Рішення

від 29.10.2019 по справі 910/6266/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2019Справа № 910/6266/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРОМ"

до 1) Фізичної особи-підприємця Захарова Артема Вікторовича

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КОМПОНЕНТ"

про визнання дій такими, що порушують право інтелектуальної власності, заборону

вчинення дій, вилучення з цивільного обігу та знищення продукції та стягнення

моральної шкоди

Представники:

від позивача : Сірик О.О.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Кінащук С.П .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліром" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Захарова Артема Вікторовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Компонент" про визнання дій такими, що порушують право інтелектуальної власності, заборону вчинення дій, вилучення з цивільного обігу та знищення продукції та стягнення моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що йому стало відомо про те, що в цивільний обіг було введено продукцію Сода та Сода кальцинована виробництва ФОП Захаров А.В. , як упакування для якої використано промисловий зразок, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІРОМ", що в свою чергу є порушенням прав інтелектуальної власності, оскільки позивачем не надавалися дозволи на використання промислового зразка. Враховуючи зазначене, позивач просить суд:

-визнати дії фізичної особи-підприємця Захарова Артема Вікторовича із виробництва та введення в цивільний оборот продукції Сода та Сода кальцинована порушенням прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017;

-визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КОМПОНЕНТ" щодо реалізації (продажу) продукції Сода та Сода кальцинована порушенням прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017;

-заборонити фізичній особі-підприємцю Захарову Артему Вікторовичу та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КОМПОНЕНТ" здійснювати виробництво, реалізацію та введення в цивільний обіг будь-яким способом продукції Сода та Сода кальцинована , упаковка якої порушує права інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017;

-вилучити із цивільного обігу та знищити продукцію Сода та Сода кальцинована , яка вироблена та введена в цивільний обіг фізичною особою-підприємцем Захаровим Артемом Вікторовичем з порушенням прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017;

-стягнути з фізичної особи-підприємця Захарова Артема Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" моральну (немайнову) шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ліром залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надання викладу обставин заявлених позовних вимог в контексті необхідності залучення до участі у справі третьої особи - ОСОБА_4 ; надання доказів сплати (доплати) судового збору у встановленому порядку (оригінал платіжного документа) та розмірі (1921,00 грн.); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

03.06.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 02.07.2019.

У підготовче засідання 02.07.2019 з`явився представник позивача. Представники відповідачів не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 30.07.2019.

29.07.2019 до відділу діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив, згідно з яким відповідач 2 зазначає, що з травня 2019 року відповідач 2 розпочав використання іншого макету опакування Соди кальнинованої , який відрізняється від промислового зразка позивача; відповідач заперечує проти позову в частині стягнення моральної шкоди.

У підготовче засідання 30.07.2019 з`явились представники позивача та відповідача 2. Представник відповідача 1 у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 30.07.2019 оголошено перерву до 17.09.2019.

У підготовче засідання 17.09.2019 з`явився представник позивача. Представники відповідачів не прибули.

У підготовчому засіданні 17.09.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2019.

У судове засідання 07.10.2019 з`явились представники позивача та відповідача 2. Представник відповідача 1 у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 07.10.2019 оголошено перерву до 29.10.2019.

У судове засідання 29.10.2019 з`явились представники позивача та відповідача 2. Представник відповідача 1 у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У встановлений судом строк відповідачем 1 не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 29.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2 та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником промислового зразка Опаковання для кальцинованої соди за патентом України №34713 від 26.06.2017.

ФОП Захаров А.В. здійснював виробництво товару - соди та соди кальцинованої, що підтверджується наданими до позову доказами фотокопій упаковки товару Сода кальнированная та Сода , на яких зазначено як виробника - ФОП Захаров .

Судом встановлено, що ТОВ Люкс Компонент здійснював поставку товару соди кальцинованої виробництва ФОП Захарова А.В. , що підтверджується зокрема копіями договору поставки від 05.02.2019, укладеного між ТОВ Люкс Компонент та ФОП Колоколовим А.В., видаткової накладної №РН-0000009 від 14.03.2019. Вказаний факт також визнаний відповідачем 2.

Як зазначає позивач, йому стало відомо про те, що в цивільний обіг було введено продукцію Сода та Сода кальцинована виробництва ФОП Захаров А.В. , як упакування для якої використано промисловий зразок, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІРОМ", що в свою чергу є порушенням прав інтелектуальної власності, оскільки позивачем не надавалися дозволи на використання промислового зразка. Враховуючи зазначене, позивач просить суд:

-визнати дії фізичної особи-підприємця Захарова Артема Вікторовича із виробництва та введення в цивільний оборот продукції Сода та Сода кальцинована порушенням прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017;

-визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КОМПОНЕНТ" щодо реалізації (продажу) продукції Сода та Сода кальцинована порушенням прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017;

-заборонити фізичній особі-підприємцю Захарову Артему Вікторовичу та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КОМПОНЕНТ" здійснювати виробництво, реалізацію та введення в цивільний обіг будь-яким способом продукції Сода та Сода кальцинована , упаковка якої порушує права інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017;

-вилучити із цивільного обігу та знищити продукцію Сода та Сода кальцинована , яка вироблена та введена в цивільний обіг фізичною особою-підприємцем Захаровим Артемом Вікторовичем з порушенням прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017;

-стягнути з фізичної особи-підприємця Захарова Артема Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" моральну (немайнову) шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Так, оскільки позов обґрунтовано неправомірним використанням відповідачами промислового зразка позивача, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього охоронюваного законом інтересу для звернення з позовом, спрямованим на захист своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать промислові зразки.

Набуття права інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується патентом (ч. 1 ст. 462 ЦК України).

