Ухвала

від 06.11.2019 по справі 947/27175/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/27175/19

Провадження № 1-кс/947/15007/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2019 року слідчийсуддяКиївського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши увідкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12017160480003758 від 06.09.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, на адресу Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області надійшли матеріали за зверненням представника робочої групи ОК «Автостоянка «Електрон» ОСОБА_5 про те, членами кооперативу було створено робочу групу для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності кооперативу, в результаті чого встановлено, що керівництвом кооперативу, зловживаючи службовим становищем, привласнено майно кооперативу «Автостоянка «Електрон».

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що у 1998 році на базі заводу «Електронмаш» було сформовано обслуговуючий кооператив автостоянка «Електрон». Розпорядженням голови Овідіопольської районної державної адміністрації №399 від 18.06.1998 затверджено акт вибору земельної ділянки площею 0,74 га із земель запасу Таїровської селищної ради для розміщення автомобільної стоянки споживчого кооперативу «Автостоянка «Електрон» на 250 паркувальних місць. Кооператив було утворено фізичними особами у складі 190 членів з метою задоволення професійних та любительських інтересів автовласників, захисту їх прав, безпечного збереження автотранспорту членів кооперативу. На території стоянки розміщувалось 250 стояночних місць, а саме: відкриті та криті стояночні місця, також гаражі.

Розпорядженням голови Овідіопольської районної державної адміністрації №163 від 05.03.1998 ОК «Автостоянка «Електрон» і його Статут були зареєстровані та видано Свідоцтво про державну реєстрацію №77 від 09.03.1998.

Відповідно до п. 1.4 Розділу 1 Статуту ОК «Автостоянка «Електрон» встановлено, що кооператив здійснює свою діяльність на земельній ділянці, наданій у безстрокове користування Рішенням Виконкому Овідіопольської районної ради народних депутатів № 2 від 1998 року у Овідіопольському районі Одеської області загальною площею 0,74 га. із проектною розміткою на 250 місць стоянок.

Відповідно до п. 3.1. Розділу 3 Статуту ОК «Автостоянка «Електрон» встановлено, що кооператив створено з метою найбільш повного задоволення професійних, любительських інтересів автолюбителів, захисту їх прав, безпечному збереженню власного транспорту, а також з метою організації і координації спільної діяльності членів Кооперативу по експлуатації і обслуговуванню автостоянки на закріпленій ділянці відповідно до Статуту. У свою чергу, використання земельної ділянки в інших цілях заборонено.

В подальшому, у 2017 році членами кооперативу було створено робочу групу для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності кооперативу, в результаті чого встановлено, що керівництвом кооперативу, зловживаючи службовим становищем, привласнено майно кооперативу «Автостоянка «Електрон» та розпочато його продаж, а саме паїв з земельними ділянками.

Разом з цим, згідно листа з Департаменту комунальної власності ОМР встановлено, що спеціалістами Департаменту виїздом на місце встановлено, що на території ОК «Автостоянка «Електрон» знаходиться станція технічного обслуговування автомобілів. З метою встановлення законності вказаного об`єкту на земельній ділянці автостоянки Департаментом було направлено листа до голови правління ОК «Автостоянка «Електрон» щодо надання документів з питань використання та охорони земель, однак відповідні документи надані не були.

В ході досудового розслідування встановлено, що 05.07.2016 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:30:001:0112 за ОСОБА_6 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0186 га., яка фактично знаходиться на території земельної ділянки ОК «Автостоянка «Електрон».

У свою чергу, 06.09.2016 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:30:001:0049 за ОСОБА_6 з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0076 га., яка фактично знаходиться на території земельної ділянки ОК «Автостоянка «Електрон», а саме на діл. №№ 64н, 65н, 66н.

Разом з цим, зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:00:001:0054 за ОСОБА_7 з цільовим призначенням для будівництва підприємства побутового обслуговування або автосервісу, площею 0,0175 га., яка фактично знаходиться на території земельної ділянки ОК «Автостоянка «Електрон».

На підставі вищевикладеного, існують достатні підстави вважати, що право власності на вказані земельні ділянки, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:00:001:0054, земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:30:001:0049, земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:30:001:0112, які є предметом кримінально-протиправних дій, зареєстровано в супереч вимог чинного законодавства.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про накладення арешту на майно, обґрунтовуючи його тим, що наявні підстави вважати, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:00:001:0054, земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:30:001:0049, земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:30:001:0112, у даному випадку здобуті в порушення встановленого порядку державної реєстрації об`єктів нерухомого майна та є предметом злочину, з метою забезпечення їх збереження, виключення можливості перепродажу або іншого відчуження, що в подальшому може унеможливити перехід майнових прав на зазначені об`єкти до законного власника, виникла необхідність у накладені арешту на майно.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явились. Від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно положення ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься недоторканість житла чи іншого володіння особи, недоторканість права власності.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що подане стороною обвинувачення клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.

Стороною обвинувачення, в порушення вимог ст. 171 КПК України, до клопотання не були долучені матеріали, які б обґрунтовували всі доводи, викладені в клопотанні, на які посилається в клопотанні сторона обвинувачення.

Також, в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту, а стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання не долучені документи, які підтверджують право власності на майно, яке сторона обвинувачення просить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

На підставі викладеного, враховуючи вищевказані недоліки, а також необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12017160480003758 від 06.09.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1