Рішення

від 01.11.2019 по справі 404/720/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/720/19

Номер провадження 2/404/177/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Примак В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, суд, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, просив:

- шлюб, укладений між ним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Світловодськ Світловодського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області розірвати;

- місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визначити разом з ним;

- судові витрати залишити за позивачем.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що 25 лютого 2006 року між сторонами у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Світловодськ Світловодського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області був укладений шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №40.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_4 .

Вказано, що підставою для звернення до суду з даним позовом є фактичне припинення шлюбних відносин, яке сталося внаслідок зловживання відповідачем спиртними напоями, ведення розгульного способу життя. Їхні стосунки змінилися, на цьому ґрунті виникла неприязнь один до одного, відбувалися постійні сварки, між ним та дружиною відсутнє взаєморозуміння, вони втратили взаємоповагу один до одного. Сім років тому відповідач практично викреслила їх з сином із свого життя і з того часу вони проживають окремо.

Такі стосунки між ним та відповідачем стали зовсім нестерпними, а всі його намагання щодо збереження повноцінної сім`ї не призвели до позитивних результатів, вважає подальше збереження шлюбу між ним та відповідачем недоцільним, а їхнє примирення неможливим.

Зазначено, що син вже більше семи років проживає разом з ним. Весь цей період життям та здоров`ям дитини, її утриманням та вихованням займається виключно сам.

Під час розмови про розлучення його дружина ОСОБА_2 зазначила, що забере в нього сина, тому вважає, що на сьогоднішній день існує спір щодо визначення місця проживання дитини.

З дитиною у нього завжди були довірительні стосунки, він знає його мрії, бажання. Син росте кмітливим, розумним, здоровим хлопчиком, отже правильно і в повному обсязі виконує свої обов`язки як батько. Вони вже звикли, що поряд з ними не має мами. Вважає подальше проживання сина з ним відповідатиме як найкращим його інтересам, сприятиме належним умовам проживання дитини, гармонійному розвитку та вихованню, належному матеріальному забезпеченню. Тим паче, що син знаходиться на порозі перехідного віку і зміни в його навколишньому оточенні можуть призвести до негативних наслідків психологічного здоров`я.

Для надання висновку щодо визначення місця проживання їхньої дитини позивач звернувся відповідно до вимог п. 72 Постанови КМУ Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини № 866 від 24 вересня 2008 року за місцем фактичного проживання дитини до органу опіки та піклування Павлиської селищної ради.

На підставі обстеження житлово-побутових умов, розмови з дитиною, наданих ним довідок та характеристики на нього і дитину органом опіки та піклування Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області було надано висновок № 3 від 26 лютого 2019 року, де визнано доцільним визначити проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .

Таким чином вважає, що є всі підстави визначення місця проживання дитини разом з ним /а.с.31-33/.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванової Н.Ю. від 13 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків /а.с.24-25/.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванової Н.Ю. від 05 березня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання /а.с.50-51/.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 травня 2019 року закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні /а.с.93-94/.

25 квітня 2019 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, відповідно якого вказано, що проти позовних вимог щодо місця проживання дитини вона заперечує у повному обсязі, позовну вимогу про розірвання шлюбу визнає, але заперечує проти обґрунтування цієї позовної вимоги та проти причин розірвання шлюбу.

Вказано, що вона до останнього намагалась зберегти сім`ю. Незважаючи на те, що за характером роботи позивача, він більше перебуває в с. Павлиш, їхні стосунки все ж таки були притаманними для нормального подружжя. А тепер він намагається отримати свободу шляхом поливання її брудом. Образливі твердження у її адресу є зрадою сім`ї, тому будувати подальші сімейні стосунки з цією людиною вона вже не зможе. А отже шлюб підлягає розірванню, але не з підстав, про які зазначає позивач.

Зазначено, що до подання позивачем даного позову спору щодо визначення місця проживання їхнього сина ОСОБА_5 не існувало. А тепер відповідач безпідставно заявляє про доцільність проживання дитини з ним. При цьому не зазначаючи адресу проживання дитини. Тобто, таким чином позивач бажає набути право переміщати дитину слідом за собою у будь-яке місце свого проживання незалежно від умов такого проживання. Позивач є військовослужбовцем, учасником АТО, часто буває у довготривалих відрядженнях.

При цьому позивач намагається запевнити суд про її нібито погане материнство, за допомогою невідомого походження свідчень та медичної довідки про те, що вона нібито не спілкується з дитиною.

У позовній заяві позивач не навів і не обґрунтував чим же його місце проживання буде кращим ніж місце проживання дитини з нею, з його матір`ю. Вона має зареєстроване місце проживання в м . Кропивницькому у двокімнатній квартирі з усіма умовами. Має постійний дохід, хорошу роботу. Образ її життя пов`язаний виключно із сім`єю та роботою. На обліку у нарколога чи психіатра вона не перебуває. Умови життя за місцем її проживання вважає набагато кращими ніж умови проживання позивача, окрім цього дитина зареєстрована за її місцем проживання. Висновок органу опіки та піклування вважає не належним доказом обґрунтування позовних вимог, оскільки отриманий з порушенням закону.

Вважає, що позовна вимога щодо визначення місця проживання дитини з позивачем є необґрунтованою та передчасною /а.с.60-63/.

17 травня 2019 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно якої вказано, що проживання окремо на протязі семи років не є стосунками притаманними для нормального подружжя і не є старанням зберегти сім`ю, він не намагався отримати свободу, так яв вважає, що став вільним ще у 2011 році, тоді коли дружина його з сином покинула і поїхала жити до м. Світловодськ.

Щодо існування доказів зловживання алкоголем та ведення розгульного способу життя він намагався бути коректним, на підтвердження може надати фотознімки (яких безліч) одного дня життя відповідача, яка замість проведення часу зі своєю сім`єю воліє проводити в компанії подруг та невідомих чоловіків з різного виду алкоголем та цигарками.

За адресою АДРЕСА_1 він проживає з дитиною з 2011 року і по сьогодні. Його робота на посаді військового комісара полягає в координації призову громадян України та строкову військову службу в Онуфріївському районі. Дана посада не передбачає його перебування у відрядженнях. За всі чотири роки служби він один раз був відсутній вдома у зв`язку з тим, що брав участь в АТО в період з 14 жовтня 2017 року по 10 січня 2018 року. Разом з тим, три місяці дитиною опікувалась його мати, ОСОБА_6 , а не відповідач, яка повинна була б, як він вважає, в цей час бути поряд з дитиною.

Крім того, відповідач у відзиві намагається знецінити його докази шляхом підміни понять, зазначаючи про те, що вона спілкується з дитиною. Але, він надав медичну довідку, де зазначено, що він опікується здоров`ям дитини, а мати лікарі жодного разу не бачили.

Відносно місця проживання, то вважає за потрібне звернути увагу суду на той факт, що дане житло було службовим і завдяки його посаді було ним приватизовано на всіх членів родини, отже дана двокімнатна квартира в м. Кропивницькому є власністю трьох і кожен має право проживати і бути зареєстрований у своїй власності.

Щодо постійного доходу відповідача, зазначав, що судячи з того, що заборгованості по комунальним платежам чи будь-які інші проблеми з кватирою завжди вирішуються за його рахунок, то відповідачу зарплатні не вистачає навіть для того, щоб забезпечити свої потреби, не кажучи вже про потреби дитини.

Щодо висновку опікунської ради, то він винесений на підставі огляду місця проживання, розмові з дитиною, характеристик зібраних ним зі школи, лікарні тощо, разом з тим він містить рекомендаційний характер у сімейних спорах, які розглядаються в суді і не має наперед встановленої сили перед іншими доказами, тож приділяти більше уваги ніж іншим доказам не вважає за потрібне /а.с.101-103/.

24 травня 2019 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення, відповідно яких вказано, що позивач намагається шляхом надання начебто констатації фактів, а саме наданням фотознімків, як доказ того, що вона зловживає спиртними напоями та веде розгульний спосіб життя, оговорити її. Вважає, що фотознімки не є доказом зловживання нею спиртними напоями та ведення розгульного способу життя, якщо так вважати, то фотознімки з позивачем також є, де можна дійти аналогічного висновку. Також постає питання звідки були зібрані дані фотознімки та невже позивач слідкував та фотографував її кожного дня на протязі семи років.

Щодо перебування дитини з бабусею в період перебування позивача у АТО, то взагалі очевидно, що даний період є навчальним і так як дитина навчається в смт. Павлиш, а вона працює в м. Кропивницькому, то зрозуміло чого він перебував з бабусею.

Щодо її відсутності в житті дитини з 2011 року, то пояснює, що в смт. Павлиш вони переїхали всією сім`єю, в зв`язку зі зміною місця роботи позивача. Коли вони переїхали з міста Кропивницького, де їй прийшлось покинути свою роботу, то вона намагалась знайти роботу і в смт. Павлиш та смт. Онуфріївка, але вакансій нажаль не найшлось. Їй запропонували роботу в м. Світловодськ за спеціальністю, де вона стала працювати, проживаючи в смт. Павлиш. В подальшому завдяки тому, що було не зручно їздити, в зв`язку із зміною графіку руху автобусів, вона приїздила в смт. Павлиш на вихідні. З місця проживання позивача, а саме дому матері позивача по АДРЕСА_1 , її постійно виживали.

Щодо доказу на який посилається позивач начебто не опікування нею здоров`ям дитини, а саме довідка з Павлиської медичної амбулаторії, тільки на підставі того, що начебто ніколи не бачив може робити висновки не опікування нею здоров`ям дитини. В амбулаторії вони з сином з`являлись декілька разів, але там не надають належної медичної допомоги, а тому вона сина возила в поліклініку до м. Світловодська, що за 30 км. від смт. Павлиш.

Щодо наведення фактів власності квартири, то вона заперечує, що квартира в якій вона проживає, а саме по АДРЕСА_4 , якщо позивач має на увазі саме цю квартиру, є спільною власністю. Але приватизована вона була ним відносно себе, відносно неї та дитини, то за її заявою. Дана двокімнатна квартира була ним отримана завдяки родині, а саме дружини та дитини.

Щодо її доходу та квитанцій про оплату комунальних платежів, то це також не може бути відповідним доказом, адже всі квитанції по комунальним платежам будуть на його ім`я в зв`язку з тим, особові рахунки оформлені на позивача.

Вважає, що позивач намагається оговорити її моральний вигляд, як матері, не зважаючи на те, що з дитиною вона спілкувалась завжди та спілкується. Дитина приїздить до неї та вона приїздила до нього, але з 2017 року з обставин, що не стосуються справи, вона дитину забрала не відвідуючи місце проживання позивача, а саме приїздила на автобусі де дитину виводили до неї позивач або його мати. Вона працює та має постійний дохід, на обліку в наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, має позитивну характеристику, з сином постійно спілкується, знає про його життя, думки, прагнення та успіхи /а.с.125-127/.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково. Просила шлюб між нею та позивачем розірвати, заперечила проти задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини, оскільки на даний час спору між нею та позивачем не має, дитина проживає разом з батьком. Вона не має наміру забирати сина, оскільки він в смт. Павлиш навчається у школі, має друзів, відвідує там гуртки.

Представник відповідача - адвокат Міхальова В.В. підтримала доводи відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. В судовому засіданні 05 вересня 2019 року не заперечив проти задоволення позову.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , яка є кумою відповідача, пояснила, що з 1999 року знає ОСОБА_2. Від ОСОБА_2 не чула, щоб вона хотіла забрати дитину від батька. Дитина проживає з батьком, туди вона і їздить вітати дитину з днем народження.

Свідок ОСОБА_9 , яка є кумою відповідача, пояснила, що за усною домовленістю дитина залишилась проживати з батьком, спір з приводу визначення місця проживання житини відсутній. Від ОСОБА_10 чула, що вона хоче щоб дитина проживала з нею. З дитиною відповідач спілкується постійно, вони разом приходили до неї в гості.

Свідок ОСОБА_11 , який є класним керівником дитини ОСОБА_3 , пояснив, що останній навчається з 5 класу у НВК Павлиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступені-ліцей імені В.О. Сухомлинського . Батько приймає участь у вихованні дитини, постійно приходить до школи. Матір він ніколи не бачив. З приводу того, що матір намагається забрати дитину від батька нічого не чув.

Свідок ОСОБА_6 , яка є матір`ю позивача, пояснила, що зі слів сина їй відомо, що відповідач той рік і цей рік хоче забрати дитину до себе. Вона проти вказаного. Вважає, що дитина повинна залишилась в ОСОБА_12 , оскільки йому потрібно закінчити школу, а потім буде навчатись у вищому навчальному закладі і жити у матері.

Дитина ОСОБА_3 в судовому засіданні в присутності спеціаліста сектору соціального та правового захисту дітей служби у справах дітей управління з питань захисту прав дітей міської ради міста Кропивницького ОСОБА_13 пояснив, що хоче жити і з мамою і з татом. Мама пропонувала йому жити з нею в м. Кропивницькому, але не наполягала. Зазначив, що хоче проживати в смт. Павлиш, оскільки у нього тут школа, друзі та секція по футболу.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, допитавши свідків, з`ясувавши думку дитини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 було зареєстровано шлюб. Вказане підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 25 лютого 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Світловодськ Світловодського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис за № 40. Після реєстрації шлюбу прізвище позивача змінилось з ОСОБА_15 на ОСОБА_2 /а.с.34/.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 . Вказане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 27 вересня 2006 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції. Відповідно до вказаного свідоцтва батьками ОСОБА_3 вказано: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_1 /а.с.35/.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно частини 3статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя : проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя .

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

В ході розгляду справи судом з`ясовано, що шлюбні відносини між сторонами припинені у зв`язку із непорозумінням, а також внаслідок різних поглядів на життя, разом не проживають, спільне господарство не ведуть з 2011 року, збереження сім`ї не можливе. Спір про розподіл сумісного майна подружжя між сторонами відсутній.

Сторони не змогли зберегти родину, а тому суд вважає встановленим, що перебування у шлюбі суперечить інтересам сторін та постановляє рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини із батьком, то в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ч. 1ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина,спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип ст.6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зіст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини, тим більш, що поняття розлучення не співпадає з поняттям визначення місця проживання , оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, рівно як і батько дитини, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини батьки можуть реалізувати свої права шляхом домовленості між собою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

Відповідно до ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

Судом встановлено, що батько та мати дитини проживають окремо.

Дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 . Вказане підтверджується довідкою виданою 25 лютого 2019 року селищним головою Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, відповідно якої вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживають в АДРЕСА_3 з 01 серпня 2011 року та теперішній час /а.с.38/.

Відповідно довідки виданої 25 лютого 2019 року директором НВК Павлиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - ліцей імені В.О. Сухомлинського , ОСОБА_3 , дійсно навчається з 01 вересня 2012 року і по теперішній час у НВК Павлиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - ліцей імені В.О. Сухомлинського . Учень навчається на відмінно . Навчанням та вихованням дитини опікується батько - ОСОБА_1 . Мати - ОСОБА_2 навчальною діяльністю сина не цікавиться, до школи ніколи не приходила, участі у вихованні дитини не бере /а.с.39/.

Судом встановлено, що між сторонами відсутній спір з приводу визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки дитина проживає на даний час з позивачем. Вказане підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями відповідача, яка не заперечила проти того, щоб дитина проживала з позивачем, поясненнями свідків та поясненнями самої дитини ОСОБА_3 Доказів того, що відповідач наполягає на тому, щоб дитина проживала разом з нею, позивачем не надано.

Згідно висновку органу опіки та піклування №3 від 26 лютого 2019 року, вказано, що розглянувши заяву №14 від 25 лютого 2019 року громадянина ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій заявник просить: надати висновок про доцільність проживання сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 так як мати ОСОБА_2 зі своєю сім`єю не проживає сім років поспіль та участі у вихованні, догляді та житті сина не приймає належним чином, дитина має гарну успішність у навчанні, тому зміна місця навчання буде не на користь хлопчику, ОСОБА_4 має постійне коло друзів та знайомих, відсутність яких в цьому віці також небажана. Тому, опікунська рада вважає за необхідне надати висновок про доцільність проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво (серії НОМЕР_3 ) з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_4 від 30 січня 1997 року для подання відповідного висновку до суду /а.с.46/.

Відповідно до ст.19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Вказаний вище висновок органу опіки та піклування судом до уваги не приймається, оскільки при його складанні не було враховано думку дитини, думку матері, не було досліджено умови проживання матері.

Відповідно до п. 72 Постанови КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обґрунтованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

З огляду на зазначене, розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим, судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір, але в позовній заяві, поданій до суду зазначив, що не бажає стягувати сплачений судовий збір з відповідача, тому судовий збір з відповідача не підлягає стягненню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 19, 24, 55, 112, 114 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 лютого 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Світловодськ Світловодського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 40.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити по понесеними позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_6 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, місцезнаходження: Кіровоградська обл., Онуфріївський р-н., смт. Павлиш, вул. Сухомлинського 6, код 04366353.

Повний текст рішення суду складено 08.11.2019 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда