Рішення

від 06.11.2019 по справі 460/1979/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2019 року м. Рівне №460/1979/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Троянчук Д.М.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2019 року №№ 0006201304, 0006221304, 0006231304, 0006241304, 0006251304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2019 року № Ф-38 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24 травня 2019 року № 0001881304. Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач протиправно зняв із витрат позивача понесені витрати на оплату електроенергії. Стверджує про неправильність визначення контролюючим органом питомої ваги в розмірі 66,74%, оскільки одиницею вимірювання електроенергії є кіловат-година, а не загальна площа приміщень. Крім того, не були взяті до уваги обставини щодо проведення ремонту в орендованих приміщеннях. Отже позивач не занижував дохід, тому відсутні підстави для донарахування платежів із військового збору, ПДФ, ЄСВ та податку з ПДВ. А оскільки донарахування податку з ПДВ є неправомірним, то обов`язок реєструвати податкові накладі відсутній. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та стверджує про безпідставність доводів платника податків, оскільки в ході перевірки встановлено, що позивачем занижений дохід від господарської діяльності. На заниження доходу вплинуло неправомірне віднесення до витрат, витрати на оплату електроенергії в приміщеннях, які позивачем здані в безоплатну позичку та оренду. У зв`язку із заниженням доходу позивачу були донараховані податки та обов`язкові платежі із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій. Спірні рішення є правомірними, тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Позовна заява надійшла до суду 20.08.2019.

27.08.2019 позов залишений без руху.

02.09.2019 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позову

Ухвалою суду від 06.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.10.2019 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

23.10.2019 ухвалою суду задоволено клопотання позивача, розгляд справи відкладений.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та обґрунтування, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у Виконавчому комітеті Кузнецовської міської ради Рівненської області 22.06.2000р., свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_4, є платником ПДВ з 01.12.2012р.

Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами - основний; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Головним управлінням ДФС у Рівненській області, на підставі наказу № 958 від 27.09.2018, у період часу з 10.04.2019 по 23.04.2019 була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. про що складений акт № 940/17-00-13-04/НОМЕР_3 від 03.05.2019р.

Згідно висновків акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :

1. п. 177.2, п. 177.4.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: включення до декларації перекручених даних, у результаті чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу, який є об`єктом оподаткування на 100665,9грн, в т.ч. 2018р. - 100665.9 грн. та перевіркою донараховано податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності в сумі 18119,86грн, в т.ч. 2018р. - 18119,86грн;

2. пп. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 1509,98грн, в т.ч. у 2018р. - 1509,98грн;

3. пп. 51.1 ст. 51, п. 119.2 ст. 119, пп. б п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49, наказом Міністерства фінансів України віл 13.01.2015 № 4, а саме: подання до контролюючого органу податкових розрахунків форми № 1-ДФ за 3 - 4 кв. 2018р. з недостовірними та неповними відомостями;

4. п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року № 2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого несвоєчасно поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (подано 12.02.2018р., граничний строк подачі 09.02.2018р.);

5. ч. 4 ст.4, п. 2 ч.1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у результаті чого за рахунок заниження бази нарахування єдиного внеску донараховане своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся, в сумі 22146,5грн, зокрема 2018р - 22146,5грн;

6. п. 187.1. ст. 187, пп. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, пп. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ, яка підлягає сплаті на 16372,1грн, в т.ч. лютий 2018р. - 829,92грн, березень 2018р. - 194,67грн, квітень 2018р. - 180,42грн, травень 2018р. - 1262,92грн, липень 2018р. - 2925,43грн, вересень 2018р. - 7919,8грн, жовтень 2018р. - 3058,93грн;

7. пп. а , в п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено суму від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість за червень 2018р. на 721,67грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018р. на 6229,1грн;

8. п. 189.1 ст. 189, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 23322,86грн, в т.ч.: січень 2018р. - 649,50грн, лютий 2018р. - 180,42грн, березень 2018р. - 194,67грн, квітень 2018р. - 180,42грн, травень 2018р. - 1262,92грн, червень 2018р. - 721,67грн, липень 2018р. - 2925,43грн, серпень 2018р. - 4449,33грн, вересень 2018р. - 3470,47грн, жовтень 2018р. - 3058,93грн, листопад 2018р. - 6229,10грн;

9. абз.5 п. 6 ст. 128 Господарського Кодексу України, пп.5 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013р. № 481, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р.

На підставі висновків акту перевірки, 24.05.2019 контролюючим органом прийняті, зокрема:

1. податкове повідомлення-рішення № 0006201304, яким збільшено суму грошового

зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 2264,97грн, з яких 1509,98грн основного платежу та 754,99грн штрафних санкцій;

2. податкове повідомлення-рішення № 0006221304, яким застосовані штрафні

санкції у розмірі 50% на суму 11661,43грн за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму ПДВ 23322,90грн;

3. податкове повідомлення-рішення № 0006231304, яким збільшено суму грошового

зобов`язання з ПДВ на загальну суму 24558,15грн, з яких 16372,10грн основного платежу та 8186,05грн штрафних санкцій;

4. податкове повідомлення-рішення № 0006241304, яким зменшений розмір

від`ємного значення суми ПДВ на 6229,10грн;

5. податкове повідомлення-рішення № 0006251304, яким збільшено суму грошового

зобов`язання з ПДФО на загальну суму 27179,79грн, з яких 18119,86грн основного платежу та 9059,93грн штрафних санкцій;

6. вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-38 на суму 22146,50грн;

7. рішення № 0001881304 про застосування штрафних санкцій за донарахування

відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2214,65грн.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує таке.

Як вбачається із акту перевірки, наслідком донарахування податків, обов`язкових платежів та застування штрафів позивачу стало неправомірне віднесення останнім до витрат, витрати на оплату електроенергії по зданих в безоплатну позичку та оренду приміщеннях.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом витрати визначено на підставі даних Книги обліку доходів і витрат, відповідно до наданої ФОП ОСОБА_1 структури витрат та пропорційно факту реалізації товарів (робіт, послуг) тобто витрати безпосередньо пов`язані з одержанням доходу та наданих первинних документів: актів виконаних робіт, видаткових накладних, банківських виписок по рахунках, рахунків-фактури, квитанцій про оплату відомостей про нарахування та виплату заробітної плати, що посвідчують факт понесення відповідних витрат.

Так, перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017р., 2018р. з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки встановлено їх завищення у 2018р. в сумі 100665,9грн по причині включення витрат, які не пов`язані з господарською діяльністю підприємця.

В ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоду здійснювала діяльність у власних нежитлових приміщеннях - магазинах за адресами:

- АДРЕСА_1 - магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- АДРЕСА_2 - магазин ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- АДРЕСА_3 - магазин ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- АДРЕСА_4 - магазин ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-АДРЕСА_5 - магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Книги обліку доходів і витрат № 293 від 11.01.2017р., наданої ФОП ОСОБА_1 структури витрат встановлено, що підприємцем у період з 01.07.2018р. - 30.11.2018р. до складу витрат включені витрати на оплату електроенергії зазначених магазинів в загальній сумі 150833,01грн, в т.ч. липень 2018р. - 21916,65грн, серпень 2018р. - 33333грн, вересень 2018р. - 26000грн, жовтень 2018р. - 22916,67грн, листопад 2018р. - 46666,65грн.

Оплата електроенергії за липень 2018р. - листопад 2018р. здійснювалась самостійно ФОП ОСОБА_1 . згідно виставлених ПРАТ Рівнеобленерго рахунків-фактури на магазин ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4), магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5), магазин ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_3) , магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1 ), магазин ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_2).

Відповідачем з`ясовано, що ФОП ОСОБА_1 надавала в позику/оренду частину зазначених вище приміщень наступним суб`єктам господарювання:

1. ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Згідно договору позички нежитлового приміщення від 01.01.2018р., акта приймання - передачі нежитлового приміщення від 01.01.2018р. частину приміщення (20 кв.м) за адресою АДРЕСА_4 - магазин ІНФОРМАЦІЯ_5 підприємець ОСОБА_1 позичала на безоплатній основі для використання в підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_2

2. ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Згідно договорів позички нежитлового приміщення від 01.01.2018р., від 01.01.2018р., актів приймання - передачі нежитлових приміщень від 01.01.2018р. встановлено, що частину приміщення (30кв.м) за адресою АДРЕСА_2 магазин ІНФОРМАЦІЯ_3 та частину приміщення (20кв.м) за адресою АДРЕСА_1 магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 підприємець ОСОБА_1 позичала на безоплатній основі для використання в підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_3

3. ТОВ База Компані , код ЄРПОУ 41466395.

Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2018р., акту приймання - передачі орендованого приміщення від 01.07.2018р., підприємець ОСОБА_1 з 01.07.2018р. надавала в оренду ТОВ База Компані для роздрібної торгівлі приміщення (300кв.м) за адресою АДРЕСА_5 - магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 . Орендна плата - 3000грн в місяць, в т.ч. ПДВ 500грн. Згідно договору оренди у вартість орендної плати не входить вартість комунальних послуг, зокрема плата за використання електроенергії.

Співвідношення торгових площ ФОП ОСОБА_1 та суб`єктів господарювання наступне:

1 . магазин ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , загальною площею 74,1кв.м., частина позиченої/орендованої площі суб`єктам господарювання - 20кв.м;

2. магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 загальною площею 320,7кв.м., частина позиченої/орендованої площі суб`єктам господарювання - 300кв.м;

3. магазин ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , загальною площею 39,8кв.м.,

4. магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , загальною площею 50,7кв.м, частина позиченої/орендованої площі суб`єктам господарювання - 20кв.м;

5. магазин ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 загальною площею 69,1кв.м, частина позиченої/орендованої площі суб`єктам господарювання - 30кв.м.

Всього загальною площею 554,4кв., з яких позиченої/орендованої площі суб`єктам господарювання - 370кв.м, що в процентному відношенні складає 66,7% позиченої/орендованої площі суб`єктам господарювання.

Оплата електроенергії здійснювалася ФОП ОСОБА_1 та до складу валових витрат підприємцем включено всі витрати на придбання електроенергії, вартість якої не відшкодована позичальниками ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та орендарем ТОВ База Компані .

Враховуючи те, що частину електроенергії використовували позичальники ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та орендар ТОВ База Компані для своєї господарської діяльності (66,74% з розрахунку позиченої/орендованої площі) та згідно наданих документів для перевірки вартість електроенергії ними не відшкодована, тому, як стверджує відповідач, ФОП ОСОБА_1 не мала право включити до складу своїх витрат вартість електроенергії в сумі 100665,9грн, яка була використана не в її господарській діяльності.

Наведене вище вплинуло на правильність визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017р., 2018р., а саме: заниження суми чистого оподатковуваного доходу, який є об`єктом оподаткування на загальну суму 100665,9грн, в т.ч. 2018р. - 100665,9грн.

Окрім цього, оскільки електроенергія частково використовувався в оподаткованих операціях, а частково - ні, то сума ПДВ в розмірі 23322,86 грн., в т.ч.: січень 2018р. - 649,50 грн., лютий 2018р. - 180,42 грн., березень 2018р. - 194,67 грн., квітень 2018р. - 180,42 грн., травень 2018р. - 1262,92 грн., червень 2018р. - 721,67 грн., липень 2018р. - 2925,43 грн., серпень 2018р. - 4449,33 грн., вересень 2018р. - 3470,47 грн., жовтень 2018р. - 3058,93 грн., листопад 2018р. - 6229,10 грн., сплаченого у зв`язку з таким придбанням, включається до складу податкових зобов`язань, а також виписуються податкові накладні, які мають бути зареєстровані в ЄРПН.

Таким чином, встановлене в ході перевірки заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу в результаті неправомірного включення позивачем до витрат оплату електроенергії, вартість якої не відшкодована позичальниками та орендарем, вплинула на зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми ПДВ, застосування штрафу за незареєстровані податкові накладні, донарахування платнику податків військового збору, ПДФО, ЄСВ, ПДВ із застосуванням штрафних (фінансових санкцій).

Встановивши всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд погоджується із висновками акту перевірки контролюючого органу, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, Податковим кодексом України, Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Об`єктом оподаткування, згідно із вимогами п. 177.2 ст. 177 ПК України, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу положень п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу) (пп.177.4.2);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп. 177.4.3);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).

За приписами пп.177.4.5. п. 177.4 ст. 177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Викладене свідчить, що до складу витрат фізичної особи-підприємця включаються не всі витрати, а лише ті, що безпосередньо пов`язані з отриманням доходів.

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що оплата електроенергії по всіх приміщеннях здійснювалася позивачем. При цьому, підприємцем включено до складу валових витрат витрати на придбання електроенергії по безоплатних договорах позички нежитлових приміщень із ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та договору оренди із ТОВ Компані . Жодного доходу від контрагентів ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 позивач не отримав. Разом з тим, вартість електроенергії цими контрагентами не відшкодована, як і не відшкодована орендарем ТОВ Компані . По останньому контрагенту суд зауважує, що згідно укладеного договору оренди, комунальні платежі не входили у вартість орендної плати. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.

Враховуючи те, що частину електроенергії використовували позичальники ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та орендар ТОВ База Компані для своєї господарської діяльності та ними не відшкодована, тому ФОП ОСОБА_1 не мала права включати до складу своїх витрат вартість електроенергії в сумі 100665,9 грн.

Доводи позивача про неправильність визначення контролюючим органом питомої ваги в розмірі 66,74% від надання в позику/оренду частини зазначених вище приміщень оскільки одиницею вимірювання електроенергії є кіловат-година, а не загальна площа приміщень, судом до уваги не приймається, позаяк відповідач взяв до уваги виставлені ПРАТ Рівнеобленерго рахунки-фактури на магазин ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_4), магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_5), магазин ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_3), магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1), магазин ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_2 ) на їх загальну площу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що окремі лічильники використаної електроенергії у наданих в позичку та оренду приміщеннях відсутні. Доказів зворотного позивачем суду не надано. А як вбачається із матеріалів справи, такі лічильники стоять у наведених приміщеннях, в кожному зокрема, на загальну площу кожного приміщення.

Зважаючи на те, що частину приміщень позивач використовував у власній господарській діяльності, а частину здавав у позичку та оренду іншим суб`єктам господарювання, то з врахуванням наведеного вище, суд погоджується із висновками контролюючого органу щодо визначення співвідношення торгових площ ФОП ОСОБА_1 та суб`єктів господарювання, яка в процентному відношенні складає у позивача 33,3%, а 66,7% позиченої/орендованої площі суб`єктам господарювання.

Таким чином, суд погоджується, що ФОП ОСОБА_1 , в порушення п. 177.2, п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України завищено валові витрати за 2018р. на 100665,9грн у зв`язку з включення до складу витрат вартості електроенергії, яка була використана не господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 та занижена сума чистого оподатковуваного доходу, який є об`єктом оподаткування на загальну суму 100665,90грн, в т. ч. 2018р. - 100665,90грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Внаслідок вчинення зазначеного вище порушення, ФОП ОСОБА_1 правомірно донараховано податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2018 рік в сумі 18119,86грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 50%, що складає 9059,93грн. Водночас, суд зауважує, що розмір штрафних санкцій у 50% позивачем не оскаржується.

Окрім цього, підпунктом 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (пп.1.3).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пп.1.4).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (пп.1.5).

Отже, з 1 січня 2015 року, фізичні особи - підприємці, крім тих що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Зважаючи на правомірність висновків відповідача про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу, донарахування позивачу військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу у 2018 році на загальну суму 1509,98грн та застосування штрафних санкцій у відповідності до ст. 123 ПК України в сумі 754,99грн, що складає 50% суми нарахованого податкового зобов`язання, є також правомірним.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь] провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування , для фізичних осіб - підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок встановлюється у розмірі 22% бази нарахування.

Пунктом 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, з врахуванням заниженого чистого оподатковуваного доходу, відповідачем правомірно донарахований платіж по єдиному внеску за 2018 рік в загальній сумі 22146,5грн про що винесена вимога та застосовані штрафні санкції в сумі 2214,65грн згідно прийнятого рішення.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 189.1 статті 189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За приписами п.198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

За змістом пп. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

В силу положень п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 2001-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судом, оплата електроенергії за січень 2018р. - листопад 2018р. здійснювалась самостійно ФОП ОСОБА_1 та всю суму включено до складу податкового кредиту, що підтверджується деклараціями з податку на додану вартість.

Суд уважає, що витрати, на електроенергію магазинів повинні розподілятись пропорційно частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у відповідності до п. 199.1 ст.199 ПК України, тому частина сум ПДВ, сплачених за придбання товару (електроенергії), яка не використовувалась в оподаткованих операціях, не включається до складу податкового кредиту, в даному випадку 21,65% з січня 2018р.- червень 2018р. та 66,74% з липня 2018р. - листопад 2018р.

Суд повторює, що позивачем не надано жодних документів, які б підтвердили відшкодування вартості електроенергії ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ТОВ База Компані .

Так, по магазину ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 ; магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5; магазину ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3; магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1; магазину ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2, згідно податкових накладних на придбання електроенергії:

№ 2868/2 від 31.01.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 18000грн, в т. ч. ПДВ - 3000грн. В податковий кредит включено 3000грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 21,65%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 649,50грн;

№ 2971/2 від 28.02.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 5000грн, в т. ч. ПДВ - 833,33грн. В податковий кредит включено 833,33грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 21,65%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 180,42грн;

№ 3167/2 від 31.03.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 5395грн, в т. ч. ПДВ - 899,17грн. В податковий кредит включено 899,17грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 21,65%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 194,67грн;

№ 3003/2 від 30.04.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 5000грн, в т. ч. ПДВ - 833,33грн. В податковий кредит включено 833,33грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 21,65%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 180,42грн;

№ 3192/2 від 31.05.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 35000грн, в т. ч. ПДВ - 5833,34грн. В податковий кредит включено 5833,34грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 21,65%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 1262,92грн;

№ 2983/2 від 30.06.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 20000грн, в т. ч. ПДВ - 3333,33грн. В податковий кредит включено 3333,33грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 21,65%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 721,67грн;

№ 3085/2 від 31.07.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 26300грн, в т. ч. ПДВ - 4383,33грн. В податковий кредит включено 4383,33грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 66,74%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 2925,43грн;

№ 3087/2 від 31.08.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 40000грн, в т. ч. ПДВ - 6666,66грн. В податковий кредит включено 6666,66грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 66,74%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 4449,33грн;

№ 3036/2 від 30.09.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 31200грн, в т. ч. ПДВ - 5199,99грн. В податковий кредит включено 5199,99грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 66,74%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 3470,47грн;

№ 3350/2 від 31.10.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 27500грн, в т. ч. ПДВ - 4583,35грн. В податковий кредит включено 4583,35грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 66,74%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 3058,93грн;

№ 3256/2 від 30.11.2018р., придбано електроенергії на загальну суму 56000грн, в т. ч. ПДВ - 9333,33грн. В податковий кредит включено 9333,33грн ПДВ. Частка витрат позивача складає 66,74%, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача складає 6229,10грн.

Всього позивачем придбано електроенергії по вказаних приміщеннях на загальну суму 269395грн, в т.ч. ПДВ - 44899,16грн, а сума ПДВ, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях позивача всього складає 23322,86грн.

Таким чином, оскільки даний товар (електроенергія) частково використовувався в оподаткованих операціях, а частково - ні, то сума ПДВ в розмірі 23322,86грн (в т.ч.: січень 2018р. - 649,50грн, лютий 2018р. - 180,42грн, березень 2018р. - 194,67грн, квітень 2018р. - 180,42грн, травень 2018р. - 1262,92грн, червень 2018р. - 721,67грн, липень 2018р. - 2925,43грн, серпень 2018р. - 4449,33грн, вересень 2018р. - 3470,47грн, жовтень 2018р. - 3058,93грн, листопад 2018р. - 6229,10грн), сплаченого у зв`язку з таким придбанням, включається до складу податкових зобов`язань.

Тому, в силу положень п. 199.1 ст. 199 ПК України, позивач зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Не виконанням обов`язку позивачем, встановленого п.199.1 ст. 199 ПК України і призвело до заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ, яка підлягає сплаті на 16372,10грн, в т.ч. лютий 2018р. - 829,92грн, березень 2018р. - 194,67грн, квітень 2018р. - 180,42грн, травень 2018р. - 1262,92грн, липень 2018р. - 2925,43грн, вересень 2018р. - 7919,8грн, жовтень 2018р. - 3058,93грн.

За наведеного, суд уважає збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДВ на суму 16372,10грн основного платежу та 8186,05грн (50% від суми основного платежу), а також застосування штрафу на суму 11661,43грн за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних правомірним.

Щодо податкового кредиту, то суд звертає увагу на те, що заниження позивачем податкових зобов`язань, описаних вище по тексту рішення, вплинули на формування позивачем податкового кредиту, а саме, на значення рядка 16.1 Значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) та відповідно по рядку 16 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в частині неправомірно сформованого податкового кредиту:

- лютого 2018 року (р.17 декларації) на підставі суми від`ємного значення, що виникла за попередній звітний період (р.21 декларації за січень 2018 р.), що призвело до завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 649,50грн;

- вересня 2018 року (р.17 декларації) на підставі суми від`ємного значення, що виникла за попередній звітний період (р.21 декларації за серпень 2018 р.), що призвело до завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 4449,33грн;

- грудня 2018р. (р.17 декларації) на підставі суми від`ємного значення, що виникла за попередній звітний період (р.21 декларації за листопад 2018 р.), що призвело до завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду і сумі 6229,10 грн.

Повторюючись, суд зазначає, що у відповідності до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 2001-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, висновки відповідача про завищення позивачем суми від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість за червень 2018р. на 721,67грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018р. на 6229,1грн є правильними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності суд приходить до висновку про те, що відповідачем рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України із дотриманням критеріїв, встановлених ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позовні вимоги позивача задоволенню не належать.

Підстави для відшкодування позивачу судових витрат в порядку статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2019 року №№ 0006201304, 0006221304, 0006231304, 0006241304, 0006251304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2019 року № Ф-38 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24 травня 2019 року № 0001881304, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_18 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).

Повний текст рішення складений 07 листопада 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.