Рішення

від 05.11.2019 по справі 925/1203/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м. Черкаси справа № 925/1203/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача - Фетісов Д.В. - адвокат,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Шуліка Олексія Васильовича, с. Вергуни, Черкаський район, Черкаська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Аль Хамуд , м. Черкаси, Черкаська область

про стягнення 38334 грн 35 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Шуліка Олексій Васильович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Аль Хамуд (вул. Сумгаїтська, 15/1, м. Черкаси, Черкаська область, ідентифікаційний код 41554781) заборгованості за договором поставки від 15.11.2017 № 44, у тому числі: 27940 грн 79 коп. основного боргу, 4913 грн 36 коп. штрафних санкцій, 1580 грн 20 коп. три проценти річних та 3900 грн 00 коп. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання в частині здійснення оплати за поставлений йому товар. На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 1580 грн 20 коп. три проценти річних, 3900 грн 00 коп. інфляційних нарахувань та на підставі частини 6 статті 231 Господарського кодексу України 4913 грн 36 коп. штрафних санкцій.

Ухвалою від 08.10.2019 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 05.11.2019.

Частиною першою статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Сторони були повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, у судове зсідання представника не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвала суду від 08.10.2019 була отримана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, яке наявне у матеріалах справи (а.с. 29).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відмови позивачем від позову не подано, клопотання про відкладення розгляду справи від сторін суд не отримав, докази врегулювання спору відсутні, а тому суд вважає, що розгляд справи слід провести за відсутності представника відповідача за наявними документами у справі.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позові; заявив клопотання про розподіл судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, та повідомив, що відповідне клопотання подасть пізніше, згідно з вимогами ГПК України.

У судовому засіданні 05.11.2019 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду в порядку ст. 240 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд установив таке.

15 листопада 2017 року між Фізичною особою-підприємець Шуліком Олексієм Васильовичем (Продавець за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Аль Хамуд (покупець за договором, Відповідач по справі) було укладено договір поставки № 44 (далі - Договір).

Вказаний Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їх печатками. Копія Договору знаходиться в матеріалах справи (а.с. 8-9).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з Замовленням Покупця поставити Товар, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами зазначеними в накладній. Предмет поставки за даним договором становить товар (п. 1.1. - 1.2.Договору).

Загальна сума договору визначається найменуванням та кількістю товару, зазначені в накладних, та є невід`ємною частиною цього договору, відповідно до яких передається товар (п. 2.1 Договору).

У розділі 3 Договору сторони погодили порядок розрахунків.

Згідно з п. 3.1. оплата здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу 7 (сім) календарних днів з дня поставки.

Сторони несуть одна перед іншою відповідальність у встановленому законом порядку (п. 4.1. Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.1. Договору).

На виконання умов Договору Позивач в період з 15.11.2017 по 26.06.2018 поставив Відповідачу Товар (олія соняшникова, жир та маргарин) на загальну суму 107140 гривень 79 копійок, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 10-23).

На момент звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за Договором Товар становить 27940,79 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.

За приписом статті 86 цього кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами Договір, укладений сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (також по тексту - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (також по тексту - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 199 ГК України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що позивач поставив відповідачу відповідно до умов Договору Товар на суму 107140,79 грн, а останній отримав його, що підтверджується видатковими накладними.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений Товар повністю у встановлені строки, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення 27940 грн 79 коп. основного боргу підлягає до задоволення.

Вимоги позивача про стягнення 4913 грн 36 коп. штрафних санкцій, 1580 грн 20 коп. три проценти річних та 3900 грн 00 коп. інфляційних нарахувань суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачена позивачем за подання позову сума судового збору підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Аль Хамуд (вул. Сумгаїтська, 15/1, м. Черкаси, Черкаська область, ідентифікаційний код 41554781) на користь Фізичної особи-підприємця Шуліка Олексія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 27940 грн 79 коп. основного боргу, 4913 грн 36 коп. штрафних санкцій, 1580 грн 20 коп. трьох процентів річних, 3900 грн 00 коп. інфляційних нарахувань та 1921 грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 07.11.2019.

Суддя О.В. Чевгуз