Постанова

від 06.11.2019 по справі 136/218/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 136/218/18

провадження № 61-7311св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група , розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 січня 2019 року у складі судді Стадника С. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке (далі - ТОВ Прилуцьке ), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група (далі - ТОВ СКХ Вінницька промислова група ), про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,0537 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

26 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке укладений договір оренди земельної ділянки, терміном на 5 років. На підставі зазначеного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

за ТОВ Прилуцьке було зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки.

Також позивач вказував, що вказаний правочин ним не підписувався, а тому відсутнє його волевиявлення, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,0537 га, яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, укладений між ним та ТОВ Прилуцьке .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04 січня

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 26 липня 2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке про передачу в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0537 га, яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2019 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 січня

2019 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що спірний договір, укладений від імені орендодавця підписаний не ним, а іншою особою, тобто спірний договір укладений без волевиявлення позивача, а тому наявні підстави для визнання договору оренди землі недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. При цьому, суди не знайшли підстав для застосування строків позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ Прилуцьке просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій в порушення статті 267 ЦК України безпідставно не застосовано до позовних вимог позивача строк позовної давності. Крім того, судами неповно встановлено фактичні обставини справи, не надано належної правової оцінки іншим доказам і обставинам, крім висновку судової почеркознавчої експертизи, якими підтверджено отримання позивачем орендної плати за спірну земельну ділянку з 2014 року.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,0537 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

26 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке укладений договір оренди земельної ділянки, терміном на 5 років. На підставі зазначеного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

за ТОВ Прилуцьке було зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки.

Також суди встановили, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи підпис в графі Орендодавець оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 26 липня 2014 року виконаний не самим ОСОБА_2 ,

а іншою особою.

Короткий зміст клопотання про залучення до участі у справі правонаступника

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ СХК Вінницька промислова група про залучення до участі у справі правонаступника відповідача.

Клопотання мотивоване тим, що 29 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесено запис № 115611200330000515 про припинення ТОВ Прилуцьке за рішенням засновників; ТОВ СХК Вінницька промислова група є правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ Прилуцьке , що підтверджується витягами з ЄДР на запити

від 29 серпня 2019 року № 1005694358 та від 30 серпня 2019 року

№ 1005697007 щодо надання інформації про ТОВ Прилуцьке .

Посилаючись на вищевказане, ТОВ СХК Вінницька промислова група просило суд залучити до участі у справі правонаступника відповідача

ТОВ Прилуцьке - ТОВ СХК Вінницька промислова група .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при вирішенні питання про залучення до участі у справі правонаступника, а також застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Враховуючи те, що відповідно до інформації, яка внесена до ЄДР, ТОВ СХК Вінницька промислова група є правонаступником ТОВ Прилуцьке , клопотання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту в частини третьої статті 152 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, що висновком судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2018 року встановлено, що підпис в графі Орендодавець договору від 26 липня 2014 року щодо оренди земельної ділянки площею 3,0537 га, виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою, без наслідування почерку ОСОБА_1

Встановивши, що спірний договір, укладений від імені орендодавця підписаний не нею, а іншою особою, тобто спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, та врахувавши висновок судово-почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2018 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій в порушення статті 267 ЦК України безпідставно не застосовано до позовних вимог позивача строк позовної давності, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається не з моменту, коли сторони домовились про тимчасове користування земельною ділянкою позивача та отримання останнім плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто про укладення від його імені договору.

Оскільки підставами позову ОСОБА_1 було непідписання спірного договору оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення вказаної справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а саме про факт укладення саме з відповідачем, саме письмового договору оренди та саме на тих умовах, що зазначено у цьому договорі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та таким, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішеннь не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 55, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група про залучення до участі у справі в якості правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке задовольнити.

Залучити Товариство з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група до участі у справі № 136/218/18 в якості правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке .

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 січня

2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 березня

2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк