Ухвала

від 05.11.2019 по справі 922/1533/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"05" листопада 2019 р. Справа № 922/1533/19

вх. № 25452

Суддя господарського суду: Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання: Руденко О.О.

розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з комплексного обслуговування об`єктів нерухомості "Будсервіс" (вх.№ 25452 від 23.10.2019) на дії державного виконавця по справі за позовом

1) Приватного акціонерного товариства "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування", м. Харків,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з комплексного обслуговування об`єктів нерухомості "Будсервіс", м. Харків,

до Фізичної особи - підприємця П`ятибратова Антона Андрійовича, м. Харків,

про стягнення 42951,84 грн,

за участю представників:

стягувача (заявника) - не з`явився;

боржника - не з`явився;

відділу державної виконавчої служби - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

23.10.2019 до канцелярії господарського суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з комплексного обслуговування об`єктів нерухомості "Будсервіс" (вх. № 25452), в якій заявник просить визнати дії старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Машкіної Ірини Олегівни щодо повернення виконавчого документу (наказ Господарського суду Харківської області від 30.08.2019 № 922/1533/19) стягувачу без прийняття до виконання неправомірними; зобов`язати вищевказаного старшого державного виконавця чи іншу особу, яка буде виконувати обов`язки державного виконавця, прийняти до виконання наказ господарського суду на примусове виконання рішення у справі № 922/1533/19 та винести постанову про відкриття виконавчого провадження. В обґрунтування поданої скарги стягувач посилається на неправомірність дій з боку державного виконавця щодо неприйняття виконавчого документа до виконання та його повернення стягувачу з підстав відсутності у виконавчому документі дати народження боржника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2019 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з комплексного обслуговування об`єктів нерухомості "Будсервіс" (вх. № 25452 від 23.10.2019) було прийнято до розгляду; розгляд скарги призначено на 05.11.2019 об 11:45.

У судове засідання, яке відбулося 05.11.2019, представники стягувача (заявника) та боржника не з`явились; про причину неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому законом порядку, проте доказів отримання учасниками справи копій ухвали від 25.10.2019 на час даного судового засідання до суду не надійшло.

Старший державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Машкіна І.О. в судове засідання не з`явилась, але 04.11.2019 направила на електронну адресу суду клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні представника відділу та за для підготовки необхідної інформації для належного складання відзиву на скаргу.

Враховуючи закінчення встановленого статтею 342 ГПК України пресічного десятиденного строку для розгляду скарги, а також приймаючи до уваги, що клопотання державного виконавця не мотивовано наявністю будь-яких поважних причин, які не дали змоги представнику відділу державної виконавчої служби бути присутнім у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду скарги за межі встановленого законом строку, у зв`язку з чим визнав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання державного виконавця.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця не є перешкодою для розгляду скарги по суті, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності останніх за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, скаргу та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з комплексного обслуговування об`єктів нерухомості "Будсервіс" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 по справі № 922/1533/19 були повністю задоволені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування", м.Харків, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з комплексного обслуговування об`єктів нерухомості "Будсервіс", м.Харків, та з відповідача присуджено до стягнення на користь першого позивача - за Договором № 727/18 від 13.07.2018 основний борг у розмірі 7766,71 грн; пеню в розмірі 2106,72 грн; 3% річних у розмірі 126,00 грн; інфляційні втрати в розмірі 401,67 грн; за Договором № 712/19 від 28.12.2018 - основний борг у розмірі 3678,97 грн; пеню у розмірі 3025,95 грн; 3% річних у розмірі 24,00 грн; інфляційні втрати в розмірі 49,10 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,33 грн; на користь другого позивача - за Договором № 727/18 від 13.07.2018 - основний борг у розмірі 11650,07 грн; пеню в розмірі 3160,08 грн; 3% річних у розмірі 191,00 грн; інфляційні втрати в розмірі 602,55 грн; за Договором № 712/19 від 28.12.2018 - основний борг у розмірі 5518,45 грн; пеню в розмірі 4538,93 грн; 3% річних у розмірі 38,00 грн; інфляційні втрати в розмірі 73,64 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 1152,67 грн.

30.08.2019 на виконання вищевказаного рішення були видані відповідні накази.

Після пред`явлення стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з комплексного обслуговування об`єктів нерухомості "Будсервіс" наказу про стягнення заборгованості на його користь для виконання до Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління у Харківській області, 21.10.2019 стягувач отримав повідомлення старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління у Харківській області Машкіної І.О. від 17.10.2019 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Відмову у відкритті виконавчого провадження мотивовано тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження» , а саме - у виконавчому документі відсутня дата народження боржника.

Не погоджуючись з вищевикладеним, стягувач звернувся до суду з відповідною скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування поданої скарги стягувач посилається на неправомірність дій державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що полягають в поверненні наказу суду стягувачу без прийняття його до виконання з підстав не зазначення в наказі дати народження боржника.

Суд погоджується з позицією стягувача та вважає неправомірними висновки державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо невідповідності наказу Господарського суду Харківської області через відсутність в ньому інформації про дату народження боржника, керуючись наступним.

За приписами ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1 та 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Так, положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених вище норм, суд вважає за необхідне зазначити, що, враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", резолютивна частина наказу (виконавчого документу) має відтворювати резолютивну частину рішення, на виконання якого цей наказ було видано та містити ідентифікуючі дані учасників процесу, що сприяє швидкому та безпосередньому виконанню наказу саме по відношенню до боржника та стягувача.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 24 Цивільного кодексу України передбачено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.ст. 50, 51 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання, зокрема є: громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом (ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що державна реєстрація фізичних осіб-підприємців це, зокрема, офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця П`ятибратова Антона Андрійовича (боржника) проведено 31.10.2016, а тому саме з цього моменту ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта господарювання.

Суд зазначає, що статус фізичної особи - підприємця це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) за умови їх державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець враховує, зокрема:

- повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства;

- ім`я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", зазначення дати народження стосується виключно боржника - фізичної особи.

Боржником за наказом Господарського суду Харківської області від 30.08.2019 є суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 Антон Андрійович, ідентифікуючою ознакою якого є індивідуальний податковий номер (у даному випадку ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який і було зазначено у судовому в наказі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушень ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" через те, що в наказі господарського суду не зазначено дати народження боржника, оскільки в даному випадку судовий наказ видано щодо суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, ідентифікуючою ознакою якого є індивідуальний податковий номер, а не відносно фізичної особи, тому в даному випадку обов`язковим реквізитом за приписами п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" є ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника.

Крім того, відповідно до ч. 1, 6 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження", єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:

прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи.

Таким чином, Закон розділяє поняття "фізичної особи" та "особи, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". До останніх осіб відносяться і фізичні особи - підприємці, а тому вимога щодо зазначення дати народження фізичної особи - підприємця застосовуватись не повинна.

Отже, враховуючи те, що станом на день пред`явлення стягувачем наказу Господарського суду Харківської області від 30.08.2019 у справі № 922/1533/19 до виконання, наказ містив усі необхідні реквізити, передбачені ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку, що дії старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Машкіної Ірини Олегівни щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 17.10.2019 з підстави відсутності дати народження фізичної особи - підприємця є неправомірними. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-ц та від 27.12.2018 у справі № 469/1357/16-ц.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі № 922/1533/19, що набрало законної сили є обов`язковим до виконання та з урахуванням наведених вище приписів не може залишатися невиконаним.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"). Велика Палата Верховного Суду також наголошує, що відповідно до частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, вимога скарги про зобов`язання державного виконавця прийняти до виконання наказ господарського суду та винести постанову про відкриття виконавчого провадження є правомірною і підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з комплексного обслуговування об`єктів нерухомості "Будсервіс" на дії старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Машкіної Ірини Олегівни підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 232-234, 235, 339, 340, 342, 343 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з комплексного обслуговування об`єктів нерухомості "Будсервіс" (вх. № 25452 від 23.10.2019) на дії старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Машкіної Ірини Олегівни задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Машкіної Ірини Олегівни щодо неприйняття до виконання наказу Господарського суду Харківської області від 30.08.2019 № 922/1533/19 неправомірними.

Зобов`язати старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Машкіну Ірину Олегівну чи іншу особу, яка буде виконувати обов`язки державного виконавця, прийняти до виконання наказ Господарського суду Харківської області від 30.08.2019 № 922/1533/19 на примусове виконання рішення у справі № 922/1533/19 та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 345 ГПК України, Московському відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області повідомити суд і скаржника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 07.11.2019.

Суддя Кухар Н.М.