Рішення

від 05.11.2019 по справі 906/1053/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1053/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білпромімпекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю" Сервіспостач"

про стягнення 40432,47 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білпромімпекс" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю" Сервіспостач" 40432,47грн, з яких 29690,00грн основного боргу, 6463,80грн пені, 3321,02грн інфляційних та 957,65грн 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 07.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.11.2019.

18.10.2019 на адресу суду, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання, повернулась копія ухвали від 07.10.2019, яка направлялася відповідачу за адресою: місто Житомир, вул. Металістів, будинок 11.

01.11.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 30.10.2019, згідно якого останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, за наявними у справі доказами. Також у заяві позивач повідомив, що позовні вимоги є актуальними на дату засідання.

З метою уточнення інформації щодо відповідача, суд здійснив пошуковий запит та отримав електронний витяг з ЄДРПОУ, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", згідно якого адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Крім того, судом враховується, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білпромімпекс" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Сервіспостач" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 15-07/18 (далі - Договір, копія додається).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю (передавати у власність/повне господарське володіння) транспортерну стрічку, (надалі по тексту товар), а покупець зобов`язується на умовах та в порядку визначених цим Договором приймати та оплачувати товар.

Позивач вказує, що на виконання своїх зобов`язань, передбачених п. 1.1. Договору, згідно видаткової накладної №161 від 08.09.2019, поставив відповідачу товар на загальну суму 264690,00грн, проте, відповідач сплатив за отриманий товар лише 235000,00грн, заборгувавши 29690,00грн. При цьому, позивач повідомив суд, що відповідно до вищевказаного Договору, надав відповідачу послуги зі стикування стрічки, про що були складені відповідні Акти виконаних робіт, які відповідачем оплачені у повному обсязі.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Крім суми основного боргу у розмірі 29690,00 грн, позивач заявив до стягнення з відповідача 6463,80грн пені за період з 24.09.2018 по 24.03.2019, 3321,02грн інфляційних за період з вересня 2018 по серпень 2019 та 957,65грн 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 24.09.2018 по 01.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст. 173-175, 193, 198, 216, 218, 231, 232, 265 ГК України та ст. 530, 536, 610-612, 625, 629, 692, 712 ЦК України.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки №15-07/18 від 15.07.2018.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, у п. 2.1. Договору сторони погодили, що загальна сума Договору складає вартість всіх партій товару, поставлених під час дії даного Договору, що підтверджується первинними документами (рахунки-фактури, видаткові накладні).

Відповідно до п. 2.2. Договору, асортимент, кількість та ціна Товару вказуються у видатково-прибуткових накладних.

За умовами п. 2.3. Договору, оплата згідно цього Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у рахунку-фактурі на наступних умовах:

- оплата 50 % вартості товару у формі передоплати:

- оплата 50 % вартості товару протягом десяти банківський днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.4. Договору, моментом (датою) поставки товару є дата, яка вказана у видатково-прибутковій накладній.

За умовами п. 2.5. Договору, покупець зобов`язується здійснювати оплату за товар по цінах постачальника, які діють на момент (дату) вказану у видатково-прибутковій накладній та в термін, як це передбачено п. 2.3. даного Договору.

За п. 3.4. Договору, датою поставки товару вважається дата, яка вказана у видатково-прибутковій накладній постачальника та яка підписується уповноваженим представником покупця. Перехід права власності на товар (ризик випадкового знищення або пошкодження/псування товару) від постачальника до покупця, відбувається в момент підписання представниками сторін видатково-прибуткової накладної.

Видатковою накладною №161 від 08.09.2018 підтверджено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 264690,00грн. Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженого за довіреністю представника та відтиском печатки відповідача на накладній (а.с. 22).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач свій обов`язок по оплаті отриманого товару на день вирішення спору виконав частково на суму 235000,00 грн (а.с. 25-27).

За вказаного, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 29690,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки, враховуючи допущене відповідачем порушення умов Договору в частині проведення розрахунків, позивач також просить стягнути з відповідача 6463,80грн пені, 3321,02грн інфляційних та 957,65грн 3% річних за користування чужими грошовими коштами, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 5.3. Договору сторони визначили, що в разі несвоєчасної оплати Покупцем отриманого Товару, він сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені (а.с. 12), суд дійшов висновку, що її нарахування за визначений позивачем період в сумі 6463,80грн здійснено обґрунтовано та вірно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних у сумі 957,65грн (а.с. 14) за визначений позивачем період, є обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовна вимога у вказаній частині також підлягає задоволенню.

Що стосується інфляційних, то суд враховує, що згідно абз. 2, 3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", слід враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Однак, при нарахуванні інфляційних, позивач не врахував вищенаведене та помилково включив до розрахунку інфляційні за вересень 2018, а слід було здійснювати їх нарахування починаючи з жовтня 2018. За розрахунком суду, сума правомірно заявлених до стягнення інфляційних складає 2770,14 грн за період з жовтня 2018 по серпень 2019. У стягненні 550,88 грн інфляційних слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на суму 39881,59грн, з яких 29690,00 грн основного боргу, 6463, 80 грн пені, 2770,14 грн інфляційних, 957,65 грн 3% річних. У стягненні 550,88 грн інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білпромімпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю" Сервіспостач" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю" Сервіспостач" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Металістів, буд. 11, ід. код 39983850) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білпромімпекс" (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, пров. Жовтневий, буд.1-А, ід. код 41901578):

- 29690,00 грн основного боргу;

- 6463, 80 грн пені;

- 2770,14 грн інфляційних;

- 957,65 грн 3% річних;

- 1894,83 грн судового збору.

3. У стягненні 550,88 грн інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.11.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2 - позивачу (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, пров.Жовтневий, буд.1-А) - рек. з пов.;

3 - відповідачу (10001, Житомирська обл., місто Житомир, Вул. Металістів, будинок 11) - рек. з пов.