Рішення

від 29.10.2019 по справі 915/1925/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року Справа № 915/1925/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Коноваловій Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «РЕМ» , вул. Млинна, 21-А, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 20879610)

до відповідача Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» , вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393)

про стягнення коштів в сумі 38 789, 08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Райтобурд В.М., директор паспорт серія ЕО595931 виданий 21.08.1998 року;

від відповідача: Авраменко О.Ю., довіреність № 01/54-17 від 02.01.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне підприємство «РЕМ» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» суму переплати (авансовий платіж) за активну електричну енергію в розмірі 38 789, 08 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 01.10.2019 року.

В судовому засіданні 01.10.2019 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву в судовому засіданні до 29.10.2019 року.

В судовому засіданні 29.10.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення суми переплати (авансового платежу) за активну електричну енергію. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неповернення відповідачем коштів (авансового платежу) у зв`язку з припиненням договору № 44/5427 від 17.09.2009 року в частині постачання активної електричної енергії у зв`язку зі зміною постачальника активної електричної енергії. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 1212 ЦК України та умовами договору .

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у письмовому відзиві (вх. № 14954/19 від 24.09.2019 року) на позовну заяву повідомив суд про часткове визнання позовних вимог. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки розмір витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи, а також розміру позовних вимог. Заперечення в частині витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовані відповідачем приписами ст. 123, 126 ГПК України,

Також у відзиві відповідач зазначає, що переплата виникла перед позивачем у зв`язку з тим, що 11.06.2017 року набув чинності Закону України Про ринок електричної енергії . Станом на 01.01.2019 року переплата позивача складає 38 789, 08 грн., відповідач погоджується з позовними вимогами щодо стягнення саме переплати у сумі 38 789, 08 грн.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого протоколом річних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївобленерго» від 19.04.2018 року № 27, Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VІ (арк. 71-72).

Між ВАТ ЕК Миколаївобленерго (постачальник) та Приватним підприємством РЕМ (споживач) було укладено Договір № 44/5427 від 17.09.2009 року про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 320 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (розділ 1) (арк. 10-15).

До договору між сторонами було укладено додаткову угоду від 27.04.2018 року, якою викладено Додатки № 4, № 10 до договору в новій редакції (арк. 17).

До договору між сторонами були укладені додатки, зокрема, Додаток № 10 Порядок розрахунків в редакції додаткової угоди від 27.04.2018 року (арк. 16).

Відповідно до п. 2.3.3 Договору споживач зобов`язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків № 10 Порядок розрахунків та № 4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії .

Відповідно до п. 2 Додатку № 10 споживач протягом розрахункового періоду здійснює планові платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:

до 05 числа поточного місяця 60 % заявленого обсягу споживання активної електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання;

до 15 числа поточного місяця 40 % заявленого обсягу споживання активної електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 8 Додатку № 10 (а редакції додаткової угоди від 27.04.2018 року) сторони домовились, що у разі звернення споживача (розірвання договору, припинення його дії тощо) щодо повернення йому переплати, що виникла за цим договором, постачальник (відповідач) зобов`язується повернути кошти протягом шести місяців.

На виконання умов договору, позивачем 14.12.2018 року здійснено авансовий платіж за активну електроенергію на суму 57 264, 77 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 568 від 14.12.2018 року (арк. 69).

Станом на 01.01.2019 року залишок авансових платежів, на які позивач (споживач) не отримав активну електричну енергію становить 38 789, 08 грн., що також підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву та довідкою АТ Миколаївобленерго від 23.09.2019 року (арк. 68).

Факт наявності переплати також підтверджується підписаним сторонами актом звіряння (арк. 18).

Відповідно до п. 9.4 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов.

02.11.2018 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1334 Про видачу АТ Миколаївобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом .

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано АТ Миколаївобленерго" (код ЄДРПОУ 23399393) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Миколаївської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності АТ МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО , та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: з 01.01.2019 року анулювати АТ Миколаївобленерго" (код ЄДРПОУ 23399393) ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 21 серпня 1996 року № 43, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 09 жовтня 1996 року № 148, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".

Таким чином, з 01.01.2019 АТ Миколаївобленерго" не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.

У зв`язку зі змінами в законодавстві 01.01.2019 року між ТзОВ Миколаївська елетропостачальна компанія (постачальник) та Приватним підприємством РЕМ (споживач) укладено договір № 44/5427 про постачання електричної енергії споживачу (арк. 19-26).

