Постанова

від 31.10.2019 по справі 502/1966/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2256/19

Номер справи місцевого суду: 502/1966/18

Головуючий у першій інстанції Маслеников О.А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника ОСОБА_1 - адвоката Строкової А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що24.01.2012 р. між ним та ОСОБА_5 було укладено два договори, за якими позивач передав, а ОСОБА_5 отримав грошові кошти по 20000 грн. за кожним договором на строк 5 років, але не пізніше 24.01.2017 р.

Однак, ОСОБА_5 не звертався до позивача, щодо повернення боргу, таким чином, не виконав зобов`язання на загальну суму - 40000 грн.

Позивач зазначив, що про те, що ОСОБА_5 помер, та після його смерті спадщину прийняли його діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , йому стало відомо у серпні 2018 р.

19.09.2018 р. позивачем було направлено претензію відповідачам, у якій він повідомив спадкоємців ОСОБА_5 про борг, однак відповіді не надійшло. Інфляційні втрати щодо заборгованості по сумі 40000 грн. склали 7640 грн., у зв`язку з чим позивач просив солідарно стягнути з відповідачів 40000 грн. та інфляційні втрати у сумі 7640 грн.

Після відкриття спрощеного провадження у справі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надав клопотання, в якому вказав, що позивач стверджує, що 24.01.2012 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики №1, за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 20000 грн., зазначена сума повинна була бути повернута протягом п`яти років, але не пізніше 24.01.2017 року . ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті спадщину успадкували діти спадкодавця - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с.50-51).

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_6 вказав, що в 2016 році ОСОБА_3 зверталась з позовом в Кілійський районний суд Одеської області щодо розірвання договору оренди землі б/н, укладений 05.12.2014 року між ТОВ ПІВДЕННЕ-1 та ОСОБА_5 строком на 49 років та зареєстрований 02.02.2015 року (справа №502/1915/16-ц). Оскільки директором ТОВ ПІВДЕННЕ-1 з початку заснування та до теперішнього часу є позивач ОСОБА_1 , то вже тоді він знав про те, що ОСОБА_5 помер.

Зазначені обставини також підтверджуються запереченнями на позовну заяву по справі №502/1915/16-ц представника ТОВ ПІВДЕННЕ-1 .

Про те, що ОСОБА_5 винен борг ОСОБА_1 , відповідачі не знали до вересня 2018 року, коли ОСОБА_1 прислав письмові повідомлення з вимогою сплати йому боргу ОСОБА_5

ОСОБА_6 також зазначив, що ОСОБА_1 повинен був звернутись до суду з позовом про стягнення боргу ОСОБА_5 до його спадкоємців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, але не пізніше 24.01.2018 року (враховуючи вимоги ч.2 і ч. 3 ст. 1281 ЦК України).

Оскільки час вимоги настав 24.01.2018 року, то, починаючи з 25.01.2018 року ОСОБА_1 позбавлений права вимоги до відповідачів та цей строк не підлягає поновленню згідно вимог закону, оскільки є примсічним.

При цьому ОСОБА_6 вказав, що кінцевий термін звернення ОСОБА_1 до суду сплив у всякому разі 24.01.2018 року, навіть при тій обставині, якби ОСОБА_1 не знав і не міг знати про смерть боржника ОСОБА_5 та відкриття спадщини, однак ОСОБА_1 знав про його смерть і відкриття спадщини щонайпізніше у 2016 році, про що вказано вище.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики було відмовлено повністю через пропуск звернення до суду за захистом своїх прав ОСОБА_1 до спадкоємців боржника ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Кілійського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року, та постановлення нового, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що дана категорія справ розглядається без повідомлення учасників справи, як то передбачено ч. 1 ст. 369 ЦПК України, справа в суді апеляційної інстанції була розглянута за участю представника заявника апеляційної скарги - адвоката Строкової А.Г., інші учасники справи до суду не з`явились і суд апеляційної інстанції визнав їх явку необов`язковою. У зв`язку з цим, та враховуючи, що у відповідності до п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України, вказана справа є малозначною, було прийнято рішення про розгляд справи за участю адвоката Строкової А.Г. та на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав до спадкоємців боржника ОСОБА_5 - відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Ті обставини, що24.01.2012 р. між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено два договори, за якими позивач передав, а ОСОБА_5 отримав грошові кошти по 20000 грн. за кожним договором на строк 5 років, які повинен був повернути не пізніше 24.01.2017 року, визнані сторонами і підтверджуються матеріалами справи, а тому у відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України вважаються встановленими і не підлягають доказуванню.

