Постанова

від 06.11.2019 по справі 640/4688/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4688/19 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на проголошене о 12 годині 11 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року, дата складення повного тексту якого не зазначена, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Тімсофт до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Тімсофт (далі - Позивач, ТОВ Тімсофт ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2018 року №00016141402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що отримані від фізичних осіб-підприємців послуги з аналізу у вигляді готових SQL-скриптів належать до витрат звітного періоду, оскільки їх понесення необхідне для підтримання нормального (актуального) функціонування програмного продукту Pharma-HRM , ліцензіаром якої є ТОВ Тімсофт . Крім того, суд підкреслив, що за даними перевірки невірне віднесення до складу витрат суми, визначеної як списана безнадійна фінансова заборгованість, а не погашення заборгованостей в іноземній валюті, не вплинуло на формування даних податкового обліку.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що послуги, придбані ТОВ Тімсофт у фізичних осіб-підприємців з аналізу у вигляді готових SQL-скриптів, не відповідають визначенню витрат, зазначеним у п. 9 П(С)БО 8, та, відповідно, є витратами, безпосередньо пов`язаними з доведенням нематеріального активу до стану, в якому він придатний для використання за призначенням, що свідчить про належність таких витрат до витрат з придбання (створення) нематеріальних активів.

Після усунення визначених в ухвалі від 27.08.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.11.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Тімсофт просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, хоча фінансовий результат до оподаткування за операцією, яка була помилково ідентифікована як списання безнадійної заборгованості, взагалі не мав впливу на фінансовий результат, з чим погодився суд першої інстанції, Відповідачем у даній частині рішення суду не оскаржується взагалі, по-друге, витрати для підтримання діяльності програмного продукту Pharma-HRM не можна ототожнювати з витратами з виготовлення нового продукту.

У судовому засіданні представники Апелянтів доводи апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених в останній, та просили вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у серпні - жовтні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі ст. ст. 20, 77, 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 року, наказу від 08.08.2018 року №12098 та наказу від 13.09.2018 року №13952, направлень на перевірку від 20.08.2018 року №№ 1354/26-15-14-02-04, 1355/26-15-14-02-04, 5216/26-15-14-09, 2321/26-15-14-06-04, 2322/26-15-14-06-04 та від 21.08.2018 року №1600/26-15-42-08 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Тімсофт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 30.06.2018 року.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем:

- п. 44.1. ст. 44, п. 44.2. ст. 44, п. 44.3 ст.44. п. 134.1.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.2 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 6287103 грн., в тому числі за 2015 рік на му 2286216 грн., за 2016 рік на суму 2070387 грн., за 2017 рік на суму 1215000 грн., за півріччя 2018 року на суму 715500 грн.;

- ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 б н. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, а саме - подання з недостовірними відомостями податкової звітності, щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за I, II, IІІ, IV квартали 2015 року, I, II, III, IV квартали 2016 року, І-ІІ квартали 2017;

- пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п. 102.1 ст. 102, пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст. п. 164.5 ст. 164, п, 167.1 ст. 167, п. 171.2 а ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності розрахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22918,66 гривні;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п. 102.1 ст. 102, пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст. п. 171.2 а ст. 171, пп. 1.5 п. 16 підрозділу 10 розділу XX, пп 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 1650,94 грн;

- ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та п. 6 ч. 3 р. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 2015, в результаті чого встановлено порушення порядку сплати єдиного соціального внеску за листопад 2017 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, травень 2018 року.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 08.10.218 року №682/26-15-14-02-04/33784457 (т. 1 а.с. 44-90).

До вказаного акту перевірки ТОВ Тімсофт були подані заперечення (т. 1 а.с. 91-119) та доповнення до них (т. 1 а.с. 120-122), у зв`язку з чим ГУ ДФС у м. Києві листом від 02.11.2018 року №95011/10/26-15-14-02-04 (т. 1 а.с. 123-127) повідомив, що відповідь на них буде надано після проведення перевірки на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 та п. 86.7 ст. 86 ПК України згідно наказу ГУ ДФС у м. Києві від 31.10.2018 року №16212.

У листопаді 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 31.10.2018 року №16212 і направлень від 20.11.2018 року №№ 1858/26-15-14-02-04 і №1857/26-15-14-02-04 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Тімсофт з питань, що стали предметом оскарження.

За наслідками перевірки встановлено порушення платником податків п.п. 134.1.1 п 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 Нематеріальні активи , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11 865 851,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 2 753 864,00 грн., за 2016 рік на суму 4 211 487,00 грн., за 2017 рік на суму 3 132 000,00 грн., за півріччя 2018 року на суму 1 768 500,00 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 05.12.2018 року №813/26-15-14-02-04/33784457 (т. 1 а.с. 128-160), за наслідками розгляду заперечень на який (т. 1 а.с. 167-181) та доповнень до них (т. 2 а.с. 1-3) листом ГУ ДФС у м. Києві від 21.12.2018 року №128102/10/26-15-14-02-04 (т. 2 а.с. 4-8) повідомило ТОВ Тімсофт про залишення його висновків без змін.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 27.12.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №00016141402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 14 143 848,00 грн., у тому числі за основним платежем - 11 865 851,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2 277 997,00 грн. (т. 2 а.с. 23-25).

За результатами адміністративного оскарження (т. 2 а.с. 26-37) вказане податкове повідомлення-рішення рішенням ДФС України від 04.03.2019 року №10294/6/99-99-11-04-02-25 (т. 2 а.с. 38-41) було залишено без змін.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ Тімсофт (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 . (Виконавці) укладені договори надання послуг у сфері інформації №12/15 від 01.07.2015 року, №10/15 від 01.01.2015 року, №1/15 від 01.01.2015 року, №4/15 від 01.01.2015 року, №13/15 від 01.01.2016 року, №14/15 від 01.10.2015 року, №1/16 від 01.09.2016 року, №4/16 від 01.10.2016 року, №9/15 від 01.01.2015 року, №11/15 від 01.01.2015 року.

У відповідності до п. 1.1 - 1.3 вказаних договорів, Виконавець надає Замовнику в порядку та на умовах, визначених в Договорі, послуги у сфері інформатизації, детальний перелік який встановлений та погоджений Сторонами в п. 1.2. Договору та деталізований у Додатках до цього Договору, а Замовник зобов`язується здійснювати оплату за надані йому Послуги в строки, в порядку та на умовах, визначених в Договорі. За цим Договором послуги у сфері інформатизації (далі - Послуги) включають доопрацювання CRM- системи Pharma HRM, а саме: Аналіз якості структури і даних в базі даних Замовника з подальшою обробкою; Консультації по структурі бази даних SQL в умовах реплікації з СУБД Microsot Access; Надання результатів аналізу у вигляді готових SQL-скриптів; Надання рекомендацій щодо внесення виправлення в структуру бази даних SQL. Сторони вправі змінити визначений в п. 1.2. Договору перелік Послуг. Сторони підтверджують, що під час виконання цього Договору Виконавець діє як незалежний підрядник згідно з чинним цивільним законодавством України та в жодному разі не може розглядатись як найманий працівник Замовника або як його агент або представник. Для надання Послуг у рамках даного Договору Замовник надає Виконавцеві Технічні завдання (в письмовій або в усній формі), які містять перелік, обсяги, строки та порядок надання Послуг.

Згідно з п. 5.1 - 5.5 згаданих договорів Виконавець надає Послуги Замовнику на свій ризик та особисто. Передача результатів Послуг Виконавця здійснюється виключно на обладнанні, наданому Замовником з метою дотримання конфіденційності інформації, що передається. Таке обладнання залишається власністю Замовника, і не може бути використано Виконавцем в цілях інших ніж передача результатів роботи. З метою підтвердження факту надання Послуг Виконавцем в цілому або виконання конкретного етапу на певну дату Сторони складають відповідний Акт прийому-передачі наданих Послуг, що є достатньою підставою для підтвердження факту надання Виконавцем Послуг. Замовник зобов`язується підписати надані Виконавцем два екземпляри Акту прийому-передачі наданих Послуг не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту надання їх оригіналів Замовникові Виконавцем і у вищезазначений строк надати один підписаний екземпляр Акту прийому-передачі наданих Послуг Виконавцеві або надати у вищезазначений строк мотивовану відмову від підписання цього Акту. У випадку ненадання у вищезазначений строк Виконавцеві підписаного Акту або мотивованої відмови. Послуги будуть вважатися прийнятими та наданими належним чином. У випадку мотивованої відмови Замовника Сторони в строк не пізніше 5 робочих днів з дати одержання Виконавцем такої відмови підписують протокол, який містить перелік істотних недоліків і строки їх усунення. Виконавець зобов`язаний за власний рахунок усунути такі недоліки у вказаний Замовником строк. Прийняття Послуг та підписання відповідного Акту прийому-передачі наданих Послуг Замовником здійснюється після усунення всіх недоліків. Якість наданих Послуг повинна відповідати вимогам, стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, що застосовуються до даного виду програмних продуктів та Послуг. Вимоги щодо якості до результатів наданих Послуг можуть бути визначені в Технічних завданнях.

Виконання договірних зобов`язань, як зазначено судом першої інстанції, підтверджується копіями додатків до договорів, актів надання послуг (надання результатів аналізу у вигляді готових SQL-скриптів); Аналізів якості структури і даних в базі даних Замовника з подальшою обробкою, Консультації по структурі бази даних SQL в умовах реплікації з СУБД Microsot Access, Рекомендацій щодо внесення виправлення в структуру бази даних SQL (т. 3 а.с. 13-314, т. т. 4-20, т. 21 а.с. 1-48).

При цьому суд першої інстанції встановлено, що, на переконання ГУ ДФС у м. Києві, придбані ТОВ Тімсофт у фізичних осіб-підприємців послуги з аналізу у вигляді готових SQL-скриптів не відповідають визначенню витрат, зазначеним у п. 9 П(С) БО 8, та, відповідно, є витратами, безпосередньо пов`язаними з доведенням нематеріального активу до стану, в якому він придатний для використання за призначенням.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний ст. ст. 44, 134 Податкового кодексу України, а також ряду підзаконних актів, прийшов до висновку, що підстав для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у контролюючого органу не було, оскільки формування даних податкового обліку здійснювалося на підставі належним чином оформлених первинних документів у зв`язку з необхідністю підтримання діяльності програмного продукту, а не створення нового нематеріального активу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПК України.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За правилами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Вирішуючи питання щодо правомірності формування ТОВ Тімсофт витрат на підставі вкладних зі згаданими вище фізичними особами-підприємцями договорів, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, видом діяльності ТОВ Тімсофт є, зокрема, комп`ютерне програмування (основний) Код КВЕД 62.01.

З пояснень Позивача, які не заперечуються Відповідачем, вбачається, що SQL - це діалогова мова програмування для здійснення запиту і внесення змін до бази даних, а також керування базами даних. Ядро SQL формує командна мова, яка дозволяє здійснювати пошук, вставку, оновлення і вилучення даних за допомогою використання системи керування і адміністративних функцій. SQL також включає CLІ (Call Level Interface) для доступу і керування базами даних дистанційно.

При цьому судом першої інстанції вірно встановлено, що придбані ТОВ Тімсофт послуги були наповнені для актуалізації бази даних CRM- системи Pharma-HRM, а саме послуги полягали в наступному: аналізу якості структури і даних в базі Pharma-HRM з подальшою обробкою; консультації по структурі бази даних SQL в умовах реплікації з СУБД Microsoft Access; наданні результатів аналізу у вигляді готових SQL-скриптів; наданні рекомендацій щодо внесення виправлення в структурі бази даних SQL.

Відповідно до п. 10.8 наказу ТОВ Тімсофт Про облікову політику від 01.01.2015 року №ОП-01 до складу інших операційних витрат включається - витрати на дослідження і розробки (т. 2 а.с. 9-16).

Так, згідно п. 1 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.199 року № 242 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 Нематеріальні активи) (далі - П(С)БО 8) це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (далі - нематеріальні активи) та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (пункт 2 П(С)БО 8).

Відповідно до п. 4 П(С)БО 8 нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Розробка застосування підприємством/установою результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Пунктом 7 П(С)БО 8 визначено, що нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов`язаних з розробкою нематеріального активу.

Відповідно до п. 10 П(С)БО 8 придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов`язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 Фінансові витрати (пункт 11 П(С)БО 8).

Відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрат , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 (далі - П(С)БО 16), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством

Пунктом 12 П(С)БО 16 визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Відповідно до п. 18 П(С)БО 8 первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов`язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

Тобто, як вірно підкреслено судом першої інстанції, норма пункту 18 П(С)БО 8 розмежовує податкові наслідки отримання підприємством послуг підтримки або модернізації програми, виходячи з їх характеру та мети придбання.

Як було встановлено судом зі змісту пояснень Позивача, згідно умов ліцензійних договорів, за якими ТОВ Тімсофт (Ліцензіар) передає невиключну ліцензію на використання свого програмного продукту Pharma-HRM іншим суб`єктам (Ліцензіатам), ціна за використання програмного продукту Pharma-HRM залишається незмінною протягом всього строку дії договору. Відтак, оскільки головною метою підприємства було підтримання нормального (актуального) функціонування свого програмного продукту під назвою Pharma-HRM та його вдосконалення, витрати, пов`язані з придбанням таких послуг, підлягають включенню, як нематеріальний актив.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно підкреслено судом першої інстанції, Позивач відніс затрати на оплату послуг згаданих фізичних осіб-підприємців, які здійснювали розробку SQL-скриптів, до розділу Витрати згідно п.6, п.11-12 П(С)БО 16.

Викладене, у свою чергу, вказує на те, що ТОВ Тімсофт правомірно віднесено до витрат звітного періоду витрати щодо підтримання нормального (актуального) функціонування свого програмного продукту під назвою Pharma-HRM , оскільки останні були понесені для підтримання об`єкту (програмного продукту Pharma-HRM ), а не його виготовлення.

Щодо висновків суду першої інстанції з приводу безпідставності посилання контролюючого органу на завищення платником податків задекларованого показника інших операційних витрат у 2015 році на суму 1 209 242,00 грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити, що жодних доводів з приводу неправильності висновків Окружного адміністративного суду міста Києва щодо вказаної частини оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві в апеляційній скарзі не зазначено, а відтак з урахуванням положень ч. 1 ст. 308 КАС України рішення суду переглядалося у межах доводів апеляційної скарги.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 06 листопада 2019 року.