14.01.2019 року позивач звернувся до відповідача АТ Миколаївобленерго" з заявою, в якій просив повернути залишок коштів по активній електроенергії в сумі 38 789, 08 грн. (арк. 27). Заяву отримано відповідачем 15.01.2019 року, що підтверджується вхідним штампом за вх. № 07/1404.

В подальшому 01.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом № 7, в якому позивач просив повідомити про терміни повернення коштів (арк. 28). Факт отримання 01.02.2019 року листа підтверджується вхідним штампом відповідача за вх. № 24/1240.

У відповідь на лист № 7 від 01.02.2019 року відповідачем 15.02.2019 року направлено позивачу лист № 01/24-939, в якому відповідач повідомив, що повернення коштів буде здійснено відповідно до умов п. 8 додатку № 10 до договору про постачання електричної енергії від 17.09.2009 року № 44/5427, а саме: протягом шести місяців (арк. 29).

У зв`язку з неповерненням коштів позивач втретє 23.07.2019 року звернувся до відповідача з листом вих. № 19, в якому вимагав повернути суму заборгованості в повному обсязі (арк. 30).

Станом на день розгляду справи кошти в розмірі 38 789, 08 грн. не повернуто, що не заперечується відповідачем та стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, для застосування положень ст. 1212 ЦК України необхідна одночасно наявність таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілої); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалось, згодом відпала.

Враховуючи те, що зобов`язання за договором постачання електричної енергії № 44/5427 від 17.09.2009 року в частині надання АТ Миколаївобленерго" еклектичної енергії позивачу припинило свою дію з 01.01.2019 року, то АТ Миколаївобленерго" з 01.01.2019 року не є належним отримувачем грошових коштів за постачання електричної енергії, перерахованих ПП РЕМ , тобто підстава, на якій було отримано грошові кошти, відпала.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів повернення відповідачу суми переплати в розмірі 38 789, 08 грн., строк повернення якої настав, як і не спростовано позовних вимог. Судом також враховано, що відповідачем позов в цій частині визнано.

Отже, позовна вимога про стягнення суми попередньої оплати (авансовий платіж) за активну електроенергію в розмірі 38 789, 08 грн. підлягає задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

В позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу в сумі 5 000, 00 грн.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами: договором про надання правової (професійної правничої) допомоги б/н від 14.08.2019 року (арк. 46); додатковою угодою № 1 до договору від 14.08.2019 року (арк. 47); актом від 23.08.2019 року за договором № б/н про надання правової (професійної правничої) допомоги від 14.08.2019 року на суму 5 000, 00 грн. (арк. 48); платіжним дорученням № 796 від 23.08.2019 року на суму 5 000, 00 грн. (арк. 49); свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3219 від 28.02.2008 року (арк. 50).

Відповідно до Акту від 23.08.2019 року адвокатом надано наступну правову допомогу (послуги): вивчення та аналіз документів, наданих ПП РЕМ стосовно спору з АТ Миколаївобленерго - 2 години; підготовка та складання позовної заяви з додатками, направлення позовної заяви відповідачу та до суду - 3 години.

У відзиві на позов (вх. № 14954/19 від 24.09.2019 року) відповідач у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5 000, 00 грн. витрат на правову допомогу просив суд відмовити. В обґрунтування заперечень, посилаючись на приписи ст. 123, 126 ГПК України та практику Верховного Суду зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи, а також розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні усно заперечив проти зменшення витрат на правову допомогу, зазначаючи, що вказані адвокатом ціни, відповідають цінам, які склались в Україні на такий вид послуг. Відсутні підстави для зменшення чи відмови в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Приписами ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідачем в порушення ст. 74 ГПК України не доведено жодними належними та допустимими доказами у справі факту необґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, зокрема, не подано жодних доказів, які б підтверджували усталені ціни на такий вид послуг (ставок адвокатського гонорару в регіоні, країні), що давало б можливість суду встановити факт завищення вартості послуг. За таких обставин, суд вбачає обґрунтованими, підтвердженими належними доказами понесені ПП РЕМ судові витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі. Натомість, керуючись положеннями ч. 1 ст. 126 ГПК України, ч. 5 ст. 129 ГПК України та враховуючи принциип пропорційності, предмет спору, ціну позову, визнання позову відповідачем, збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. між сторонами порівну.

Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500, 00 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» , вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393) на користь позивача Приватного підприємства «РЕМ» , вул. Млинна, 21-А, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 20879610):

- 38 789, 08 грн. (тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять грн. 08 коп.) - суми переплати (авансовий платіж) за активну електричну енергію;

- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;

- 2 500, 00 грн. (дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) - витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.11.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш