Постанова

від 05.11.2019 по справі 260/251/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8506/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 260/251/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самвер" до Головного управління ДФС в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Гебеш С.А.,

час ухвалення рішення - 04.07.2019 року,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 15.07.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самвер" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення форми Р №0010231401 від 28.12.2018 року про сплату податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 310244 грн. та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 155122 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Самвер з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період 01.01.2017 року по 30.06.2018 року, за результатами якої складено акт від 18.12.2018 року за №1253/07-16-14-01/20466663. Даним актом встановлено в тому числі порушення п.44.1, 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток до сплати в бюджет на загальну суму 318256 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 28.12.2018 року №0010231401, яким ТОВ Самвер збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 318256 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 159128 грн.

Позивач вважає, що дане податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 310244 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 155122 грн., є незаконним, безпідставним та таким, що прийняте з порушеннями норм чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що ТОВ Самвер правомірно проведено уцінку готової продукції, виробленої в березні-червні 2018 року, на суму 1723579,39 грн., у зв`язку з частковою втратою нею своїх споживчих властивостей, та визначено можливу справедливу чисту ціну реалізації.

Висновок контролюючого органу про те, що оцінці на дату балансу підлягає виключно готова продукція ТОВ Самвер , яка залежалася та не використана більше 6 місяців, є безпідставним та не ґрунтується на жодних нормах матеріального права.

Посилання контролюючого органу на приписи п.2.1 Положення, затвердженого наказом ТОВ Самвер б/н від 02.01.2015 року Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку , є безпідставними, оскільки даним пунктом 2.1 встановлено обмеження оцінки виключно стосовно товарів, що залежалися (не використані протягом 6 місяців).

Стосовно готової продукції та ТМЦ, які частково втратили свою первісну якість, жодних обмежень не встановлено, а тому у відповідності до п.2.3 Положення проведення їх уцінки здійснюється у випадках, якщо їх собівартість відповідає можливій справедливій вартості групи ТМЦ нового призначення чи можливій ціні реалізації.

Тому позивач вважає, що у 2 кварталі 2018 року у складі інших операційних витрат ним правомірно відображено витрати від знецінення запасів на суму 1723579,39 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції неналежно дослідив суми нової облікової ціни готової продукції та суми переоцінки, яким чином товариством розраховані дані суми.

Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно пункту 2.1 Положення встановлено, що обмеження строком не використання протягом 6 місяців передбачено виключно щодо оцінки готової продукції, товарів, що залежалися.

В той же час, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стосовно готової продукції та ТМЦ, які частково втратили свою первісну якість, нормами пункту 2.1 Положення жодних обмежень щодо строку не використання - не встановлено.

Відповідно до п.2.2, п.2.3 Положення, оцінка проводиться за результатами інвентаризації робочими інвентаризаційними комісіями, перевіряється постійно діючою комісією та затверджується директором підприємства.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не надано належних доказів того, що в червні 2018 року позивачем проведено уцінку готової продукції на загальну суму 1723579,39 грн., як такої, що залежалася та не використана підприємством протягом 6 місяців, відповідно не доведено факт порушення позивачем п.2.1 Положення про оцінку на дату балансу та визначення способу використання товарів та продукції, що залежалася, запасів виробничо-технічного призначення, які частково втратили споживчі якості та надлишкові ТМЦ, затвердженого наказом ТОВ Самвер б/н від 02.01.2015 року Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку , п.24-27 П(С)БО 9 Запаси , п.п. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в період з 31.10.2018 по 11.12.2018 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Самвер , код ЄДРПОУ 20466663 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період 01.01.2017 року по 30.06.2018 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт від 18.12.2018 року за №1253/07-16-14-01/20466663, згідно якого встановлено порушення ТОВ Самвер п.44.1, 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток до сплати в бюджет на загальну суму 318256 грн., в тому числі:

- за 2 квартал 2017 року на суму - 8012 грн.;

- за 2 квартал 2018 року на суму - 310244 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 28.12.2018 року №0010231401, яким ТОВ Самвер збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 318256 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 159128 грн.

В акті перевірки зазначено, порушення встановлено щодо включення ТОВ Самвер до складу інших операційних витрат у 2 кварталі 2018 року витрат від знецінення запасів на загальну суму 1723579,39 грн., у зв`язку з безпідставно проведеною в червні 2018 року уцінки готової продукції, яка вироблена підприємством в березні-червні 2018 року, тобто, з дати виробництва якої пройшло менше 6 місяців, на загальну суму 1723579,39 грн., чим порушено п.2.1 Положення про оцінку на дату балансу та визначення способу використання товарів та продукції, що залежалася, запасів виробничо-технічного призначення, які частково втратили споживчі якості та надлишкові ТМЦ, затвердженого наказом ТОВ Самвер б/н від 02.01.2015 року Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку , п.24-27 П(С)БО 9 Запаси , п.п. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України.

В результаті чого, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток до сплати в бюджет за 2 квартал 2018 року на суму - 310244 грн

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки, а також із прийнятим за наслідками проведеної перевірки податковим повідомленням рішенням в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 310244 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 155122 грн., позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до абзацу 4 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року за №996-ХІV визначено, що облікова політика підприємства - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та надання фінансової звітності.

Пунктом 2 статті 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно частини п`ятої статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні кожне підприємство має право визначати свою облікову політику, самостійно погоджуючи її з власником або уповноваженим органом відповідно до статутних документів.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27.06.2013 року №635, визначено, що підприємство самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, а також зміни до неї.

У розпорядчому документі про облікову політику наводяться принципи, методи і процедури, які використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також попередні оцінки, які використовуються підприємством з метою розподілу витрат між відповідними звітними періодами.

Таким чином, основними документами, які регулюють питання організації та ведення бухгалтерського обліку підприємства є національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку та розпорядчий документ про облікову політику підприємства.

Нормами П(С)БО 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246 визначено наступне:

- п.24 П(С)БО 9 Запаси - Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації ;

- п.25 П(С)БО 9 Запаси - Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно економічну вигоду ;

- п.26 П(С)БО 9 Запаси - Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут ;

- п.27 П(С)БО 9 Запаси - Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду .

Наказом на облікову політику ТОВ Самвер б/н від 02.01.2015 року затверджено Положення про оцінку на дату балансу та визначення способу використання товарів та продукції, що залежалася, запасів виробничо-технічного призначення, які частково втратили споживчі якості та надлишкових ТМЦ (надалі - Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Загальні правила оцінки запасів за П(С)БО 9 Запаси визначено наступне:

п.1.1 Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

п.1.2 Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно економічну вигоду (п.25 П(С)БО 9).

п.1.3 Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут ;

п.1.4 Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду .

Пунктом 2.1 вказаного Положення визначено, що за цим Положенням проводиться оцінка готової продукції, товарів, що залежалися (не використані протягом 6 місяців); таких ТМЦ, які частково втратили свою первісну якість; надлишкових ТМЦ, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, з причини не доцільності виготовлення такої продукції чи неможливості використання ТМЦ через їх невідповідність за первісним призначенням.

Колегія суддів проаналізувавши пункт 2.1 Положення погоджується з висновком суду першої інстанції, що стосовно готової продукції та ТМЦ, які частково втратили свою первісну якість, нормами пункту 2.1 Положення жодних обмежень щодо строку не використання - не встановлено.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів прийшла до висновку, що апелянтом не надано належних доказів того, що в червні 2018 року позивачем проведено уцінку готової продукції на загальну суму 1723579,39 грн., як такої, що залежалася та не використана підприємством протягом 6 місяців, відповідно не доведено факт порушення позивачем п.2.1 Положення про оцінку на дату балансу та визначення способу використання товарів та продукції, що залежалася, запасів виробничо-технічного призначення, які частково втратили споживчі якості та надлишкові ТМЦ, затвердженого наказом ТОВ Самвер б/н від 02.01.2015 року Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку , п.24-27 П(С)БО 9 Запаси , п.п. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України.

В той же час, факт проведення позивачем уцінку готової продукції, яка вироблена підприємством в березні-червні 2018 року, на загальну суму 1723579,39 грн., у зв`язку з частковою втратою своєї первісної якості, підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на все вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суперечать наявним матеріалам справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 260/251/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 07.11.2019 року