За змістом ст. 464 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на промисловий зразок є: 1) право на використання промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

ФОП Захаров А.В. здійснював виробництво товару - соди та соди кальцинованої, що підтверджується наданими до позову доказами фотокопій упаковки товару Сода кальнированная та Сода , на яких зазначено як виробника - ФОП Захаров . ТОВ Люкс Компонент здійснював поставку товару соди кальцинованої виробництва ФОП Захарова А.В. , що підтверджується зокрема копіями договору поставки від 05.02.2019, укладеного між ТОВ Люкс Компонент та ОСОБА_4, видаткової накладної №РН-0000009 від 14.03.2019. Вказаний факт також визнаний відповідачем 2.

Статтею 20 Закону України Про охорону прав на промислові зразки передбачено, що використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Оскільки питання використання відповідного промислового зразка в контексті використання всіх суттєвих ознак промислового зразка потребує спеціальних знань, позивачем подано висновок експертного дослідження від 17.04.2019 №16/13.4/3, складеного судовим експертом Жирко В.В., згідно з яким судовий експерт дійшов наступних висновків:

- в упаковці наданих зразків продукції Сода кальцинована та Сода виробництва ФОП Захаров, використано всі суттєві ознаки промислового зразка Опаковання для кальцинованої соди за патентом України №34713;

- упаковка для продукції Сода кальцинована та Сода , яку використовує ФОП Захаров , схожа з упаковкою для продукції Сода кальцинована , яку використовує ТОВ Ліром , настільки, що це може призвести до сплутування споживачами продукції цих виробників.

За змістом ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Оцінюючи висновок експерта, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

За таких обставин поданий позивачем висновок приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

За змістом ч. 3 ст. 20 Закону України Про охорону прав на промислові зразки патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту.

За наведених обставин, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт використання в упаковці продукції Сода кальцинована та Сода виробництва ФОП Захарова А.В., промислового зразка Опаковання для кальцинованої соди за патентом України №34713, у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині заборони фізичній особі-підприємцю Захарову Артему Вікторовичу та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КОМПОНЕНТ" здійснювати виробництво, реалізацію та введення в цивільний обіг будь-яким способом продукції Сода та Сода кальцинована , упаковка якої порушує права інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017, з огляду на що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно вимог про визнання дій фізичної особи-підприємця Захарова Артема Вікторовича із виробництва та введення в цивільний оборот продукції Сода та Сода кальцинована порушенням прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017 та про визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КОМПОНЕНТ" щодо реалізації (продажу) продукції Сода та Сода кальцинована порушенням прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, суд зазначає, що вимога про визнання дій порушенням прав позивача фактично є обставиною, якою позивач обґрунтовує свої інші вимоги - вимоги про заборону вчинення дій.

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів). Водночас заявлена позивачем вимога в частині визнання дій порушенням прав позивача не зможе забезпечити їх поновлення, а отже обраний позивачем спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, як встановлено судом, належним та достатнім способом захисту є заборона відповідачам вчиняти дії.

За наведених обставин, позов в частині визнання дій порушенням прав інтелектуальної власності не підлягає задоволенню.

Стосовно вимог про вилучення із цивільного обігу та знищення продукції Сода та Сода кальцинована , яка вироблена та введена в цивільний обіг фізичною особою-підприємцем Захаровим Артемом Вікторовичем з порушенням прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно Патенту № 34713 від 26.06.2017, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 432 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів.

Суд зазначає, що вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи такі, як вилучення та знищення товарів і матеріалів, введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знарядь, що використовувалися для виготовлення таких товарів, здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності. Водночас перевірка відповідності цього способу допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення. В той же час виконання рішення про вилучення та знищення товарів і матеріалів, введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності потребуватиме вчинення дій стосовно осіб, коло яких є невизначеним, і які, в тому числі, легітимно придбали товар з метою його подальшої реалізації. Відповідно, у вказаній частині у задоволенні позову слід відмовити з підстав невизначеності кола зацікавлених осіб, наявності та належності відповідного товару.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №910/1780/16.

За наведених обставин, позов в частині вилучення із цивільного обігу та знищення продукції Сода та Сода кальцинована не підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 50000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Так, позивач зазначає, що йому завдано моральної шкоди через неправомірне використання об`єкту права інтелектуальної власності та приниження ділової репутації, та розмір такої шкоди становить 50000,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин щодо приниження ділової репутації позивача, з огляду на що у суду відсутні підстави вважати доведеними викладені позивачем в обґрунтування позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди обставини, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Заборонити Фізичній особі-підприємцю Захарову Артему Вікторовичу ( АДРЕСА_1 ) здійснювати виробництво, реалізацію та введення в цивільний обіг будь-яким способом продукції Сода та Сода кальцинована , упаковка якої порушує права інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" (49017, м. Дніпро, вул. Авіаційна, 39; ідентифікаційний код: 36980773) на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно з патентом № 34713 від 26.06.2017.

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КОМПОНЕНТ" (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12, оф. 303; ідентифікаційний код: 41823736) здійснювати виробництво, реалізацію та введення в цивільний обіг будь-яким способом продукції Сода та Сода кальцинована , упаковка якої порушує права інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" (49017, м. Дніпро, вул. Авіаційна, 39; ідентифікаційний код: 36980773) на промисловий зразок Опаковання для кальцинованої соди згідно з патентом № 34713 від 26.06.2017.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Захарова Артема Вікторовича ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" (49017, м. Дніпро, вул. Авіаційна, 39; ідентифікаційний код: 36980773) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КОМПОНЕНТ" (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12, оф. 303; ідентифікаційний код: 41823736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліром" (49017, м. Дніпро, вул. Авіаційна, 39; ідентифікаційний код: 36980773) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.11.2019

Суддя Ю.В. Картавцева