Ухвала

від 06.11.2019 по справі 1.380.2019.005286

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.005286

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 листопада 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Коморний О.І.

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

з участю:

представник позивача не прибув

представник відповідача Шевченко М.І.

при розгляді у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справи за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради.

В с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 19.09.2019р. № 5486 Про приватизацію способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення площею 804,5 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом цим, нежитлові приміщення, що належать Львівській міській раді, площею 308,2 кв.м. та нежитлові приміщення площею 804,5 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 є одним цілісним об`єктом нерухомого майна загальною площею 1112,7 кв.м., що доводиться технічним паспортом від 22.11.2017, виготовленим на замовлення позивача Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки . Зокрема, попереднім власником-Товариством з обмеженою відповідальністю Апріорі-Книга , створено нежитлові приміщення загальною площею 1112,7 кв.м. шляхом здійсненої реконструкції нежитлових приміщень площею 308,2 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 , як випливає з ухвали Господарського суду Львівської області від 31.01.2019 у справі № 914/1681/18. На даний час нежитлові приміщення загальною площею 1112,7 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 використовуються позивачем як єдиний цілісний об`єкт нерухомого майна- готель Blum . Вказує, що оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради від 19.09.2019 № 486 Про приватизацію способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 вирішено приватизувати способом продажу на аукціоні нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 308,2 кв. м на АДРЕСА_1 . Позивач з зазначеною ухвалою не погоджується, виходячи з того, що фактично нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 308,2 кв. м на АДРЕСА_1 відсутні. За вказаною адресою знаходиться нежитлове приміщення площею 1112,7 кв.м., а згідно даних технічної документації на першому поверсі зазначеного відповідачем приміщення площею 308,2 кв.м.- немає. Зазначає, що нежитлове приміщення площею 1112,7 кв.м. не є вільним та використовується позивачем. Доступ до приміщень площею 804,5 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється через перший поверх приміщення на АДРЕСА_1 , що доводиться технічним паспортом. Вказані приміщення мають спільні комунікації, ввід яких здійснюється через перший поверх. Всі комунікації обслуговуються позивачем та перебувають під його відповідальністю. З часу винесення ухвали щодо приватизації спірних приміщень відповідачем не вчинено ніяких дій щодо ідентифікації та виокремлення належного йому майна площею 308,2 кв.м. з складу приміщень в будівлі під літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак вважає, що оскаржуваною ухвалою відповідач фактично вирішив відчужити майно, яке є спільне з майном позивача та використовується і утримується позивачем самостійно. Оскільки, в складі нежитлових приміщень площею 1112,7 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходяться належні позивачу приміщення площею 804,5 кв.м., приміщення відповідача не є індивідуально визначеними та ідентифікованими, то відповідач практично може відчужити частину приміщень позивача. Крім того, враховуючи те, що нежитлові приміщення площею 308,2 кв.м. та площею 804,5 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 фактично перебувають у спільній частковій власності, тому відповідно до положень ст. 362 ЦК України, згідно якої у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю. Відтак, без проведення реального виділу нежитлових приміщення площею 308,2 кв.м. з складу нежитлових приміщень площею 1112,7 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 , вважає їх відчуження є протиправним.

Ухвалою суду 18.10.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

05.11.2019 представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі. Дане клопотання обґрунтоване тим, що у даній справі міська рада, як орган місцевого самоврядування, реалізує право власника з розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб`єктом господарських відносин. Таким чином вважає, що цей позов з огляду на суб`єктний склад сторін має розглядатися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки оспорювана ухвала відповідача по суті є реалізацією волі власника на відчуження належних йому приміщень.

Представник позивача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Згідно із частиною другою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовим спором відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 КАС України є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій: або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що Господарським судом Львівської області у справі 914/1681/18 винесено ухвалу від 31.01.2019 року якою затверджено угоду між учасниками спору.

Відповідно до п.1.1-1.2 вказаної ухвали:

- визнано, що у власності Львівської міської ради залишаються нежитлові приміщення площею 308,2 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1.

- визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю АПРІОРІ КНИГА (Код ЕДРПОУ: 38821367) право приватної власності на нежитлові приміщення площею 804.5 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: м. Львів, вул.Ю.Дрогобича.(а.с.11)

Крім того, у п. 3 цієї ухвали зазначено, що з моменту набрання чинності цією угодою та за умови її належного виконання, сторони заявляють, що не матимуть одна до одної жодних претензій майнового чи немайнового характеру з приводу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що у подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю АПРІОРІ КНИГА на виконання рішення загальних зборів передало нежитлові приміщення площею 804.5 кв.м. в будівлі під літ. А-3 за адресою: м. Львів, вул.Ю.Дрогобича позивачеві - ОСОБА_1 (а.с.14)

Вищевстановлені судом фактичні обставини справи вказують на те, що у даній справі Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, реалізує право власника з розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб`єктом господарських відносин.

Відтак оскаржувана позивачем ухвала Львівської міської ради №5486 від 19.09.2019 року не є рішенням субєкта владних повноважень у розумінні КАС України, а рішенням власника майна щодо розпорядження таким майном від імені територіальної громади.

В аналогічній справі №461/1891/17, де предметом оскарження також була ухвала міської ради про приватизацію приміщень шляхом продажу на аукціоні у постанові від 21.02.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрив провадження у справі, вказавши, що у спірних відносинах міська рада виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як рівноправний учасник господарських відносин.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання права.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільно-правовий характер спірних відносин виключає компетенцію адміністративного суду щодо можливості його розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

З урахуванням суб`єктного складу сторін, вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи з приводу можливого порушеного права позивача, з урахуванням висновків Верховного Суду у аналогічних категоріях справ, суд дійшов висновку, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки її розгляд належить до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства, так як оскаржувана ухвала відповідача по суті є реалізацією волі власника на відчуження належних йому приміщень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки суд дійшов висновку що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Водночас, згідно вимог ч.1 ст.239 КАС України, суд роз`яснює позивачеві про віднесення даної справи до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак судовий збір, сплачений позивачем відповідно до квитанції №12 від 15.10.2019 судовий збір в сумі 768,40 грн підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 238, 239, 241-246, 256, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5486 від 19.09.2019р. - закрити.

2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з державного бюджету сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський оружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 07.11.2019.

Суддя Коморний О.І.