Постанова

від 05.11.2019 по справі 693/132/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/468/19Головуючий по 1 інстанції Справа № 693/132/19 Категорія: 302000000 Шимчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє ;

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_6 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року, ухваленого у складі судді Шимчик Р.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними з моменту вчинення договорів про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), -

в с т а н о в и в:

В лютому 2019 року ТОВ Жильнельфа Вельє звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними з моменту вчинення договорів про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 являються власниками земельних ділянок розташованих на території Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

01 вересня 2012 року між ТОВ Жильнельфа Вельє та відповідачами було укладено договори оренди земельних ділянок строком на 5 років до 01 вересня 2017 року.

27 липня 2017 року на виконання вимог статті 33 Закону України Про оренду землі ТОВ Жильнельфа Вельє направило відповідачам повідомлення про намір скористатись переважним правом та проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Вказане повідомлення та проект отримані відповідачами 29 липня 2017року.

Натомість, між відповідачами та ТОВ Агросервіс було укладено договори б/н від 02 вересня 2017 року оренди вище перерахованих спірних земельних ділянок.

Рішеннями Жашківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року та 06 червня 2018 року, по справах № 693/956/17, 693/958/17, 693/ 953/17, за позовами ТОВ Жильнельфа Вельє до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс було визнано договори оренди земельних ділянок укладені 02 вересня 2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ Агросервіс недійсними та визнано поновленими на тих самих умовах до 01 вересня 2024 року договори оренди землі від 01 вересня 2012 року укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ Жильнельфа Вельє .

Згодом, ТОВ Жильнельфа Вельє стало відомо, що у відповідності до заяв за підписом представника ТОВ Агросервіс від 05 червня 2018 року, 06 червня 2018 року, договори, які були предметом спору по даних справах були розірвані додатковими угодами про розірвання договорів оренди від 02 вересня 2017 року.

Натомість згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно укладено нові договори оренди земельних ділянок між відповідачами та ТОВ Агросервіс .

ТОВ Жильнельфа Вельє 06 липня 2018 року звернулося до Жашківського районного суду Черкаської області з позовом про визнання не дійсними договорів оренди земельних ділянок, які зазначені вище.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі та визнано недійсними договори оренди земельних ділянок укладені 25 травня 2018 року та 05 червня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ТОВ Агросервіс .

Натомість, ТОВ Жильнельфа Вельє отримало лист за підписом відповідачів, якими повідомлено про розірвання спірних договорів оренди з ТОВ Агросервіс , та укладення нових договорів на право користування земельними ділянками з ОСОБА_6 .

Позивач стверджує, що не дивлячись на рішення суду, які набрали законної сили, якими фактично визнано та двічі захищено переважне право на поновлення договорів оренди ТОВ Жильнельфа Вельє з відповідачами, та заходи забезпечення позову у вигляді заборони компетентним органам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок, відповідачі уклали нові договори про надання права користування земельними ділянками (емфітевзис), чим фактично повторно перешкодили виконанню рішень суду, які набрали законної сили, та завадили ТОВ Жильнельфа Вельє ефективно захистити своє переважне право на поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Позивач просив суд визнати недійсними з моменту вчинення договори про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб, укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року позов задоволено.Визнано недійсними з моменту укладення договори про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 14 січня 2019 року, укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та просив скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05 червня 2019 рокуі прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилався на те, що відповідачі неодноразово повідомляли позивача про небажання поновлювати укладені договори оренди землі і ніколи не давали згоди на їх поновлення. Договори оренди землі були укладені між відповідачами через значний проміжок часу після припинення укладених між позивачем та відповідачами договорів оренди землі. Крім того, договори є правочинами, відмінними від договору оренди землі. Суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були укладені не договори оренди землі, а договори про передачу права користування земельною ділянкою (емфітевзис).

30 вересня 2019 року директор ТОВ Жильнельфа Вельє надіслав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Факт переважного права ТОВ Жильнельфа Вельє на поновлення договорів оренди землі встановлено попередніми рішеннями Жашківського районного суду Черкаської області, які набрали законної сили.

Вважає, що твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі, не відповідають дійсності, не відносяться до предмета та підстав позову та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2012 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ Жильнельфа Вельє були укладені договори оренди землі, які зареєстровані у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК.

Згідно п. 3.1 договорів оренди вказані договори укладено на 5 років до 01 вересня 2017 року.

У п.3.2 вищевказаних договорів вказано, що після закінчення строку дії цих договорів орендар має переважне право поновлення їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавців про намір продовжити дію цих договорів на цих самих умовах на цей же строк.

На виконання вимог статті 33 Закону України Про оренду землі ТОВ Жильнельфа Вельє направило 27 липня 2017 року відповідачам повідомлення про намір скористатись переважним правом та проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Вказане повідомлення та проект отримані відповідачами 29 липня 2017 року.

У зв`язку з відсутністю відмов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у поновленні договорів оренди землі та за відсутності заперечень стосовно умов запропонованих додаткових угод , ТОВ Жильнельфа Вельє звернулося до Жашківського районного відділу Черкаської регіональної філії центру ДЗК з питанням щодо поновлення договорів оренди землі від 01 вересня 2012 року , укладених між ТОВ Жильнельфа Вельє та відповідачами.

Поновити вище вказані договори оренди землі не вдалося, оскільки в порушення діючого законодавства України та положень договорів оренди землі від 01 . 09.2012 р., зокрема п.3.2 цих договорів, які укладені між ТОВ Жильнельфа Вельє , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , останніми на ті ж самі земельні ділянки, розташовані на території Конельсько-Попівської сільської ради, 02 вересня 2017 року було укладено договори оренди землі б/н з іншим орендарем - ТОВ Агросервіс , строк дії яких до 01 грудня 2027 року.

ТОВ Жильнельфа Вельє звернулося до Жашківського районного суду Черкаської області з позовом про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, які зазначені вище.

Рішеннями Жашківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року та 06 червня 2018 року, які набрали законної сили, позовні вимоги було задоволено в повному обсязі та визнано недійсними договори оренди земельних ділянок укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ТОВ Агросервіс . Визнано поновленими договори оренди земельних ділянок від 01 вересня 2012 року укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ Жильнельфа Вельє на тих самих умовах до 01 вересня 2024 року.

05 червня 2018 року та 06 червня 2018 року договори які були предметом спору були добровільно розірвані додатковими угодами.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25 травня 2018 року та 05 червня 2018 року укладено нові договори оренди земельних ділянок між відповідачами та ТОВ Агросервіс .

ТОВ Жильнельфа Вельє в друге звернулося до суду за захистом своїх порушених прав на переважне право в поновленні договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року, яке набрало законної сили 15.01.2019 року, позовні вимоги було задоволено в повному обсязі та визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 25 травня 2018 року та 05 червня 2018 року, укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ТОВ Агросервіс .

ТОВ Жильнельфа Вельє отримало лист за підписом відповідачів, яким його повідомлено про розірвання спірних договорів оренди з ТОВ Агросервіс , та укладення нових договорів на право користування земельними ділянками з ОСОБА_6 .

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Жильнельфа Вельє , суд першої інстанції прийшов до висновку, що на момент укладення договорів емфітевзису орендарем спірних земельних ділянок було ТОВ Жильнельфа Вельє на підставі попередніх рішень суду, які набрали законної сили.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідно: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулась до суду.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

З оспорюваних договорів емфітевзису вбачається, що ТОВ Жильнельфа Вельє не є стороною правочину. Разом з тим, позивач, як орендар земельних ділянок, належних відповідачам, має право на оспорювання цих договорів, оскільки вони порушують його право на використання спірних земельних ділянок на підставі поновлених рішеннями Жашківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року та 06 червня 2018 року договорів оренди землі від 01.09.2012 року на новий строк, а саме до 01.09.2024 року.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 395/541/17-ц та в постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1282цс16.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Враховуючи наведене, оскільки рішеннями Жашківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року та 06 червня 2018 року, які набрали законної сили, визнано договори оренди, укладені 01.09.2012 року між ТОВ Жильнельфа Вельє та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , поновленими на тих самих умовах до 01 вересня 2024 року, відповідачі не мали права повторно передавати орендовані земельні ділянки в оренду іншій особі, а саме ОСОБА_6 .

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що договори про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)є правочинами, відмінними від договору оренди землі, є безпідставними та не спростовують наявність порушеного права позивача на поновлення договорів оренди вказаних земельних ділянок.

Так, дійсно порядок укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) урегульовано Главою 33 ЦК України та Главою 16-1 ЗК України і який відрізняється від договору оренди земельної ділянки. Зокрема: строк дії договору емфітевзису встановлюється договором, в той час, як договір оренди (в залежності від призначення землі) може становити від 7 до 50 років. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором емфітевзису. На відміну від договору оренди землі, розмір плати за договором емфітевзису не залежить від нормативної грошової оцінки землі. Оплата може здійснюватися як періодично, так і разовим платежем, або ж за будь-яким іншим принципом, визначеним сторонами. На відміну від договору оренди землі, законодавчо не встановлені межі розміру оплати за договором емфітевзису. Також, на відміну від договору оренди землі, емфітевзис може відчужуватися іншій особі землекористувачем (власник земельної ділянки має переважне право на купівлю емфітевзису). Якщо за договором оренди землі сторони можуть бути замінені лише за спільною згодою (крім встановлених законодавством випадків), орендар має право передавати землю в суборенду лише якщо це передбачено в договорі оренди, то у випадку укладення договору емфітевзису землевласник, якщо землекористувач використовує землю за цільовим призначенням і не погіршує характеристик земельної ділянки, має достатньо обмежені засоби впливу на користування землекористувачем земельною ділянкою. Крім того, емфітевзис може передаватися землекористувачем у спадок.

Проте, не виконуючи рішення суду, які набрали законної сили, про поновлення договорів оренди між ТОВ Жильнельфа Вельє та відповідачами, зазначені власники земельних ділянок уклали нові договори про надання права користування земельними ділянками (емфітевзис) з ОСОБА_6 , чим порушили право позивача на оренду земельних ділянок, яке підтверджене судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Крім того, колегія суддів враховує і те, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість та добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

Із суперечливої поведінки відповідачів - власників земельних ділянок, які 01.09.2012 року уклали договори оренди земельних ділянок з позивачем ТОВ Жильнельфа Вельє , не заперечували проти поновлення вказаних договорів після отримання у передбачений законом строк повідомлень позивача про намір скористатись переважним правом на продовження договору оренди, та при цьому 02.09.2017 року уклали договори оренди землі з ТОВ Агросервіс , які були визнані судом недійсними; не виконуючи рішення суду про поновлення договорів оренди землі від 01.09.2012 року з позивачем, знову 25 травня 2018 року та 05 червня 2018 року уклали договори оренди з ТОВ Агросервіс , та 14.01.2019 року договори емфітевзису з ОСОБА_6 , вбачається, що такі дії відповідачів не є добросовісними та справедливими відносно позивача ТОВ Жильнельфа Вельє .

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними з моменту вчинення договорів про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах викладених в статті 389 ЦПК України.

Судді Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

Повний текст постанови складений 07 листопада 2019 року.