Рішення

від 30.09.2019 по справі 280/990/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2019 року Справа № 280/990/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника відповідача: Юрчак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства Шаповал

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Шаповал" (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.12.2018 №0034781306, №0034791306; податкової вимоги про сплату боргу від 22.12.2018 №Ю-0034811306; рішення від 22.12.2018 №0034801306.

Ухвалою суду від 01.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 26.04.2019 без виклику сторін.

30.05.2019 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2019.

01.07.2019 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 01.07.2019 по 14.07.2019 та було перенесено на 19.08.2019.

19.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.08.2019.

29.08.2019 відкладено судове засідання на 30.09.2019.

У судовому засіданні 30.09.2019, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Позивачем подано заяву (вх. №26031 від 25.06.2019), якою просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В обгрунтування позову зазначено, що не погоджується із висновками контролюючого органу, зробленими за результатом проведеної позапланової виїзної перевірки щодо використання позивачем праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та ненарахування заробітної плати працівникам за виконану роботу, які працювали згідно договору аутстаффінгу. Вказує, що на підставі договору аутстаффінгу укладеного між ПП Шаповал , як клієнтом та ТОВ АУТСТАФФЕР , як виконавцем, позивач використовував працю наданих йому контрагентом працівників, однак не виступав роботодавцем наданих робітників, не мав з ними трудових відносин, на нараховував та не виплачував їм заробітної плати, та у зв`язку з цим не мав обов`язку щодо сплати податків та інших обов`язкових платежів до бюджету. При цьому ТОВ АУТСТАФФЕР виступало посередником з надання робітників на умовах договору, фактичним роботодавцем працівників є фірма-нерезидент ТОВ МАРИНЕКС ЛТД . ПП Шаповал проводив лише оплату наданих йому послуг. За таких обставин вважає, що відповідачем безпідставно нараховано позивачу до сплати податок на доходи фізичних осіб, війський збір та єдиний соціальний внесок. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнає з підстав, викладених у відзиві (вх. №16529 від 23.04.2019) в обґрунтування заперечень посилався на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що ПП Шаповал сплачено кошти за договором аутстаффінгу від 16.03.2016 б/н у сумі 319522,01 грн. ТОВ Аутстаффер , який не має працівників, які можуть передаватися іншим суб`єктам господарювання для участі у виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання зазначених робіт. При цьому договір укладено на надання персоналу, а в актах виконаних робіт не надано перелік наданих працівників, а зазначена вартість виконаних робіт, тобто здійснено фінансову операцію за правочином, форма розрахунків за яким не визначена. Тобто, ТОВ Аутстаффер не мав можливості виконати умови договору аутстаффінга, укладених з ПП Шаповал , тому послуги ТОВ Аутстаффер з надання ПП Шаповал персоналу не мають реального характеру, тобто не свідчать про реальність їх здійснення. Зазначає, що позивачем не обґрунтовано чому саме обрано таку схема оформлення працівників і яким чином вона пов`язана з господарською діяльності позивача. Отже, ПП Шаповал не нараховувало заробітну плату працівникам за виконану роботу, які працювали згідно договору аутстаффінгу у результаті чого не нараховано суму єдиного внеску. За таких обставин, вважає висновки викладені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а спірні рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 01.01.2017 по 30.06.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ШАПОВАЛ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи з фізичних осіб при виплаті заробітної плати, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 за результатами якої складено акт №106/08-01-13-06/32064903 від 05.06.2018, висновками якого встановлено порушення позивачем:

- підпункту 163.1.1, п. 163.1 ст. 163, пп.164.2.1 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України ПП Шаповал не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб з заробітної плати (оплата за послуги аутстаффінгу) всього у сумі 57513,99 грн.;

- підпункту 163.1.1, п. 163.1 ст. 163, пп.164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 167.5.1 ст. 167, пп.1.2, пп. 1.4, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у результаті чого не визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період, що перевірявся всього у сумі 4792,85 грн.;

- ст.7, ст.8, ст.9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" , Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період що перевірявся, на суму 70294,84 грн.

-пп.1, пп. 4 ч. 2 ст.6, ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у результаті подання звітності з єдиного внеску з недостовірними відомостями за січень-червень 2017 року;

-пп. б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, в результаті чого не вірно відображено загальну суму нарахованого/виплаченого доходу за 1, 2 квартал 2017 року.

ГУ ДФС у Запорізькій області області на підставі акту перевірки винесено оскаржувані рішення:

- податкове повідомлення рішення №0034781306 від 22.12.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір - 7961,98 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 4792,85 грн. та 3169,13 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.13);

- податкове повідомлення рішення №0034791306 від 22.12.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 95543,14 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями -57513,99 грн. та 38039,15 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.15);

- рішення №0034801306 від 22.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 35147,45 грн. (а.с.18);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0034811306 від 22.12.2018 в сумі 70294,84 грн. (а.с.17).

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2016 між ПП ОСОБА_1 (Клієнт) та ТОВ Аутстаффер (Виконавець) укладено Договір аутстаффінгу, за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати за заявкою клієнта послуги з надання клієнтові працівників виконавця (далі по тексту договору - працівники) для участі в виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом та / або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах, визначених цим договором. Виконавець приймає на себе наступні зобов`язання: в рамках суми отриманої від Клієнта винагороди, Виконавець несе відповідальність за виплату наданим працівникам винагороди та інших виплат (пп. 2.1.3 п. 2.1 Договору); розрахунок, нарахування та сплату податків та інших обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв`язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює Виконавець. Виконавець є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб з виплат працівникам, що виплачуються безпосередньо Виконавцем (пп. 2.1.4 пункту 2.1. Договору). Виконавець зобов`язується належним чином вести кадровий облік по всім працівникам. Обов`язок з належного оформлення трудових чи інших договорів зі своїми працівниками повністю лежить на Виконавці (пп. 2.1.6 п. 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору Виконавець вправі: встановлювати працівникам винагороду і розмір інших виплат на свій розсуд з урахуванням рекомендацій Клієнта і вимог чинного законодавства (пп. 2.2.3 п. 2.2 Договору); без узгодження з Клієнтом залучати для виконання цього договору третіх осіб (пп. 2.2.6 п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання: забезпечити своєчасний прийом наданих Виконавцем працівників і забезпечити їх роботою (пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору); оплатити надані Виконавцем послуги з надання працівників в повному обсязі і в строки, передбачені цим договором (пп. 2.3.6 п. 2.3 Договору). Відповідно до п. 4.1 Договору сума винагороди Виконавця за цим договором узгоджується сторонами в протоколі узгодження ціни.

Клієнт щомісяця сплачує належну виконавцю суму винагороди за послуги з надання працівників не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця наступного за звітним кварталом.

Таким чином, виходячи з умов вказаного договору, обов`язки щодо кадрового обліку, виплати винагороди та інших виплат працівникам, обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв`язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює Виконавець, тобто ТОВ Аутстаффер .

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (додаток №2 до Договору) сторони визначили справедливу вартість послуги з надання Клієнтові персоналу виконавця в розмірі 85503,30 грн. за один календарний місяць персонал надається клієнтові для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом і/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) Клієнта.

За період з 01.01.2011р. по 30.06.2017р. за послуги з аутстаффінгу ПП Шаповал оплачено ТОВ Аутстаффер всього 319 522,01 грн., у тому числі: у січні 2017 року -29313,13 грн., у лютому 2017 року - 54848,48 грн., у березні 2017 року - 60253,81 грн., у квітні 2017 року- 60253,81 грн., у травні 2017 року - 56964,47 грн., у червні 2017 року - 57888,32 грн., що не заперечується позивачем.

З посиланням на відомості інформаційних баз даних органів ДФС щодо не надання контрагентом позивача звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма №Д4), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум у триманого з них податку (форма №1ДФ), а також щодо відсутності інформації, що підтверджує залучення ТОВ Аутстаффер інших суб`єктів господарювання до виконання послуг з надання персоналу Клієнтам-замовникам, Головне управління ДФС у Запорізькій області дійшло висновку про відсутність у ТОВ Аутстаффер працівників (штатних та позаштатних) та, як наслідок, відсутність факту реального надання послуг позивачу за договором аутстаффінгу від 16.03.2016.

Відповідно до п.п.14.1.183 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України послуга з надання персоналу господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Чинне законодавство України не містить правової конструкції договору аутстаффінгу, тоді як зазначене поняття, яке фактично використовується у господарських правовідносинах, передбачає використання підприємством за винагороду праці осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з контрагентом (провайдером), який зазвичай виплачує заробітну плату таким працівникам (як їх фактичний працедавець).

Тобто, за договором аутстаффінгу компанія аутстаффер надає своїх кваліфікованих співробітників у тимчасове користування компанії замовника для виконання робіт на певний строк. Такі працівники можуть підпорядковуватися трудовому розкладу замовника, мати свої робочі місця на території замовника, але бухгалтерські та кадрові обов`язки (ведення документації, нарахування та сплата податків, виплата заробітної плати, оформлення трудових книжок тощо) здійснюються аутстаффером.

Між тим, суд вважає, що реалізація відповідних договорів аутстаффінгу має супроводжуватися обов`язковим складанням актів приймання-передачі послуг по наданню персоналу, надісланням рахунків на оплату отриманих послуг, а також оплатою відповідних послуг.

