Рішення

від 31.10.2019 по справі 922/1764/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1764/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал", м. Первомайський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса (перший відповідач) , Приватного виробничого підприємства "Квадро", м. Первомайський (другий відповідач) про стягнення 17053815,85 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", перший відповідач та Приватного виробничого підприємства "Квадро", другий відповідач, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.08.2019, яка прийнята судом до розгляду, просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Коровай" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал" заборгованість за неналежне виконання договору поставки всього у сумі 16464285,30 грн., з яких: 11789611,00 грн. сума основного боргу, 900678,80 грн. - три проценти річних, 3772995,50 грн. - інфляційні втрати;

- стягнути з Приватного виробничого підприємства "Квадро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал" понесені збитки у розмірі 589530,55 грн.

Судові витрати у вигляді судового збору за подання цієї заяви, позивач просить суд покласти на першого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський Коровай".

Ухвалою суду від 11.07.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судове засідання 31.10.2019 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Перший відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання".

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Представник другого відповідача у судове засідання 31.10.2019 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки сторони своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направили, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин відповідачі не надали, заяв та клопотань від них не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

24.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Первомайський харчовий комбінат «Ідеал» , як постачальником (надалі за текстом - позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» , як покупцем (надалі за текстом - перший відповідач), був укладений договір поставки №24/05-2016/2 (надалі за текстом - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку, українського походження, згідно ДСТУ 4492:2005 (надалі іменується - «товар» ), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2 договору поставки, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, загальна ціна товару, інші умови поставки товару узгоджується сторонами та визначаються в специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до приписів п. 2.4 договору поставки, датою поставки товару (партії товару) є дата підписання сторонами видаткової накладної (партії товару). З моменту підписання видаткової накладної до покупця переходить право власності на товар.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки, постачальник поставляє товар покупцю за цінами що визначені в специфікації. Ціна договору визначається, як сума вартості товару, поставленого відповідно до специфікацій, що підписані уповноваженими представниками сторін, та яка зазначена у видаткових накладних.

Пунктом п. 4.3 договору поставки передбачено, що строки та порядок розрахунку за кожну за кожну партію товару визначаються в специфікації.

Відповідно до п. 5.2.2 договору поставки, покупець зобов`язаний оплатити вартість (ціну) товару у строки (терміни), визначені цим договором.

У п. 9.1 договору поставки сторони погодили, що договір поставки набуває чинності (є укладеним) з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 включно, але в будь-якому разі до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було складено та підписано специфікації на виконання договору поставки:

- специфікація № 1 від 24.05.2016 до договору поставки щодо поставки соняшникової олії нерафінованої першого ґатунку;

- специфікація № 2 від 01.06.2016 до договору поставки щодо поставки соняшникової олії нерафінованої першого ґатунку.

Так, згідно з п.1 специфікації №1 від 24.05.2016 та специфікації №2 від 01.06.2016 до договору поставки, продавець зобов`язаний передати, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити наступний товар: олія соняшникова нерафінована 1-го ґатунку.

Відповідно до п. 2 специфікації №1 від 24.05.2016 до договору поставки, кількість товару (партії товару): 500,00 т. +-10%.

Пунктом 2 специфікації №2 від 01.06.2016 до договору поставки визначено, що кількість товару (партії товару): 200,00 т. +-10%.

Відповідно до п. 6 специфікації №1 від 24.05.2016 та специфікації №2 від 01.06.2016 до договору поставки, продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти вказаний товар не пізніше 30 червня 2016 року, на умовах СРТ Україна, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Візірка тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Згідно з п. 9 специфікації №1 від 24.05.2016 та специфікації №2 від 01.06.2016 до договору поставки, оплата партії товару в розмірі 10% в строк до 10.07.2016, остаточна вартість товару за даними специфікаціями здійснюється у строк до 30.09.2016.

Таким чином, сторони дійшли згоди щодо кількості та якості товару, строків розрахунку за товар.

На виконання вищенаведених умов договору поставки позивач передав, а ТОВ «Одеський коровай» прийняв по кількості та якості без будь-яких зауважень та заперечень товар на загальну суму 15760698,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи (а.с. 61, 111-136).

Проте, в порушення умов договору перший відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару у розмірі 3970087,00 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 11790611,00 грн.

02.06.2016 між Приватним виробничим підприємством "Квадро" (поручитель, другий відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал" (кредитор, позивач) був укладений договір поруки (надалі по тексту - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ "Одеський коровай" зобов`язань що виникли за договором поставки №24/05-2016/2 від 24.05.2016 (надалі за текстом - основний договір), який було укладено між кредитором та боржником. Поручителю відомі всі істотні умови вищезазначеного основного договору, в тому числі, але не виключно: предмет основного договору, термін та порядок оплати (п. 1.2 договору поруки).

У п. 2.1 договору поруки сторони обумовили, що поручитель несе відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов`язання, що випливає з передбачених чинним законодавством обов`язків покупця, зокрема, але не обмежуючись, обов`язками: прийняття товару належної якості, кількості, асортименту, оплати товару відповідно до основного договору та специфікацій до нього, окремо відшкодування збитків, сплати штрафних санкцій, процентів річних відповідно до основного договору та законодавства України.

Поручитель відповідає перед кредитором за неналежне і несвоєчасне виконання боржником зобов`язань за основним договором на суму, що дорівнює 5% від розміру основної суми боргу (п. 2.2 договору поруки).

Відповідно до п. 3.1 договору поруки, в разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов`язань по основному договору, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання обов`язків, визначених п. 2 даного договору, або відразу звернутись з такою вимогою до суду.

У п. 5.1 договору поруки, сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту належного виконання боржником та кредитором зобов`язань за основним договором, передбачених п. 2 даного договору.

Викладені вище обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, перший відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 11789611,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 900678,80 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3772995,50 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з другого відповідача 589530,55 грн. збитків суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище по тексту рішення, у п. 2.2 договору поруки, сторони обумовили, що поручитель відповідає перед кредитором за неналежне і несвоєчасне виконання боржником зобов`язань за основним договором на суму, що дорівнює 5% від розміру основної суми боргу. Відповідно до п. 3.1 договору поруки, в разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов`язань по основному договору, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання обов`язків, визначених п. 2 даного договору, або відразу звернутись з такою вимогою до суду.

З огляду на вимоги ГПК України, господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Проаналізувавши п. 2.2 договору поруки, суд зазначає, що спірна сума, яку позивач просить стягнути з другого відповідача як збитки, за своєю правовою природою є штрафом за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, враховуючи те, що перший відповідач визнаний судом таким, що порушив виконання свого зобов`язання за договором поставки (основного договору), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з другого відповідача, як поручителя, 589530,55 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачами та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на першого відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, код ЄДРПОУ 39300003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал" (64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Залізнична, 76, код ЄДРПОУ 32643182) - заборгованість за неналежне виконання договору поставки у сумі 16464285,30 грн., з яких: 11789611,00 грн. - основний борг, 900678,80 грн. - 3% річних, 3772995,50 грн. - інфляційні втрати та 255807,25 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного виробничого підприємства "Квадро" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/,2 будинок 11, кв. 21, код ЄДРПОУ 24126303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал" (64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Залізнична, 76, код ЄДРПОУ 32643182) - 589530,55 грн. штрафу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал" (64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Залізнична, 76, код ЄДРПОУ 32643182).

Перший відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, код ЄДРПОУ 39300003).

Другий відповідач - Приватне виробниче підприємство "Квадро" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/,2 будинок 11, кв. 21, код ЄДРПОУ 24126303).

Повне рішення підписане 07 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова