Постанова

від 06.11.2019 по справі 320/1975/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1975/19 Суддя першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на прийняте у порядку письмового провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року Головне управління ДФС у Київській області (далі - Позивач, ГУ ДФС у Київській області) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок (далі - Відповідач, ТОВ СП Агрофірма Світанок ) про стягнення з ТОВ СП Агрофірма Світанок на користь Державного бюджету в рахунок погашення прострочення заборгованості перед державою.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС у Київській області не було надано жодних доказів на підтвердження факту отримання ТОВ СП Агрофірма Світанок бюджетних позичок, сплати отриманих бюджетних позичок та розрахунку виникнення заборгованості, а надане до матеріалів справи подання носить лише інформативний характер та не може бути безумовним доказом наявності такої заборгованості. Крім того, звернув увагу, що за даними УДКС України у Макарівському районі позичальником є КСП Світанок , а не ТОВ СП Агрофірма Світанок . Окремо підкреслив, що всупереч положень п. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України та п. 95.2 ст. 95 ПК України контролюючим органом на адресу платника податків не направлялася податкова вимога.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким стягнути з ТОВ СП Агрофірма Світанок 295,00 грн. на користь Державного бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості перед державою. Свою позицію обґрунтовує тим, що на податковий орган законодавством не покладено обов`язку перевіряти правомірність та обґрунтованість заборгованості, про стягнення якої з платника податків останні звертаються у зв`язку з надходженням відповідного подання територіальних органів Державної казначейської служби України. Крім того, наголошує, що оскільки дана заборгованість не є податковим боргом, на неї не поширюються приписи ст. ст. 59, 95, 101, 102 ПК України.

Після усунення визначених в ухвалі від 27.08.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції Управлінням Державної казначейської служби України у Макарівському районі Київської області на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 174 скеровано на адресу ГУ ДФС у Київській області подання від 28.03.2019 року №20 для здійснення до КСП Світанок (код ЄДРПОУ 03754946) заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за державним контрактом 1997 року на суму 295,00 грн. (а.с. 12).

Після отримання вказаного подання, керуючись нормами Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Київській області звернулося до суду з метою стягнення заборгованості.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. 17 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 20, 95, п. 1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, а також Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №174, прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність доказів наявності саме у ТОВ СП Агрофірма Світанок заборгованості перед Державним бюджетом, а також порушенням ГУ ДФС Київської області порядку звернення до суду із даним позовом.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року №2542-III у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Наведене вище положення відображено і в Бюджетному кодексі України від 08.07.2010 року №2456-VI, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-VI (у редакції, чинній на день звернення податкового органу до суду із даним позовом) прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) не поширюється.

До функцій контролюючого органу відповідно до пп. 19-1.1.38 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

За правилами пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

При цьому, відповідно до п. 1 підрозд. 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Викладене у свою чергу свідчить про помилковість посилання Апелянта на те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення Податкового кодексу, якими регламентовано порядок стягнення податкового боргу платників податків.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про передчасність заявлених позовних вимог з огляду на недотримання контролюючим органом обов`язкових процедур, що передують зверненню до суду із даним позовом, зокрема, ненаправленням податкової вимоги.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками /фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок №174).

Наведений Порядок №174 регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички / фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Відповідно до пунктів 6, 9, 10 зазначеного Порядку №174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені

Пунктом 15 Порядку №174 передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Тобто, як вірно підкреслив суд першої інстанції, саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

У частині 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У постанові від 22.10.2019 року у справі № 826/8966/14 Верховний Суд підкреслив, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та вбачається, зокрема, зі змісту листа ГУ ДФС у Київській області (а.с. 20-21), наданого на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року (а.с. 1), будь-яких первинних та банківських документів на підтвердження перерахування Відповідачу і отримання ним спірної суми заборгованості, яку Позивач просить стягнути, контролюючим органом не надано.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що за даними подання від 28.03.2019 року №20 заборгованість за державним контрактом 1997 року обліковується за КСП Світанок (код ЄДРПОУ 03754946), у той час як позовні вимоги заявлені до ТОВ СП Агрофірма Світанок (код ЄДРПОУ 30850263), утвореного 13.03.2000 року (а.с. 6-9). При цьому, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань в останньому відсутні відомості щодо юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа.

З врахуванням викладеного, вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ СП Агрофірма Світанок боргу з простроченої заборгованості за державним контрактом 1997 року в сумі 295,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ГУ ДФС у Київській області у задоволенні позову.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 378 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 06 листопада 2019 року.