 944 грн 28 коп.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки від 03.12.2018 № 567 позивачем було проведено попередню оплату товару на загальну суму 33 944 грн 28 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 10.01.2019 № 11725 з призначенням платежу: "Оплата за тензодатчик, енкодер, вимикач по рах. 742 від 03.12.2018 у т.ч. ПДВ 20 % - 5657.38 грн.", проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок з повернення попередньої оплати у сумі 33 944 грн 28 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки товару або повернення попередньої оплати на суму 33 944 грн 28 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами статей 13 , 74, 77 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості товару за договором поставки від 03.12.2018 № 567, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з повернення попередньої оплати за товар на загальну суму 33 944 грн 28 коп., вимоги позивача про стягнення 33 944 грн 28 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 03.12.2018 № 567 щодо поставки оплаченого товару та повернення суми попередньої оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 940 грн 57 коп. пені нарахованої за період з 08.02.2019 по 05.08.2019.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком

Нормами частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення викання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 8.4. договору в разі порушення постачальником строків поставки товару, останній сплачує штраф у розмірі облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого або поставленого з порушенням строків товару за кожний день прострочення поставки.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 8.4. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання зобов`язання за договором поставки від 03.12.2018 № 567 щодо поставки оплаченого товару та повернення суми попередньої оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 940 грн 57 коп. пені, нарахованої за період з 08.02.2019 по 05.08.2019 підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енерджі Груп" (вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 41974190) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Укроліяпродукт" (вул. Паркова, 146, Полтавська обл., Зіньківський район, місто Зіньків, 38100, ідентифікаційний код 00687267) заборгованість у розмірі 33 944 (тридцять три тисячі дев`ятсот сорок чотири) грн 28 коп., пеню у розмірі 2 940 (дві тисячі дев`ятсот сорок) грн 57 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька