Рішення

від 18.10.2019 по справі 160/6937/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року Справа № 160/6937/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

У липні 2019 року позивач звернулася до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просила: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 13 листопада 2018 року №Ф-8085-53/12 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; та зобов`язати відповідача провести коригування даних в інформаційній системі органів ДФС, виключити її з даних інформаційної системи органу доходів і зборів з 07.07.2004 року (дата зняття з податкового обліку) та згідно з п.5 Порядку притягнути до відповідальності за викривлення показників працівників органів ДФС у встановленому законом порядку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона з 2004 року фактично припинила реєстрацію як фізична особа-підприємець та була знята з обліку платника податків у Синельниківській ОДПІ. З 2004 року позивач не проживала на території України та не отримувала ніяких доходів на її території. Проте з невідомих підстав відповідачем винесено спірну податкову вимогу від 13.11.2018 року №Ф-8085-53/12, якою нараховано податковий борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15 819,54 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ч.3 ст.161 КАС України.

На виконання ухвали суду - 19.08.2019 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме до суду надано документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 768,40 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 09.09.2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року №Ф-8085-53/12 є цілком законна та вірна. ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. На дату формування спірної вимоги позивач не перебувала в стані припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність позивачем не подавалась, як наслідок, вона повинна була сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Із врахуванням зазначеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році становить 704 грн. на місяць (3200 грн. х 22%, де 3 200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 р.). За 2017 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 8 448 грн. У 2018 році мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць ( 3723 грн. х 22%, де 3 723 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 р.). У 2019 році мінімальний страховий внесок становив 918,06 грн. на місяць (4 173 грн. х 22%, де 4 173 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 р.). Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

До суду 12.09.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що з 09.09.2004 року по 29.03.2019 року ОСОБА_1 не перебувала на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа. Позивач провела реєстрацію припинення підприємницької діяльності та була знята з обліку в Синельниківській ОДПІ, в органах пенсійного фонду та виконавчої влади. Доходів в Україні з 07.07.2004 року по теперішній час вона не отримувала. Податкова звітність позивачем не подавалась, на підставі вищезазначеного вважає, що вимога № Ф-180085-53/12 від 13.11.2018 року є протиправна та цілком безпідставна. За таких обставин, представник позивача просила позов задовольнити в повному обсязі.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець платник єдиного податку з 12.02.2004 року по 07.07.2004 року.

Так, у 2004 році ОСОБА_1 припинила реєстрацію як фізична особа-підприємець та була знята з обліку платника податків у Синельниківській ОДПІ 07.07.2004 року. Також була знята з обліку в органах пенсійного фонду та виконавчої влади про що свідчать:

- довідка про зняття з обліку платників податків та відсутність заборгованості. Дата зняття з обліку податків зареєстрована в інформаційній системі органів ДФС 09.09.2004 р.;

- витяг з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань на запит представника позивача Мітіної Н. В. від 06.09.2019 р. за № 24760322 про що станом на 26.02.2019 р. у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців за реєстраційним номером облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 записів не знайдено;

- витяг з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань на запит представника позивача Мітіної Н. В . від 06.09.2019 р. за № 24760297 станом на 06.09.2019 р., що у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців за реєстраційним номером облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 є запис про державну реєстрацію з 29.03.2019 р. та одночасне припинення підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі з 29.03.2019 р.

- довідка про відсутність у ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця станом на 07.04.2004 року заборгованості перед Пенсійним фондом України.

Судом також встановлено, що 13.11.2018 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8085-53/12, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15 819,54 грн.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі відносно неї спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8085-53/12 від 13.11.2018 року.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до ч.1 ст.2 цього Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464).

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Стаття 4 Закону №2464 визначає перелік суб`єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Так, платниками єдиного внеску, відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 5 статті 4 Закону №2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини 5 статті 8 Закону № 2464, єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.4 і 5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Разом з цим, з матеріалів справи видно, що з 12.02.2004 року по 07.07.2004 року позивач дійсно займалася підприємницькою діяльністю та була зареєстрований як фізична особа-підприємець. 07.07.2004 року вона припинила свою підприємницьку діяльність, у зв`язку із чим була знята з відповідного обліку, що підтверджується довідкою ДПІ № 84 від 07.07.2004 р. про зняття з обліку платника податків.

Докази того, що позивач не припинила свою підприємницьку діяльність в 2004 році, матеріали справи не містять. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про те, що на дату формування спірної вимоги позивач не перебувала в стані припинення підприємницької діяльності, оскільки зняття з обліку платників єдиного внеску здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки суду не надано доказів перебування позивача в статусі фізичної особи-підприємця.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку що у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 ЄСВ та відповідно й складення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року № Ф-8085-53/12.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права щодо зобов`язання відповідача провести коригування даних в інформаційній системі органів ДФС, виключити її з даних інформаційної системи органу доходів і зборів з 07.07.2004 року.

Суд зазначає що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому суд визнає протиправною та скасовує вимогу відповідача від 13 листопада 2018 року № Ф-8085-53/12, як найбільш ефективний спосіб захисту, що повинен забезпечити поновлення порушеного права позивача, цей спосіб є адекватним наявним обставинам, а тому суд відмовляє в задоволенні решти зазначених вище позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії.

Що стосується позовних вимог про те, що згідно з п.5 Порядку притягнути до відповідальності за викривлення показників працівників органів ДФС у встановленому законом порядку, то взагалі такими повноваженнями не наділений адміністративний суд відповідно до ст.245 КАС України. Тому в цій частині позовні вимоги є також необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 384,20 грн. (768,40 грн. : 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 13.11.2018 року №Ф-8085-53/12 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма