Рішення

від 08.11.2019 по справі 910/12230/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2019Справа № 910/12230/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування (вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053) в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування (вул. Полтавська, буд. 86, м. Красноград, Харківська область, 63304) до Товариства з обмеженою відповідальністю Трайдент-Юг (вул. Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/45, м. Київ, 04053) про стягнення 236005,20 грн.,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Трайдент-Юг , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трайдент-Юг на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування пеню в сумі 102209,98 грн., штраф в сумі 133795,22 грн. та 3540,08 грн. судового збору.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 06.02.2018 укладено договір поставки № УБГ54/015-18 FINNFIX LC (карбоксиметилцелюлоза низьков`язка CMC-LV) в кількості 98 т. по ціні 47784,00 грн. за 1 т. на загальну вартість 4682832,00 грн. Строк поставки товару визначено графіком поставки. Відповідач прострочив зобов`язання по договору в частині поставки товару, чим порушив п. 5.1. та п. 6.3.1. договору у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 102209,98 грн. та штраф в сумі 133795,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 17.09.2019, відповідачем - 18.09.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

01.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до стягнення штрафних санкцій та відмовити у їх стягненні та зменшити розмір штрафних санкцій, на які не поширюється позовна давність, на 70% до 37271,52 грн. У вказаному відзиві відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача щодо стягнення пені і штрафу, право на стягнення яких виникло у позивача до 06.09.2018 та відмовити у їх стягненні. Також, відповідач зазначає, що позивач фактично змінював терміни та об`єми поставки з підстав того, що він не в змозі прийняти товар на свої склади в строки, встановлені графіком поставки, через їх переповненість. Відповідач при цьому з розумінням ставився до таких обставин і поставляв товар у терміни, зручні позивачу, а не в передбачені графіком поставок, так як розраховував на добросовісність позивача, зі слів якого, при наявності у відповідача дозволів на поставку штрафні санкції нараховуватись не будуть. Позивач по готовності прийняти товар відповідача направляв йому дозволи на поставку. Відповідач, отримавши дозвіл на поставку, добросовісно поставляв товар у найближчі робочі дні з урахуванням часу на дорогу, що підтверджується видатковими накладними. Вважає, що затримки у поставках не завдавали збитків позивачу, а навпаки сприяли їх уникненню, оскільки неналежні умови для зберігання товару через відсутність місця на складі могли б призвести до псування товару, який позивач прийняв би. Прострочення були нетривалі по часу і станом на 18.10.2018 відповідач виконав свої зобов`язання по договору у повному обсязі. Крім того, стверджує, що позивач і сам допускав прострочення в оплаті товару. Згідно специфікації № 1 позивач був зобов`язаний оплачувати товар протягом 30-ти днів від дати поставки. Однак, за поставку від 12.04.2018 позивач розрахувався лише 25.05.2018, за поставку від 01.10.2018 - 15.11.2018, за поставку від 18.10.2018 - 21.12.2018. Також, відповідач зауважує, що не являється виробником товару, який поставлявся позивачу, а купує товар в іноземних партнерів. Протягом дії договору іноземний постачальник підвищив ціну на товар, який закуповував відповідач, проте відповідач продовжив виконання своїх зобов`язань за договором. З урахуванням викладених доводів у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, на які не поширюється позовна давність, до 37271,52 грн.

Згідно реєстру поштових відправлень (https://ukrposhta.ua/) позивачем отримано відзив на позовну заяву 02.10.2019, 03.10.2019.

15.10.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив поновити попущений з поважних причин строк для подачі відповіді на відзив та врахувати відповідь на відзив при ухваленні рішення. Також, у відповіді на відзив позивач зазначив, що оскільки постачальник несвоєчасно повідомляв про дату відвантаження товару та несвоєчасно здійснював поставку товару, покупець і надавав дозвіл на поставку товару та підтвердження готовності. При цьому, у зв`язку з тим, що відповідачем несвоєчасно поставлено товар, здійснення оплати проводилося після здійснення планових платежів.

Частиною 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі судом встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.

Таким чином, відповідь на відзив, враховуючи дату отримання відзиву позивачем, мала бути подана позивачем у строк до 08.10.2019. Згідно відбитку штампу поштового відділення на описі вкладення у цінний лист, відповідь на відзив направлена позивачем до суду 09.10.2019.

В підтвердження поважності причин пропуску строку для подання відзиву позивачем до відповіді на відзив додано, зокрема, копія наказу Філії Бурового управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування № 1707 від 04.10.2019, згідно якого начальник сектора з претензійно-позовної роботи юридичного відділу даної філії - Лобач Н.В. відрядили з 06 по 07 жовтня 2019 до Господарського суду міста Києва для участі у судовому засіданні.

В той же час, перебування начальника сектора з претензійно-позовної роботи юридичного відділу у відрядженні не може слугувати належною підставою для поважності причин пропуску встановленого судом строку. При цьому, суд вважає за можливе врахувати, що пропуск встановленого строку для подання відповіді на відзив становить лише один день у зв`язку з чим приймається судом.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

06.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Трайдент-Юг (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування (покупець) укладено договір поставки № УБГ 54/015-18, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (п. 1.2. розділ І договору).

Відповідно до п. 3.1. розділу ІІІ договору ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ.

Згідно специфікації № 1 від 06.02.2018 (додаток № 1 до договору № УБГ 54/015-18 від 06.02.2018) товаром за укладеним договором є FINNFIX LC (карбоксиметицелюлоза низьков`язка CMC-LV) у кількості 98 т. по ціні 39820 грн. без ПДВ за 1 т. загальною вартістю 4682832,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. розділу V договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у графіку поставки та специфікації до цього договору.

06.02.2018 сторонами договору складено та підписано графік поставки товару (додаток № 2 до договору № УБГ 54/015-18 від 06.02.2018) та погоджено, строки поставки товару: 20 тон - протягом 90 днів з моменту підписання договору, 20 тон - протягом 120 днів з моменту підписання договору, 20 тон - протягом 150 днів з моменту підписання договору, 20 тон - протягом 180 днів з моменту підписання договору, 18 тон - протягом 210 днів з моменту підписання договору.

За умовами п. 5.2. розділу V датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно п.п. 6.3.1. п. 6.3. розділу VІ договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та графіком поставки (додаток № 2), що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 6.1.1. п. 6.1. розділу VІ покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

12.04.2018 відповідачем поставлено на користь позивача товар - FINNFIX LC (карбоксиметилцелюлоза низьков`язка CMC-LV) (далі - товар) у кількості 3 тон загальною вартістю 143352,00 грн. з ПДВ (39820,00 грн. без ПДВ за 1 тон), що підтверджується видатковою накладною № 34 від 12.04.2018.

Відповідно до видаткової накладної № 39 від 03.05.2018 відповідачем здійснено поставку товару у кількості 21 тони загальною вартістю у розмірі 1003464,00 грн. з ПДВ (39820,00 грн. без ПДВ за 1 тон).

06.06.2019 відповідачем поставлено на користь позивача товар у кількості 13 тон загальною вартістю 621192,00 грн. з ПДВ (39820,00 грн. без ПДВ за 1 тон), що підтверджується видатковою накладною № 49 від 06.06.2018.

Відповідно до видаткової накладної № 54 від 25.06.2018 відповідачем здійснено поставку товару у кількості 21 тони загальною вартістю у розмірі 1003464,00 грн. з ПДВ (39820,00 грн. без ПДВ за 1 тон).

01.10.2019 відповідачем поставлено на користь позивача товар у кількості 20 тон загальною вартістю 955680,00 грн. з ПДВ (39820,00 грн. без ПДВ за 1 тон), що підтверджується видатковою накладною № 77 від 01.10.2018.

Відповідно до видаткової накладної № 81 від 18.10.2018 відповідачем здійснено поставку товару у кількості 20 тон загальною вартістю у розмірі 955680,00 грн. з ПДВ (39820,00 грн. без ПДВ за 1 тон).

Відповідно до п. 4.1. розділу IV договору розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.

25.05.2018 на виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 143352,00 грн. (платіжне доручення № 19175 від 25.05.2018), 15.11.2018 - 955680,00 грн. (платіжне доручення № 75472 від 15.11.2018), 21.12.2018 - 955680,00 грн. (платіжне доручення № 88770 від 21.12.2018).

Згідно із п. 7.1. розділу VII договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Відповідно до п. 7.10. розділу VII у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Згідно із п. 10.1. розділу Х договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

03.06.2019 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату пені у розмірі 102209,98 грн. та штрафу у розмірі 133795,22 грн.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про порушення строків поставки товару з боку відповідача у зв`язку з чим позивачем нараховано до сплати відповідачу штрафні санкції.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання сплати пені.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення між сторонами договору поставки № УБГ 54/015-18 від 06.02.2018, за умовами якого відповідач мав поставити товар, а позивач прийняти та оплатити поставлений товар (FINNFIX LC (карбоксиметилцелюлоза низьков`язка CMC-LV) у кількості 98 тон загальною вартістю 4682832,00 грн.

Позивачем та відповідачем обумовлено строки здійснення поставки товару відповідними партіями по 20 та 18 тон, про що складено графік поставки товару з урахуванням дати укладення та підписання договору 06.02.2018. За вказаним графіком поставки товару обумовлено наступні строки його поставки: 20 тон - протягом 90 днів з моменту підписання договору (тобто до 07.05.2018 включно), 20 тон - протягом 120 днів з моменту підписання договору (тобто до 06.06.2018 включно), 20 тон - протягом 150 днів з моменту підписання договору (тобто до 06.07.2018 включно), 20 тон - протягом 180 днів з моменту підписання договору (тобто до 05.08.2018 включно), 18 тон - протягом 210 днів з моменту підписання договору (тобто до 04.09.2019 включно).

Згідно видаткових накладних від 12.04.2018 та від 03.05.2018 відповідачем поставлено в загальному 24 тони товару, тобто здійснено відповідну поставку товару у відповідності до графіку поставки першої партії товару (до 07.05.2018 включно).

Відповідно до видаткової накладної № 49 відповідачем 06.06.2018 поставлено товар у кількості 13 тон, що відповідає строку здійснення поставки другої партії товару (до 06.06.2018 включно), проте не відповідає кількості такого товару (20 тон) у зв`язку з чим з урахуванням збільшеної поставки товару 03.05.2018 вбачається, що відповідачем недопоставлено 3 тони товару.

Відповідно до видаткової накладної № 54 від 25.06.2018 відповідачем поставлено 21 тону товару, що відповідає графіку поставки третьої партії товару (до 06.07.2018 включно) та кількості товару (20 тон).

Згідно із видаткової накладної № 77 відповідачем 01.10.2018 здійснено поставку четвертої партії товару у кількості 20 тон, що відповідає обумовленій кількості (20 тон), проте не відповідає графіку поставки даної партії (до 05.08.2018 включно).

Відповідно до видаткової накладної № 81 відповідачем 18.10.2018 здійснено поставку п`ятої партії товару у кількості 20 тон, що відповідає кількості (18 тон), проте не відповідає графіку поставки даної партії (до 04.09.2018 включно).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відповідачем порушено строки здійснення поставки товару, обумовлені графіком поставки, в частині здійснення поставки за видатковою накладною № 77 від 01.10.2018 (період прострочення з 06.08.2018 до 30.09.2018 включно, враховуючи поставку партії товару 01.10.2019, складає 56 днів) та видатковою накладною № 81 від 18.10.2018 (період прострочення з 05.09.2018 до 17.10.2018 включно, враховуючи поставку партії товару, складає 43 дні), а також недопоставлено товару за видатковою накладною № 49 від 06.06.2018 у кількості 3 тон, яка в подальшому поставлена на протязі липня-вересня 2018 року з урахування видаткових накладних № 54 від 25.06.2018, № 81 від 18.10.2018, за якими до поставлялася більша партія товару. Поставка першої партії товару у кількості 20 тон здійснена позивачем у строк 12.04.2018 та 03.05.2018, що відповідає графіку поставки першої 20 тон партії товару (90 днів з моменту підписання договору), поставка третьої партії також здійснена у строк 25.06.2018 у кількості 20 тон, що відповідає графіку поставки (150 днів з моменту підписання договору). Заперечень щодо наявності прострочення поставки товару відповідачем не надано.

Позивачем в загальному розміру по всім видатковим накладним нараховано до сплати відповідачу 133795,22 грн. пені за періодами прострочення з 07.06.2018 до 17.10.2018. З наданим позивачем розрахунком суд не погоджується та вважає за необхідне провести наступний власний розрахунок.

Так, по видатковій накладній № 81 поставка товару здійснена відповідачем 18.10.2018 на загальну суму 955680,00 грн. з урахуванням 20 тон товару. В той же час, за умовами графіку поставки товару остання партія товару мала бути поставлена до 04.09.2018 у кількості 18 тон товару. Таким чином, враховуючи вартість 1 тони товару (47784 грн. з ПДВ), загальну кількість обумовленої кількості товару по графіку поставки, вартість 18 тон товару складає 860112,00 грн. З урахуванням п. 7.10. розділу VII договору розмір пені за вказаною партією поставки товару складає 10132,83 грн. (860112,00 * 0,1 * 43 (період прострочення з 05.09.2019 до 17.10.2018 включно)/365). Розмір штрафу за вказаними умовами договору складає 6020,78 (860112,00*7%).

Враховуючи, що за видатковою накладною № 49 від 06.06.2018 відповідачем недопоставлено товару у кількості 3 тон, при цьому не порушено строки поставки, а в подальшому здійснено допоставку такого товару, суд вважає обґрунтованим нарахування штрафу у розмірі 10034,64 грн. (143352 (3 тони товару) * 7%).

Також, за видатковою накладною № 77 від 01.10.2018 мало місце прострочення строків поставки партії товару на 56 днів (з 06.08.2018 до 30.09.2018 включно) у зв`язку з чим розмір штрафу складає 6689,76 грн.

Щодо нарахування пені за прострочення поставки товару за видатковими накладними № 49 від 06.06.2018, № 77 від 01.10.2018, то суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, про який заявлено відповідачем.

Так, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Частиною другою статті 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями частини 5 статті 261 цього кодексу визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже перебіг позовної давності зі стягнення пені починається зі спливом строку виконання основного зобов`язання.

Як вбачається з графіку поставки, сторонами обумовлено строк поставки другої партії товару у кількості 20 тон до 06.06.2018, при цьому відповідачем недопоставлено 06.06.2018 3 тон товару у зв`язку з чим прострочення виконання зобов`язання має місце з 07.06.2018.

З урахуванням четвертої партії поставки товару товар у кількості 20 тон мав бути поставлений до 05.08.2018, при цьому поставлений відповідачем 01.10.2018 (видаткова накладна № 77 від 01.10.2018), тобто період прострочення має місце з 06.08.2018.

Таким чином, з вищевикладених відомостей вбачається, що позивачу достовірно було відомо про порушення строків поставки даних партій товару починаючи з 07.06.2018 та з 06.08.2019. В той же час, з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій позивач звернувся до суду 03.09.2019, по що свідчить відбиток штампу поштового відділення на описі у цінний лист про направлення позову до Господарського суду міста Києва. З огляду на вищевикладене, в межах даних заявлених позовних вимог про стягнення пені за видатковою накладною № 49 від 06.06.2018 та видатковою накладною № 77 від 01.10.2018 суд застосовує строки позовної давності та доходить висновку про їх необгрунтованість.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, оцінюючи надані суду докази, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 10132,83 грн., штраф у розмірі 22745,18 грн., а всього 32878,01 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача у справі 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трайдент-Юг (вул. Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/45, м. Київ, 04053, ідентифікаційний номер 35053627) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування (вул. Полтавська, буд. 86, м. Красноград, Харківська область, 63304, ідентифікаційний код 00156392) пеню у розмірі 10132 грн. 83 коп., штраф у розмірі 22745 грн. 18 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп., а всього 34799 (тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 01 (одна) коп.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2019.

Суддя В.О.Демидов