Рішення

від 30.10.2019 по справі 914/1721/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2019 р. справа № 914/1721/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю МД Істейт , м. Запоріжжя до відповідача:Приватного підприємства «Ліксан» , м. Львів про:

стягнення 74815,75 грн. Суддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Струк Н.Р.

За участю представників:

від позивача: Поляновський Р.В. - представник;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МД Істейт» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Ліксан» про стягнення 77815,75 грн., з яких 64929,79 грн. основного боргу, 12885,96 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 27.08.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.09.2019р.

12.09.2019 р. від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2460/19) у зв`язку з частковою оплатою основного боргу, в якій просить стягнути з Приватного підприємства «Ліксан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МД Істейт 74815,75 грн., з яких 61929,79 грн. основного боргу та 12885,96 грн. штрафу. До даної заяви позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 27.08.2019 р. долучено для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.09.2019 р. прийнято заяву ТзОВ МД Істейт про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, розгляд справи відкладено на 16.10.2019 р.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Артимовича В.М. судове засідання, призначене на 16.10.2019 р., не відбулось.

Ухвалою суду від 21.10.2019 р. розгляд справи відкладено на 30.10.2019 р.

В судове засідання 30.10.2019 р. з`явився представник позивача, просив позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог задоволити повністю.

У судове засідання 30.10.2019 р. відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не забезпечив явки уповноваженого представника в жодне судове засідання, поважності причин неявки не навів, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1.Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 29.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю МД Істейт (Постачальник) та Приватним підприємством Ліксан (Покупець) укладено Договір поставки № 116/ОД/ЛВ/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується продати та передати у власність покупцю металопрокат (Товар), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар від постачальника згідно умов даного Договору (п.1.1. договору).

Позивач зазначає, що ТзОВ МД Істейт на виконання умов договору поставило відповідачу металопрокат на суму 97954,12 грн., в тому числі послуги з доставки товару вартістю 500 грн. Факт поставки металопродукції підтверджується видатковими накладними, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та фіксують факти здійснення господарських операцій: видаткова накладна № РНЗ-000569 від 17.05.2019 р. на суму 97438,92 грн.; видаткова накладна № РНЗ-000570 від 17.05.2019 р. на суму 515,20 грн. Отримання Покупцем Товару також підтверджується довіреністю № 047 від 06.05.2019 р. та товарно-транспортною накладною № (РН 331.569). Позивач стверджує, що відповідачем була отримана вказана металопродукція та заперечень, щодо її кількості, асортименту, якості та комплектності заявлено не було.

Однак, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання щодо оплати поставленого товару, не в повному обсязі та з порушенням строку, заборгувавши позивачу на момент подання позову 64929,79 грн., що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою. Також відповідачем 27.08.2019 р. сплачено позивачу ще 3000,00 грн. за поставлений товар. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 61929,79 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Також позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу штраф в сумі 12885,96 грн., який просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір.

1.2. Позиція відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю МД Істейт (Постачальник) та Приватним підприємством Ліксан (Покупець) 29.01.2018 р. укладено Договір поставки № 116/ОД/ЛВ/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується продати та передати у власність покупцю металопрокат (Товар), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар від постачальника згідно умов даного Договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору перелік, найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в Специфікаціях та/або у видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1. договору товар, вказаний в п.1.1. цього договору, поставляється партіями на умовах FCA - франко-перевізник відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2010 року. товар переходить у власність покупця з поменту виписки постачальником документів на відвантаження.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію товару.

Вартість товару визначається у специфікаціях та/або видаткових накладних, та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами договору (п. 4.2. договору).

Між сторонами 17.05.2019 р. підписано специфікацію № СФ3-01001, в якій обумовлено найменування та кількість товару на загальну суму 97954,11 грн. У даній специфікації визначено також умови оплати (протягом 12 днів з дати підписання специфікації) та умови постачання (протягом 2 днів з дати підписання специфікації).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачеві передбачений договором та специфікацією № СФ3-01001 до нього товар згідно з видатковими накладними: № РНЗ-000569 від 17.05.2019 р. на суму 97 438,92 грн.; № РНЗ-000570 від 17.05.2019 р. на суму 515,20 грн. Отримання Покупцем Товару також підтверджується довіреністю № 047 від 06.05.2019 р. та товарно-транспортною накладною № (РН 331.569).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ3-01001 від 17.05.2019 р. на суму 97954,12 грн., в тому числі 500,00 грн. за доставку.

Як вбачається з банківських виписок, копії яких долучені до матеріалів справи, відповідач оплатив поставлений згідно договору та специфікації № СФ3-01001 до нього товар лише частково.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 61929,79 грн., в тому числі 500,00 грн. за доставку.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку невиконання зобов`язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми.

Позивачем на підставі зазначеного пункту Договору нараховано відповідачу за прострочення платежу штраф у розмірі 20 % від простроченої суми за мінусом вартості доставки, що становить 12885,96 грн., та який просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю МД Істейт (Постачальник) та Приватним підприємством Ліксан (Покупець) 29.01.2018 р. укладено договір поставки № 116/ОД/ЛВ/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупцю металопрокат (Товар), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар від постачальника згідно умов даного Договору.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 97954,11 грн., який прийнято відповідачем.

Суд звертає увагу на те, що сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні докази заперечень зі сторони покупця щодо кількості, якості, асортименту та комплектності поставленого товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію товару.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ3-01001 від 17.05.2019 р. на суму 97954,12 грн., в тому числі 500,00 грн. за доставку.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 61929,79 грн., в тому числі 500,00 грн. вартості послуг доставки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем в повному обсязі за поставлений товар.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 61929,79 грн. за поставлений у травні 2019 року товар.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

В силу положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. 7.2. договору передбачено, що у випадку невиконання зобов`язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми.

Позивачем на підставі зазначеного пункту договору нараховано відповідачу за прострочення платежу штраф у розмірі 20 % від простроченої суми за мінусом вартості доставки, що становить 12885,96 грн., та який просить стягнути з відповідача.

Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи наведене, перевіривши правильність розрахунку заявленого до стягнення штрафу, взявши до уваги ту обставину, що всупереч умовам договору відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що штраф у розмірі 20 % від простроченої суми (за мінусом вартості доставки), що становить 12885,96 грн., підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача повністю.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 1921,00 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача .

Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ліксан» (79060, м. Львів, вул. Наукова, будинок 34, квартира 27; ідентифікаційний код 20835209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Істейт» (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, будинок 6-А; ідентифікаційний код 32040840) 61929,79 грн. основного боргу, 12885,96 грн. штрафу та 1921,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.11.2019 р.

Суддя Артимович В.М.