При цьому, встановлюючи реальність виконання цих операцій дослідженню підлягають складені трудові договори зі штатними спеціалістами фактичного працедавця, посадові інструкції наданих працівників, а також документи, що підтверджують кількість часу, фактично використаного кожним стороннім працівником (на підставі чого відбуваються розрахунки за надані послуги аутстаффінгу).

Надаючи правову оцінку зібраним доказам у справі, зокрема, протоколом узгодження договірної ціни, актом приймання-передачі послуг, суд зазначає, що останніми не встановлено обсягу виконуваної працівниками роботи та затраченого на це часу.

В даному випадку, складений акт приймання-передачі послуг, на думку суду, є формальною констатацією факту надання послуг, з яких неможливо встановити, яким чином провайдер міг встановити фактично відпрацьований своїм працівником час, виконаний обсяг робіт, а як наслідок вірно нарахувати заробітну плату.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що надані в оренду позивачу працівники не мають трудових відносин з контрагентом ТОВ Аутстаффер та є працівниками нерезидента України - компанії Марінекс LTD (місцезнаходження: республіка Сейшельські острови).

З вказаного слідує, що фактичним змістом спірних правовідносин є надання ТОВ Аутстаффер посередницьких послуг у передачі в оренду персоналу компанії Марінекс LTD .

В свою чергу, із змісту укладеного договору аутстаффінгу, а також розуміння правової природи відповідного договору, суд робить висновок, що метою його укладення є надання власного персоналу провайдера в оренду, а не надання посередницьких послуг з працевлаштування персоналу третьої особи. Між тим, заявлене у договорі та реалізоване третьою особою право залучати до виконання умов укладеного договору третіх осіб, на думку суду спотворює правову природу договору аутстаффінгу, а як наслідок свідчить про виникнення між сторонами іншого виду правовідносин.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи податкового органу, що ТОВ Аутстаффер не мало можливості виконати взяті на себе зобов`язання перед позивачем за договором аутстаффінгу від 16 березня 2016 року, у зв`язку з чим відповідачем цілком обґрунтовано поставлено під сумнів реальність вчинених господарських операцій.

Однак, при вирішенні спору суд враховує, що за результатами проведеної у ПП Шаповал позапланової перевірки Головним управлінням ДФС в Запорізькій області не досліджувалося питання щодо завищення ПП Шаповал витрат внаслідок не підтвердження факту придбання послуг від ТОВ Аутстаффер .

Податковий орган дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах у позивача статусу податкового агента щодо осіб, працю яких він використовував у виробничому процесі, у зв`язку з чим спірними рішеннями донарахував товариству до сплати грошові зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військовий збір та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За позицією відповідача, оскільки по взаємовідносинах з ТОВ Аутстаффер , останній не мав можливості виконати умови Договору аутстаффінгу, послуги з надання персоналу не мають реального характеру, що дає підстави для висновку, що ПП Шаповал використовувало працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, в наслідок чого не визначено базу оподаткування під час нарахування доходів працівникам, праця яких використовувалась без належного оформлення.

Розділом IV ПК України врегульовано порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.

Згідно п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно пп.164.2.1 п.164.2 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 171.1 статті 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно п. 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, тобто загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно із п. 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , який набрав чинності з 01.01.2011р., платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою- підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464).

Статтею 4 Закону визначено платників ЄСВ, у тому числі роботодавці, а ст.7 Закону - база нарахування єдиного внеску.

ЄСВ нараховується роботодавцем на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати.

З вказаних норм слідує, що до бюджету податковим агентом підлягає сплаті податок з доходу, нарахованого на користь платника податку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи розрахунок визначених позивачу до сплати суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснено контролюючим органом виходячи із сум мінімального розміру заробітної плати на кожного працівника.

Тобто, база нарахування визначена відповідачем не виходячи із сум нарахованої винагороди фізичним особам, що, на думку колегії суддів, не може свідчити про відповідність грошових зобов`язань в оскаржуваних рішеннях податкового органу, критерію обґрунтованості.

При цьому, документів, підтверджуючих нарахування винагороди, виплаченої фізичним особам із зазначенням їх прізвищ, імен, сум виплаченої винагороди, періодів тощо суду надано не було.

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту . Доведення поза розумним сумнівом відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена поза розумним сумнівом (рішення ЄСПЛ Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey ).

У зв`язку з не доведенням податковим органом правильності нарахованих позивачу до сплати сум грошових зобов`язань суд доходить висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 22.12.2018 №0034781306, №0034791306; податкової вимоги про сплату боргу від 22.12.2018 №Ю-0034811306; рішення від 22.12.2018 №0034801306.

Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті 22 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення №0034781306, №0034791306, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0034811306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0034801306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Приватного підприємства Шаповал (місцезнаходження: 71740, Запорізька область, Токмацький район, с. Покровське, вул. Антипенка, б. 11, код ЄДРПОУ 32064903) судові витрати у розмірі 3134 грн. 22 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова