Рішення

від 07.11.2019 по справі 910/10698/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2019Справа № 910/10698/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-Фінанс" простягнення 5 351 грн 61 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-Фінанс" про стягнення 5 351 грн 61 коп., в тому числі: 3 925 грн 82 коп. основного боргу, 1 080 грн 00 коп. пені, 256 грн 63 коп. інфляційних втрат та 88 грн 80 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України належним чином не виконав зобов`язання з оплати за надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим в останнього за період з 01.06.2018 по 31.12.2018 виникла заборгованість у розмірі 3 925 грн 82 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 1 080 грн 00 коп. пені, 256 грн 63 коп. інфляційних втрат та 88 грн 80 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/10698/19 та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 у справі № 910/10698/19 описку. У вступній та описовій частинах ухвали Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 у справі № 910/10698/19 замість слів "Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Укртрансбуд"" постановлено читати "Товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс-Фінанс"". Зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду, серед іншого, відзив на позов.

18.10.2019 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01030 52648568, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Велика Васильківська, 66 Б, м. Київ, 03150) було направлено ухвалу від 07.10.2019, із зазначенням причини повернення: вибули, дата довідки ф.20: 11.10.2019.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 вручена відповідачу 11.10.2019.

Станом на 07.11.2019 відповідачем вимог ухвали суду від 07.10.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 26.06.2003, експлуатуючою організацією житлового будинку в„– 13 А (секція "Е") по вулиці Старонаводницькій, 2-20 в Печерському районі міста Києва є Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5".

Згідно Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.04.2017 № 386 "Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим" вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13 .

За змістом Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що 05.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс-Фінанс" набуло право власності на квартиру в„–7а , загальною площею 85,4 кв. м, по вул. Старонаводницькій, 13-а у місті Києві .

Звертаючись з даним позовом до суду позивач, як обслуговуюча організація будинку в„– 13 по вул. Старонаводницькій у м. Києві, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за фактично отримані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з червня 2018 року по грудень 2018 року як з власника зазначеної квартири.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Виходячи з вищезазначених приписів статей 180, 181 Господарського кодексу України , наявних матеріалів справи, а також матеріалів позовної заяви вбачається, що в період з червня 2018 року по грудень 2018 року договір щодо надання житлово-комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, не укладався.

Суд зазначає, що основні засади організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами; Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об`єктів житлового фонду; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем, в період з червня 2018 року по грудень 2018 року відбулось фактичне споживання комунальних послуг (послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) на загальну суму 3 925 грн 82 коп.

Так, на підтвердження факту надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивачем долучено до матеріалів справи копії укладених позивачем договорів з виконавцями послуг, а саме договір № 01/01/09/16/Р5 про надання послуг системного адміністрування від 01.09.2016 укладений з Фізичною особою-підприємцем Коваль Олександром Валерійовичем; договір № 75/8-пр від 26.10.2017 щодо технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення на об`єктах замовника укладений з Орендним підприємством "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7"; договір № Р5/18/ТО на технічне обслуговування обладнання від 01.01.2018 укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Скайліфт"; договір № Р5/ДС про надання послуг диспетчеризації від 01.06.2017 укладений з Фізичною особою-підприємцем Волинською Юлією Віталієвною; договір № 02-6332 від 01.09.2017 щодо надання послуг з проведення захисту від шкідників та комплексу протиепідемічних заходів на території та в будівлях замовника укладений з Комунальним підприємством "Профдезінфекція"; договір на організацію робіт з промивки гідравлічного випробовування систем централізованого опалення та гарячого водопостачання від 16.05.2016 укладений з Фізичною особою-підприємцем Кравченко Артемом Олександровичем.

Крім того, факт надання відповідачу послуг на підставі вищезазначених договорів за період з червня 2018 року по грудень 2018 року підтверджено долученими до матеріалів справи відповідними актами надання послуг, рахунками на оплату вартості робіт (послуг); актами приймання-передавання товарної продукції; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); актами надання послуг; актами прийомки виконаних робіт.

При цьому як вбачається із матеріалів справи, доказів пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та прибудинкової території, до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем своїх зобов`язань з утримання будівлі та прибудинкової території з боку відповідача відсутні.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства відповідач як споживач зобов`язаний оплатити отримані ним житлово-комунальні послуги, в тому числі витрати з утримання будинків та обслуговування прибудинкових територій.

При цьому, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов`язання відповідача відшкодувати експлуатаційні витрати та комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Крім цього слід відзначити, що відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв`язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов`язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Проте, за твердженням позивача, відповідач в порушення зазначених приписів чинного законодавства свої зобов`язання щодо відшкодування позивачу експлуатаційних витрат на утримання будинків та прибудинкових територій належним чином не виконав, в наслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 3 925 грн 82 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.

За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зобов`язанням, згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати фактично спожитих комунальних послуг у встановлений строк та факту наявності заборгованості у розмірі 3 925 грн 82 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 3 925 грн 82 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 080 грн 00 коп. пені, 256 грн 63 коп. інфляційних втрат та 88 грн 80 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Зазначений закон був чинним станом на момент укладення договору та є чинним на момент розгляду справи.

Отже, цей закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб`єктами підприємницької діяльності.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 080 грн 00 коп. пені, 256 грн 63 коп. інфляційних втрат та 88 грн 80 коп. 3 % річних, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-Фінанс" (вул. Велика Васильківська, 66 Б, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40167116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" (вул. Г. Ахматової, 3, м. Київ, 02068, ідентифікаційний код 32070545) заборгованість у розмірі 3 925 (три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн 82 коп., пеню у розмірі 1 080 (одна тисяча вісімдесят) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 88 (вісімдесят вісім) грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 256 (двісті п`ятдесят шість) грн 63 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька