Рішення

від 06.11.2019 по справі 918/715/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2019 р. м. Рівне Справа № 918/715/19

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Стафійчук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Онущак Алли Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвіздівський гранітний кар`єр"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Онущак Алла Володимирівна звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвіздівський гранітний кар`єр", в якому просить суд стягнути борг у загальній сумі 18 980,00 грн., у тому числі: пеня у сумі 1007,76 грн., відсотки за користування коштами у сумі 2134,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору - Заявки № 319-003551 від 19 липня 2019 року щодо організації перевезень вантажу автомобільним транспортом, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 18 980,00 грн та нараховано пеню в сумі 1 007,76 грн та 2 134,08 грн відсотків за користування коштами.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 19 липня 2019 року між ФОП Онущак А. В. (Експедитор) та ТОВ "Гвіздівський гранітний кар`єр" (Замовник) укладено Договір - Заявки № 319-003551 про надання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого експедитор своєчасно виконав зобов`язання щодо організації перевезень вантажу автомобільним транспортом на суму 18 980,00 грн. Факт надання послуг Позивачем підтверджується CMR, підписаною вантажоодержувачем.

Відповідач свої зобов`язання по своєчасній оплаті за надані послуги перевезення не виконав, чим порушив умови Договору - Заявки № 319-003551 від 19 липня 2019 року, зокрема, вимоги п. 2 Договору- Заявки. Таким чином, станом на день пред`явлення позову, заборгованість у Відповідача перед Позивачем за отримані послуги по Акту наданих послуг № 319-003551 від 01.08.2019 р. становить 18 980,00 гривень. Також за невиконання зобов`язань з оплати наданих перевезень, позивач нарахував пеню у розмірі 1 007,76 грн та 2 134,08 грн відсотків за користування коштами, які просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 07.10.2019 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.10.2019 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "23" жовтня 2019 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.10.2019 року задоволено клопотання ФОП Онущак А.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.10.2019 року відкладено розгляд справи на "06" листопада 2019 р.

Представник Позивача в судове засідання 06.11.2019 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача в судове засідання 06.11.2019 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи що Позивач та Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

19 липня 2019 року Фізична особа - підприємець Онущак Алла Володимирівна (Експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвіздівський гранітний кар`єр" (Замовник), уклали Договір - Заявку № 319-003551 про надання транспортно-експедиційних послуг (надалі - Договір- Заявка).

Відповідно до п. 1 Договору - Заявки дана заявка при відсутності довготермінового договору між "Замовником" і "Експедитором" має силу договору на разове перевезення. Факсимальна/електронна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом. У випадку не повернення оригіналу завіреного замовником (експедитором) акту наданих послуг (виконаних робіт) протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення та відсутності обгрунтованої письмової відмови, Акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими замовником (експедитором).

Згідно п.2 Договору - Заявки оплата по даній заявці здійснюється протягом 3 банківських днів після розвантаження. Документи, які "Експедитор" надсилає на адресу "Замовника" після закінчення перевезення ТТН (СМR) з відміткою вантажоодержувача, два примірники акту виконаних робіт, розрахунок.

У випадку порушення термінів надання автомобіля під завантаження, "Експедитор" сплачує штраф за несвоєчасно виконані обов`язки згідно договору у розмірі 50 євро за кожну добу затримки за офіційним курсом НБУ (п.3 Договору - Заявки).

Сторони мають право відмовитися від завантаження не менше, ніж за 24 години від дати завантаження, у випадку відмови менше ніж за 24 години, винна сторона сплачує іншій штраф у розмірі 3 000,00 гривень (п.5 Договору - Заявки).

Відповідно п. 6 Договору - Заявки норма часу - 48 годин на завантаження та замитнення і 48 годин на розвантаження та розмитнення. За понаднормовий простій "Замовник" сплачує "Експедитору" штраф у розмірі 100 євро за кожну розпочату добу простою при міжнародних перевезеннях і 50 євро - при внутрішніх перевезеннях, за офіційним курсом НБУ за день здійснення платежу. Якщо перевезення не відбулося з вини "Замовника", термін "нормативний простій" не застосовується і штраф нараховується за весь час простою. У випадку, якщо простій триває шість та більше діб, "Замовник" додатково сплачує витрати на проживання водія у готелі протягом двох діб.

Якщо "Замовником" пред`явлено до перевезення вантаж, не передбачений заявкою та умови перевезення якого значно відрізняються від умов перевезення вантажу, зазначеного в заявці, або з призначенням в інший пункт доставки, або не пред`явлено вантаж протягом строку нормативного простою, "Експедитор" має право відмовитися від перевезення, стягнувши вартість порожнього пробігу транспортного засобу в обох напрямках із розрахунку 100 євро за 1 км пробігу за офіційним курсом НБУ на день підписання даного договору. Крім того, "Замовник" сплачує штраф у розмірі 10% від вартості послуг по перевезенню вантажу, щодо якого мало місце не подача вантажу, але не менше гривневого еквіваленту 100 євро за офіційним курсом НБУ на день підписання даного договору.

Згідно п. 11 Договору - Заявки у випадку не відповідності фактичного місця розвантаження з місцем розвантаження вказаного в вантажосупровідних документах (СМR) відповідальність несе "Замовник". У випадку зміни місця завантаження/замитнення - розвантаження/розмитнення чи місця перетину кордону "Замовник" зобов`язується зразу повідомити "Експедитора" письмово.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у тому випадку, якщо це є наслідком дії обставин непереборної сили (пожежі, стихійне лихо, збройних конфліктів, масових громадських заворушень) рішень органів влади та інших незалежних від сторін, обставин. Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджує відповідний документ, виданий уповноваженим органом відповідної країни (п.12 Договору - Заявки).

На виконання умов Договору - Заявки № 319-003551 від 19 липня 2019 року позивач виконав своєчасно свої зобов`язання щодо організації перевезень вантажу автомобільним транспортом відповідачу.

Факт надання послуг підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною за номером CMR А № 014354 від 29.07.2019 року, а також актом надання послуг № 319-003551 від 01.08.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив обумовлені перевезення вчасно та без зауважень.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані транспорно-експедиційні послуги згідно Договору- Заявки № 319-003551 від 19 липня 2019 року не виконав.

У зв`язку з відсутністю оплати боргу з боку Відповідача Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу - 18 980,00 гривень.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 007,76 грн пені та 2 134,08 грн відсотків за користування коштами.

За п. 9 Договору - Заявки за несвоєчасну оплату наданих послуг "Замовник" сплачує "Експедитору" пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла, за період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. "Замовник" за користування грошовими коштами "Експедитора" додатково сплачує 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані перевезення вантажу у міжнародному сполученні, а також із відповідальністю за неналежне виконання зобов`язань із оплати наданих послуг, регулювання яких здійснюється Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Законом України Про автомобільний транспорт , ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону є міжнародні перевезення вантажів.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956 року.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі - Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, яка набрала чинності для України 17.05.2007 року.

У ст. 4 Конвенції встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника (ч. 1 ст. 5 Конвенції). Вимоги до вантажної накладної встановлені у ст. 6 Конвенції.

У силу вимог ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 ст. 307 ГК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов`язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 2 Договору-Заявки № 319-003551 від 19 липня 2019 р. оплата по даній заявці здійснюється протягом 3 банківських днів після розвантаження. Документи, які "Експедитор" надсилає на адресу "Замовника" після закінчення перевезення: ТТН (СМR) з відміткою вантажоодержувача, два примірники акту виконаних робіт, розрахунок.

Оскільки акт надання послуг № 319-003551 підписаний 01.08.2019 року, то 3-денний строк оплати, погоджений сторонами в заявці на перевезення вантажу № 319-003551 від 19.07.2019 р, закінчився 05.08.2019р. Тому, право на нарахування штрафних санкцій за нездійснену оплату щодо перевезення вантажу виникло у Позивача з 06.08.2019 р.

Разом з тим, позивачем визначено період нарахування пені з 07.08.2019р. по 02.10.2019р.

Перевіривши подані розрахунки та період нарахування пені, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено Позивачем з порушенням порядку нарахування. Так зокрема, Позивачем не враховано ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" якою встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак, враховуючи, що Відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, пеня за період з 07.08.2019 року по 02.10.2019 року складає 993,72 грн (при заявленому - 1 007,76 грн), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Також, ще однією позовною вимогою Позивач зазначає стягнення з Відповідача 2 134,08 грн відсотків за користування коштами.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 9 Договору-заявки, сторони обумовили, що "Замовник" за користування грошовими коштами "Експедитора" додатково сплачує 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відтак, враховуючи, що сторони в договорі передбачили можливість нарахування процентів за користування грошовими коштами та обумовили їх розмір, за період з 07.08.2019 року по 02.10.2019 року відповідачу нараховано 2 134 грн 08 коп. процентів.

Перевіривши розрахунок поданий позивачем, суд констатує, що у визначеному періоді 0,2 % за користування грошовими коштами складають 2 163 грн. 72 коп., однак позивачем заявлено до стягнення 2 134 грн 08 коп, а відтак до задоволення підлягає саме ця сума.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 18 980,00 грн основного боргу, 993,72 грн пені та 2 134, 08 грн процентів за користуваня грошовими коштами.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (п. 9 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн покладаються судом на Відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвіздівський гранітний кар`єр"(34709, Рівненська обл., Корецький р-н., с. Морозівка, вул. Хутірська, буд.7, код ЄДРПОУ 34404225) на користь Фізичної особи - підприємця Онущак Алли Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код за ДРФО НОМЕР_1 ) 18 980,00 грн боргу, 993,72 грн пені, 2 134, 08 грн процентів за користування грошовими коштами та 1921,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 14,04 грн пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Фізична особа - підприємець Онущак Алла Володимирівна ( АДРЕСА_1 , код за ДРФО НОМЕР_1 )

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвіздівський гранітний кар`єр" (34709, Рівненська обл., Корецький р-н., с. Морозівка, вул. Хутірська, буд.7, код ЄДРПОУ 34404225)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.11.2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua

Суддя Романюк Р.В.