Рішення

від 04.11.2019 по справі 903/523/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2019 р. Справа № 903/523/19

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» , Київська область, м. Біла Церква

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛФОРТ ГРУП» , Волинська область, м. Луцьк

про стягнення 1051874,91 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛФОРТ ГРУП» про стягнення 913083,19грн. - основний борг, 21250,29грн. індекс інфляції, 108365,17 грн. - пені, 9176,26 грн. - 3% річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов дилерського договору №4107 від 12.04.2018 року.

Ухвалою суду від 19.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, підготовче засідання призначено на 05.08.2019.

Ухвалою суду від 05.08.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.09.2019 .

Ухвалою суду від 16.09.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.10 2019 відкладено розгляд справи по суті на 04.11.2019.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-57/12324/19 від 04.11.2019 про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву до суду не подав, хоча сторона була вчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4302001059271.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, справу розглянуто за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Розглянувши матеріали і документи, подані позивачем, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

12.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛФОРТ ГРУП» (дилер) укладено дилерський договір № 4107 ( на далі - договір) (а.с. 11-19).

Згідно із п.2.1. даного договору, продавець передає у власність (поставляє), а дилер - купує для подальшої реалізації на території, встановленій в п.2.4. цього договору, продукцію на умовах, встановлених цим договором.

Згідно п.2.3. договору за умови здійснення дилером узгодженої дистрибуції - продавець надає дилеру знижку за дистрибуцію. Умови та порядок отримання, нарахування та виплати знижки за дистрибуцію встановлюються в додатку №3 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно п.2.4. договору дилер виконує свої зобов`язання з реалізації продукції на території Волинської області.

Згідно з п.3.1.4. договору продавець зобов`язаний поставити дилеру продукцію в кількості, асортименті та в строки, узгоджені і затверджені в укладеній сторонами додатковій угоді.

В свою чергу у відповідності до п.3.3.4. договору дилер зобов`язаний здійснювати оплату продукції в порядку і в строки, встановлені в розділі 9 цього договору.

Так, згідно з розділом 9 договору визначено, що:

- умови оплати - 100% передоплата;

- дилер здійснює передоплату згідно з виставленим продавцем рахунком протягом 3 (трьох) банківських днів від дати виставлення рахунку;

- датою здійснення переоплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п.6.1. договору, продавець поставляє продукцію за даним договором на умовах поставки FCA згідно з Incoterms-2010. Базис поставки кожної партії продукції вказується в заявці дилера на поставку продукції, затвердженій сторонами в порядку, встановленому в розділі 4 цього договору.

Згідно з п.6.2. договору, право власності та ризик випадкового знищення чи пошкодження продукції переходить від продавця до дилера в момент виконання продавцем умов поставки FCA згідно з п.6.1 цього договору.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах договору №4107 від 12.04.2018 та на підставі видаткових накладних.

Як встановлено, на виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку товару на суму 1 119 849,12 грн., який був прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується такими видатковими накладними:

№ 603 від 06.02.2019 на суму 125 114,64грн.;

№ 898 від 15.02.2019 на суму 153 922,56грн.;

№ 1380 від 28.02.2019 на суму 667 273,20грн.;

№ 2838 від 16.04.2019 на суму 160 542,72грн.;

№ 2839 від 16.04.2019 на суму 12 996,00 грн.

Позивач, на виконання вимог розділу 9 договору виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме:

№15290 від 06.02.2019 на суму 125 114,64 грн.;

№15476 від 13.02.2019р. на суму 153 922,56 грн.;

№15834 від 27.02.2019р. на суму 460 504,27 грн.;

№ 16978 від 15.04.2019 на суму 173 538,72 грн.

Згідно довіреностей за №29 від 06.02.2019, №44 від 13.02.2019, №51 від 27.02.2019, №105 від 15.04.2019 - ТзОВ Талфорт Груп отримав товар, що підтверджується підписом керівника та відтиском печатки юридичної особи.

Однак, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями №1897 від 08.09.2019 на суму 126 000грн., №1905 від 13.08.2019 на суму 2000 грн., №1907 від 14.08.2019 на суму 500 грн.,№1918 від 15.08.2019 на суму 500 грн., №1922 від 16.08.2019 на суму 500 грн., №1925 від 20.08.2019 на суму 1000 грн.,№ 1974 від 09.09.2019 на суму 500 грн.,32001 від 17.09.2019 на суму 30 000 грн.

Оскільки факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар належним чином доведений, документально підтверджений, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 913 083,19 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати товару, позивачем нарахована пеня в сумі 108 365,71 грн. за період з 07.02.2019 по 04.07.2019, 3% річних за період 07.02.2019 по 04.07.2019 в розмірі 9176,26 грн. та інфляції втрати за період з 13.02.2019 по 04.07.2019 в сумі 934 333,48 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку в його частковій необґрунтованості, оскільки позивачем при нарахуванні їх невірно визначено початок перебігу строку прострочення.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з розділом 9 договору визначено, що:

- умови оплати - 100% передоплата ;

- дилер здійснює передоплату згідно з виставленим продавцем рахунком протягом 3 (трьох) банківських днів від дати виставлення рахунку ;

- датою здійснення переоплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Позивач не врахував вказані приписи законодавства та договору, а тому нараховувати прострочення невиконання зобов`язання за договором потрібно після спливу трьох банківських днів та з наступного дня.

Отже, період прострочення згідно виставлених рахунків розпочався:

-№15290 від 06.02.2019 на суму 125 114,64 грн. з 13.02.2019

-№15476 від 13.02.2019р. на суму 153 922,56 грн. з 19.02.2019

-№15834 від 27.02.2019р. на суму 460 504,27 грн. з 05.03.2019

-№ 16978 від 15.04.2019 на суму 173 538,72 грн. з 19.04.2019

Відповідно до п.п 14.2 договору за порушення зобов`язання своєчасно оплатити продавцю вартість продукції дилер зобов`язався сплати на користь продавця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виплаченого зобов`язання по виставленому продавцем рахунку за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» по пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 105 010,20 грн. пені за період з 13.02.2019 по 04.07.2019.

У стягненні нарахованих 3354,97 грн. пені слід відмовити, як безпідставно заявленій. Відповідно до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» 3% річних за період 13.02.2019 по 04.07.2019 в сумі 8896,78 грн. та інфляційні витрати за період з 01.03.2019 по 30.06.2019 в сумі 15939,85 грн. підлягають до задоволення.

У стягненні нарахованих 279,48 грн. -3 % річних та 5310,44грн. - інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню частково.

У зв`язку із частковим задоволенням позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 231 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛФОРТ ГРУП» (43000, м. Луцьк, вул. Задворецька, буд. 25, код ЄДРПОУ 41846789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 39848510) 1 042 930,02 грн. заборгованості, в т.ч.: 913 083,19 грн. - основного боргу, 105 010,20 грн. - пені, 15 939,85грн. - інфляційних втрат, 8896,78грн. - 3% річних та 15643.95 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 08.11.2019

Суддя В. М. Дем`як