Рішення

від 07.11.2019 по справі 911/1748/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2019 Справа № 911/1748/19

м. Полтава

За позовною заявою Фермерського господарства "Анатолій Тесленко", вул. Торгівельна площа, 7, м. Кагарлик, Кагарлицький район, Київська область, 09201

до Приватного підприємства "ВО Машинобудівний завод", вул. Горького, 36, м. Кременчук, Полтавська область, 39617

про стягнення 33750,00 грн.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Анатолій Тесленко" (далі - позивач/ ФГ "Анатолій Тесленко") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Приватного підприємства "ВО Машинобудівний завод" (далі - відповідач/ ПП "ВО Машинобудівний завод") 33750,00 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем не поставлено оплачений позивачем товар, необхідність у товарі у позивача відпала, а отже відповідач повинен повернути майно позивача (сплачені ним кошти).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Копія ухвали суду від 09.09.2019, направлена відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, повернулася до суду неврученою з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню ПП "ВО Машинобудівний завод", відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв`язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві зазначає, що ФГ Анатолій Тесленко 02.05.2019 було замовлено у ПП ВО Машинобудівний завод запчастини, а саме:

- ланцюг ТСН-160 (100 м) голий цеп вартістю 16250 грн.;

- 2 пристрої поворотний ТСН-160 в зборі горизонт. тр-ра вартістю 3000 грн.;

- пристрій натяжний ТСН-160 в зборі похилого тр-ра вартістю 1900 грн.;

- зірочка ТСН-160 горизонтального редуктора вартістю 1200 грн.;

- зірочка ТСН-160 похилого редуктора вартістю 1050 грн.;

- пристрій поворотний ТСН-160 в зборі горизонт. тр-ра вартістю 1500 грн.;

- шестерня ТСН ел.двигуна 1,5 кВт Д-22мм вартістю 300 грн.;

- шків ТСН ел.двигуна 4,0 кВт Д-32мм вартістю 550 грн.;

- ланцюг ТСН-160 (14м) похилого тр-ра під ел.двигун 1,5 кВт вартістю 3600 грн.;

- редуктор ТСН похилого тр-ра під ел.двигун 1,5 кВт. вартістю 4200,00 грн.;

- болт натяжний з гайкою ТСН похилого транспортера вартістю 200,00 грн.

За твердженням позивача, загальна вартість замовлених запчастин становить 33750 грн.

У зв`язку із замовленням ФГ Анатолій Тесленко вищезазначених запчастин ПП ВО Машинобудівний завод було виставлено рахунок-фактуру № 19111/1 від 02.05.2019. Копія вказаного рахунку на суму 40500,00 грн. додана до позовної заяви.

Відповідно до платіжного доручення № 78 від 03.05.2019 ФГ Анатолій Тесленко було сплачено ПП ВО Машинобудівний завод вартість запчастин в сумі 33750 грн.

Згідно рахуноку-фактури № 19111/1 від 02.05.2019 відвантаження продукції ПП ВО Машинобудівний завод мало бути проведено на сьомий день після отримання грошових коштів на рахунок підприємства, тобто 10.05.2019.

Позивач стверджує, що згідно умов поставки товар мав бути постановлений за місцем знаходження позивача, тобто за адресою: АДРЕСА_1 Кагарлик, вул. Торгівельна площа, 7.

Однак, як зазначає позивач, у визначений строк ПП ВО Машинобудівний завод не було поставлено всі замовлені та оплачені ФГ Анатолій Тесленко запчастини.

На численні вимоги ФГ Анатолій Тесленко ПП ВО Машинобудівний завод відмовляється поставити замовлені запчастини або повернути кошти за непоставлений товар.

05.06.2019 позивачем було направлено відповідачу претензію на суму 33750 грн. (копії претензії та фіскального чеку ПАТ "Укрпошта" як доказу її направлення відповідачу - в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що на час подачі позову будь-якої відповіді від ПП ВО Машинобудівний завод не отримано, а кошти не повернуто.

Виходячи із положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що оскільки у ФГ Анатолій Тесленко відпали підстави та необхідність для придбання запчастин, а ПП ВО Машинобудівний завод не підписано договір та не здійснено поставку товару, кошти що були сплачені ФГ Анатолій Тесленко в сумі 33750 грн. підлягають поверненню.

Враховуючи викладене позивач просить суд стягнути з відповідача 33750 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою , передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося у не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 923/1233/15.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини поставки. Так, позивач у позовній заяві зазначає, що спірні грошові кошти були сплачені ним відповідачу як передоплата за товар, який відповідач мав поставити у строк, вказаний в рахунку на оплату.

Про наявність правовідносин між сторонами свідчить рахунок-фактура № 19111/1 від 02.05.2019, в якому вказано строк оплати (3 банківських дні з моменту отримання рахунку), строк відвантаження товару (на сьомий день після оплати). Крім цього, у вказаному рахунку вказано: "Оплата цього рахунку означає Вашу згоду з вимогами поставки товарів та послуг".

Згідно призначення платежу у платіжному дорученні № 78 від 03.05.2019, спірні грошові кошти були сплачені позивачем відповідачу за запчастини саме згідно рахунку № 19111/1 від 02.05.2019.

Таким чином, матеріали справи свідчать те, що між сторонами існували договірні відносини.

Згідно ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до рахунку-фактури № 19111/1 від 02.05.2019 позивач мав сплатити відповідачу 33750,00 грн. без ПДВ та 6750,00 грн. ПДВ, тобто всього 40500,00 грн.

Позивачем же платіжним дорученням № 78 від 03.05.2019 сплачено 33750,00 грн., в тому числі ПДВ 5625,00 грн.

Тобто, позивач частково сплатив рахунок відповідача. При цьому при перерахуванні коштів позивач розумів (усвідомлював) підстави такого перерахування, вказане перерахування не було здійснено ним помилково чи безпідставно.

У рахунку-фактурі № 19111/1 від 02.05.2019 міститься вказівка на те, що часткова оплата даного рахунка не дозволяється. Однак суд звертає увагу на те, що спірні кошти відповідачем прийнято та не повернуто позивачу, що свідчить про прийняття відповідачем до виконання замовлення позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що до позовної заяви додано роздруківки з електронної скриньки позивача, згідно яких від адресанта "Машзавод" надійшов лист від 4 червня із запевненнями, що протягом трьох днів грошові кошти будуть повернуті.

Суд критично ставиться до вказаного доказу, адже з нього не видно, про які саме гроші йде мова, до того ж неможливо встановити повну дату листа (не вказано рік у даті листа). В зв`язку з цим, даний доказ судом до уваги не береться.

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач зазначає, що оскільки у ФГ Анатолій Тесленко відпали підстави та необхідність для придбання запчастин, ПП ВО Машинобудівний завод повинен повернути йому грошові кошти в сумі 33750 грн.

Суд вважає вказане твердження позивача хибним. Оскільки, як зазначено вище, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Позивачем не надано доказів того, що договір поставки, який укладено між сторонами у спрощеній формі, розірвано, змінено, чи визнано недійсним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 33750,00 грн. відповідно до ст. 1212 ЦК України є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, вказаною нормою чітко передбачено спосіб захисту порушеного права покупця, який здійснивши передоплату не отримав від продавця товару.

Отже, законом визначений ефективний спосіб захисту порушеного права, позивач яким не скористався.

У зв`язку з тим, що позивачем заявлено вимоги щодо стягнення грошових коштів саме відповідно до ст. 1212, суд не може з власної ініціативи розглянути спір з інших правових підстав. Це суперечило б нормам ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2019 по справі № 922/536/18.

Враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук