Рішення

від 04.11.2019 по справі 910/10407/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/10407/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт Царичанка, вулиця Царичанська, будинок 168; ідентифікаційний код 36710304)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна група вин України № 1" (90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця Колгоспна, будинок 25, корпус Д; ідентифікаційний код 36731785) в особі Київської філії "СМК" ТОВ "Інтернаціональна група вин України № 1" (03148, місто Київ, Святошинський район, проспект Леся Курбаса, будинок 5, квартира 88; ідентифікаційний код 40300499)

про стягнення 31 666,10 грн

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтернаціональна група вин України № 1" в особі Київської філії "СМК" ТОВ "Інтернаціональна група вин України № 1" про стягнення 31 666,10 грн, з яких: 19 179,02 грн становить заборгованість за Договором поставки №1106/1П-2018 від 11.06.2018, 8 720,77 грн - пеня, 733,00 грн - 3% річних, 3 033,31 грн - інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 1106/1П-2018 від 11.06.2018 в частині здійснення своєчасного та в повному обсязі розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/10407/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 09.08.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день відкриття провадження у справі.

Про фактичне вручення вказаної ухвали свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103051465931.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 09.08.2019 про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (постачальник) та Київською філією "СМК" ТОВ "Інтернаціональна група вин України № 1" (покупець) було укладено Договір поставки № 1106/1П-2018 від 11.06.2018 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник, на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами в офіційному прас-листі постачальника та/або специфікації. Товар постачається партіями. (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 4.9 договору поставка вважається завершеною у момент передачі партії товару покупцеві у власність і засвідчується видатковою та товарно-транспортною накладними підписаними уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами.

Згідно з пунктом 5.2. договору оплата кожної отриманої покупцем партії товару здійснюється ним в безготівковій формі не пізніше 45 календарних днів з дати здійснення поставки постачальником, вказаної у видатковій накладній постачальника.

Цей договір набирає силу з 11.06.2018 і діє до 31.12.2018 включно у частині поставки, а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань по даному договору. У разі, якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну дії жодна із сторін не виявить бажання про розірвання договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій сторонами не обмежується. (пункт 13.3. договору).

На виконання умов договору поставки № 1106/1П-2018 від 11.06.2018, позивачем на підставі видаткових накладних №4616 від13.06.2018 на суму 61 548,60 грн, №5246 від 04.07.2018 на суму 83 699,40 грн, №6898 від 22.08.2018 на суму 19 279,20 грн, №7723 від 13.09.2018 на суму 20 286,00 грн, №7923 від 20.09.2018 на суму 12279,60 грн, №9326 від 01.11.2018 на суму 23 022,60 грн, №1051 від 06.02.2019 на суму 20 014,20 грн, було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 240 129,60 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані з боку позивача та відповідача, а також скріплені печатками сторін без жодних зауважень та заперечень.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів відповідачем було здійснено повернення товару на суму 37 839,18 грн, а також частково оплачено отриманий товар в загальному розмірі 183 111,40 грн.

Оскільки заборгованість за договором поставки № 1106/1П-2018 від 11.06.2018 відповідачем в повному обсязі не погашено, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, умовами пункту 5.2 договору поставки № 1106/1П-2018 від 11.06.2018 сторони погодили, що оплата кожної отриманої покупцем партії товару здійснюється ним в безготівковій формі не пізніше 45 календарних днів з дати здійснення поставки постачальником, вказаної у видатковій накладній постачальника.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що товар було поставлено відповідачу на підставі видаткових накладних №4616 від 13.06.2018, №5246 від 04.07.2018, №6898 від 22.08.2018, №7723 від 13.09.2018, №7923 від 20.09.2018, №9326 від 01.11.2018, №1051 від 06.02.2019, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару настав.

Як вже зазначалось, заборгованість за поставлений на підставі договору поставки № 1106/1П-2018 від 11.06.2018 товар в розмірі 240 129,60 грн відповідачем сплачено лише частково на суму 183 111,40 грн та повернуто товар загальною вартістю 37 839,18 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання обов`язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 19 179,02 грн грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати поставленого товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 19 179,02 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 720,77 грн - пені, 733,00 грн - три проценти річних та 3 033,31 грн - інфляційних втрат.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.1 договору поставки № 1106/1П-2018 від 11.06.2018 сторони погодили, що у випадку, якщо покупець у термін, зазначений у пункті 5.2 даного договору, не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий товар, він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків оплати за отриманий згідно договору поставки № 1106/1П-2018 від 11.06.2018 товар, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню у розмірі 8 720,77 грн за період по 26.07.2019.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення три проценти річних та інфляційних втрат за вказаний вище період суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та три проценти річних, суд дійшов висновку, що розмір пені та три проценти річних нарахований вірно, проте, сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, за перерахунком суду складає 1 854,96 грн, а, отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" в частині відшкодування пені, три проценти річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення 8 720,77 грн - пені, 733,00 грн - три проценти річних, 1 854,96 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна група вин України № 1" в особі Київської філії "СМК" ТОВ "Інтернаціональна група вин України № 1" про стягнення 31 666,10 грн, з яких: 19 179,02 грн - основний борг, 8 720,77 грн - пеня, 733,00 грн - три проценти річних, 3 033,31 грн - інфляційні витрати - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна група вин України № 1" (90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця Колгоспна, будинок 25, корпус Д; ідентифікаційний код 36731785) в особі Київської філії "СМК" ТОВ "Інтернаціональна група вин України № 1" (03148, місто Київ, Святошинський район, проспект Леся Курбаса, будинок 5, квартира 88; ідентифікаційний код 40300499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт Царичанка, вулиця Царичанська, будинок 168; ідентифікаційний код 36710304) 19 179,02 грн (дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят дев`ять гривень 02 копійки)- основного боргу, 8 720,77 грн (вісім тисяч сімсот двадцять гривень 77 копійок) - пені, 733,00 грн (сімсот тридцять три гривні 00 копійок) - 3% річних, 1 854,96 грн (одну тисячу вісімсот п`ятдесят чотири гривні 96 копійок) - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 849,52 грн (одна тисяча вісімсот сорок дев`ять гривень 52 копійки).

3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