Постанова

від 06.11.2019 по справі 917/1638/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 917/1638/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 липня 2019 року (головуючий - Гетьман Р. А., судді - Сіверін В. І., Хачатрян В. С.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 04 квітня 2019 року (суддя Семчук О.С.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплоенерго"

про стягнення 5 081 502,51 грн,

(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Верхацький І.В.)

Історія справи

1 . 27 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" (далі - КП "Теплоенерго", Відповідач) укладено договір №3769/1617-БО-24 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до кого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а останній зобов`язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

1.1 . Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

2. На виконання умов договору Позивач у період з жовтня 2016 року по травень 2017 року передав Відповідачу природний газ на загальну суму 10 251 299,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який у порушення умов договору оплачувався відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі.

3. Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Короткий зміст позовних вимог

4. У грудні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до КП "Теплоенерго" про стягнення боргу за Договором у загальній сумі 5 081 502,51 грн, у тому числі: 566 161,62 грн. пені, 179 309,97 грн. три проценти річних, 649 484,77 грн. інфляційних втрат.

5. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором у частині своєчасної оплати за переданий у спірний період природний газ.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15 липня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 500 049,15 грн. основного боргу, 283 080,81 грн. пені, 179 309,97 грн. три проценти річних, 649 484,77 грн. інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

7. Судами встановлено факт неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ, обставини часткової оплати останнім заборгованості та правильність здійснених Позивачем нарахувань пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

8. Одночасно, враховуючи відповідне клопотання відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 %. Так, суди врахували скрутний майновий стан відповідача, залежність останнього від стану розрахунків за отримані послуги теплопостачання з боку кінцевих споживачів, зокрема населення та бюджетних організацій та несвоєчасне отримання компенсації від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю. Крім цього, втрати Позивача від знецінення сум основного боргу компенсуються за рахунок присуджених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а обставин понесення останнім збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, судами не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9 . Частково не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10 . Усупереч вимог статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суди не встановили наявності саме виняткових обставин, які відповідно до зазначених норм повинні враховуватися при вирішенні судом питання про зменшення пені, зокрема, існування значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Судами акцентовано увагу на інтересах Відповідача, проте не враховано інтереси Позивача, не з`ясовано, чи були заподіяні Позивачу збитки внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов`язання, не оцінено розмір таких збитків та не враховано, що розмір штрафних санкцій не є надмірно великим в порівнянні з розміром невиконаного Відповідачем грошового зобов`язання. При цьому сам по собі важкий фінансовий стан Відповідача не є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

11. Судами обґрунтовано реалізовано передбачене законодавством право на зменшення розміру пені, а при використанні таких дискреційних повноважень у повній мірі враховано всі обов`язкові умови їх застосування, що передбачені не лише положеннями чинного законодавства, але й рішенням Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

12. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивачем є виключно питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов`язання за договором. Отже, оскільки судові рішення оскаржуються позивачем виключно в частині відмови в позові про стягнення пені, то відповідно до приписів частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вказані рішення переглядаються в касаційному порядку тільки в оскаржуваній частині.

13 . У вирішенні сформульованого спірного питання Суд звертається до усталеної правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

14 . Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

15 . Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України.

16 . Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

17. При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

17.1 . Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.

18. У даному конкретному випадку при вирішенні питання зменшення пені суди врахували: часткове погашення основного боргу; статус Відповідача, який є комунальним підприємством, створеним для задоволення потреб споживачів, який не уповноважений чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості; ту обставину, що прострочення оплати по договору спричинено у тому числі несвоєчасними розрахунками кінцевих споживачів - бюджетних організацій (установ) за вироблену Відповідачем теплову енергію. Також, судами попередніх інстанцій досліджено фінансові звіти Відповідача та встановлено наявність значних збитків в його господарській діяльності протягом 2016-2017 років.

19. З огляду на викладене Верховний Суд не приймає до уваги посилання Позивача в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, оскільки суди за наслідками оцінки за внутрішнім переконанням встановлених обставин справи в сукупності визначили, що даний випадок є винятковим для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.

20 . Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

21 . Судами не встановлено доказів, які підтверджують понесення Позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов`язань. Тому посилання Позивача в касаційній скарзі на не дослідження судами наявності збитків Позивача є недоречним, оскільки саме на останнього в силу принципу змагальності господарського судочинства покладено тягар доведення відповідних обставин.

22 . Доводи ж касаційної скарги про те, що фінансовий стан Відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки це не було єдиною підставою для зменшення розміру пені та оцінено судами в сукупності з іншими обставинами.

23 . Таким чином, суди попередніх інстанцій підставно скористались наданим статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру пені на 50 %, забезпечивши баланс інтересів сторін.

24. Верховний Суд також звертається до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

25. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

26. За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 липня 2019 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 04 квітня 2019 року у справі № 917/1638/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.