З цих підстав вважається встановленою і та обставина, що боржник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спірним в даному випадку є питання стосовно того, чи зобов`язані спадкоємці ОСОБА_5 , які є відповідачами у справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , повернути позивачу ОСОБА_1 борг спадкодавця у сумі 40000 грн. та інфляційні втрати у сумі 7640 грн.

Вирішуючи дане питання, апеляційний суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, договором про поділ спадкового майна, посвідченого приватним нотаріусом Юрченко М.Є. 02.08.2016 року, у спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в рамках спадкової справи 103/2015 (а.с.53), перейшло наступне спадкове майно:

відповідачці ОСОБА_3 перейшла земельна ділянка, площею 3,6308 га, що знаходиться за межами населеного пункту Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122310100:01:001:0479;

відповідачу ОСОБА_2 перейшла земельна ділянка, площею 4,4807 га, що знаходиться за межами населеного пункту Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122310100:01:001:0190;

Відповідачці ОСОБА_4 перейшло 2/3 частки житлового будинку під номером третім, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ОСОБА_1 є керівником ТОВ ПІВДЕННЕ-1 (а.с. 20-звор., 57).

В матеріалах справи також маються відомості про те, що відповідач ОСОБА_3 , як спадкодавець ОСОБА_5 , зверталась до суду з позовом до ТОВ ПІВДЕННЕ-1 , керівником якого був ОСОБА_1 , про розірвання договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 і спадкодавцем ОСОБА_5 .

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області у справі № 502/1915/16-ц від 22.11.2016 р. Вищевказану позовну заяву ОСОБА_3 до ТОВ ПІВДЕННЕ-1 про розірвання договору оренди було залишено без розгляду (а.с.56).

Разом з тим, в ході розгляду даної справи представник ТОВ ПІВДЕННЕ-1 адвокат Строкова А.Г., яка представляє інтереси ОСОБА_1 по даній справі, в своїх запереченнях серед іншого, вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с.54-55).

Тобто, ще в 2016 році позивачу ОСОБА_1 було безумовно відомо про те, що боржник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, за змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статтях 1218, 1219 ЦК України.

У відповідності до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. При цьому, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців вiд дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно вiд настання строку вимоги.

Разом з тим, якщо кредитор спадкодавця не знав i не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року вiд настання строку вимоги.

З цих підстав, кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців є преклюзивними і обов`язково застосовуються судом без наявності відповідної заяви, на відміну від строку позовної давності.

Тобто, сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

При цьому суд зазначив, що відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Таким чином, сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення позикодавцем вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення його права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

З огляду на викладене, та враховуючи, що позивач ОСОБА_1 знав про смерть боржника ОСОБА_5 щонайпізніше у 2016 році, а також те, що він, як кредитор спадкодавця, не пред`явив у визначені ст. 1281 ЦК України строки вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, він вважається таким, що позбавляється права відповідної вимоги.

У зв`язку з цим, суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки строк виконання боргових зобов`язань ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 настав 24.01.2017 року, як зазначено в договорах займу (а.с.9-10), то у відповідності до ч.3 ст. 1281 ЦК України, він у всякому разі був зобов`язаний пред`явити позовні вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги, тобто не пізніше 24.01.2018 року.

Враховуючи, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся 29.10.2018 року, то він втратив право вимоги до спадкоємців кредитора ОСОБА_5 - відповідачів у справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.11.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра